АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 1499/ 10 Головуючий по 1 інстанції
Категорія - 31 Кащук А.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Іваненко В.Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 12 ” травня 2010 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Іваненка В.Д.
суддів Міщенка С.В., Храпка В.Д.
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 березня 2010 року по справі за позовом Звенигородської районної ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а
31 серпня 2009 року Звенигородська районна рада звернулася до суду з окремими позовами до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання їх такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстраційного обліку. Вказувала, що відповідачі раніше проживали в АДРЕСА_1 де і зареєстровані у даний час.
Рішенням Звенигородської районної ради від 15 квітня 2009 року будівля вказаного гуртожитку загальною площею 3750,3 м. кв., з підвальним приміщенням, прийнята в районну комунальну власність та була взята на баланс відділу освіти районної райдержадміністрації. З 4 червня 2009 року власником вказаної нежитлової будівлі є Звенигородська районна рада ( позивач ).
Посилаючись на те, що відповідачі станом на 6 серпня 2009 року в гуртожитку не проживають без поважних причин, комунальні послуги, а також теплопостачання, електроенергію, водопостачання, водовідведення не оплачують, за кімнатою в гуртожитку не доглядають, просила визнати їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку на підставі вимог ст.71 Житлового кодексу України.
Позови судом об’єднані та вирішені в одному проводженні
Рішенням Звенигородського районного суду від 02 березня 2010 року позов Звенигородської районної ради задоволено. Визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме АДРЕСА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та не вірно застосовані норми матеріального права які регулюють правовідносини сторін..
Заслухавши доповідача, пояснення осіб які з’явилися у судове засідання , дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу з таких підстав та мотивів.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно зі законом.
Колегія суддів вважає, що ці вимоги закону при вирішенні даної справи судом порушені. Суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи , та допустив невідповідність висновків обставинам справи та доказам по ній. Допущені судом помилки колегія суддів вважає за можливе виправити шляхом скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову у позові відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи позов суд прийшов до висновку, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не проживали в приміщенні колишнього АДРЕСА_1 понад шість місяців без поважних причин і на підставі ст..71 Житлового кодексу України втратили право користування ним.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можливо оскільки вони суперечать встановленим фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, яким суд не дав належної оцінки.
Вирішуючи справу суд залишив поза увагою, що позивач є власником нині нежитлової будівлі бувшого гуртожитку з 4 червня 2009 року. Тобто, на час пред’явлення позову, 31 серпня 2009 року, позивач був власником будівлі менше 6 місяців. Тому у нього не виникло право вимагати захисту своїх прав шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у спірному приміщенні на підставі ст.71 Житлового кодексу України.
Між сторонами не існували і не виникли правовідносини які регулюються нормами житлового законодавства. Суд визнав у рішенні, що … « після переходу будівлі на баланс районної ради, вона зареєстрована у виконкомі міськради як гуртожиток не була, а в свідоцтві про право власності на нерухоме майно, тип об’єкта зазначений , як нежитлова будівля». Суд також визнав, що приміщення яке раніше було гуртожитком перестало ним бути. Проте ніяких висновків із встановлених фактів суд не зробив.
Відповідно до вимог ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказана правова норма також встановлює способи захисту особою своїх прав. Згідно зі ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тобто право обрання способу захисту порушеного права належить позивачеві. Пред’явивши позов з посиланням на норми житлового законодавства позивач свої вимоги не змінював. Тому відсутні підстави для застосування за ініціативою суду інших норм цивільного права для вирішення позову.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309 ЦПК України , колегія суддів , -
в и р і ш и л а
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 02 березня 2010 року по справі за позовом Звенигородської районної ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, - скасувати.
У позові Звенигородської районної ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді
Вірно.
Суддя апеляційного суду
Черкаської області В.Д.Іваненко