АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 2508                                                                    Головуючий у 1-й  інстанції:

              2010 р.                                                                              Прінь І.П.

                                                                                                        Суддя-доповідач: Бондар В.О.

                                                У Х В А Л А

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 року                                         м. Запоріжжя

           Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Бондаря М.С.

Суддів:             Бондара В.О.

                             Гончара О.С.

При секретарі:    Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області  на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправною бездіяльність, зобов”язання здійснити нарахування та виплати недоплаченої доплати до пенсії як „дитині війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 грудня 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м. бердянську Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнання бездіяльність, зобов”язання здійснити нарахування та виплати недоплаченої доплати до пенсії як „дитині війни”.

В позові зазначав, що він має статус дитини війни та згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. На протязі з 2006 року по цей час така соціальна допомога не виплачувалась. Вважає дії УПФУ протиправними. Про порушення його прав він дізнався з засобів масової інформації. З цих підстав просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з січня 2006 року по грудень 2009 року, визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м. Бердянську, зобов”язати УПФУ здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2006,2007 роки та здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 20% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 ЗУ „Про загальнообов”язкове пенсійне страхування” за 2008,2009 рік, зобов”язати УПФУ підвищити пенсії ще на 20% мінімальної пенсії за віком та здійснити її перерахунок і відповідні виплати за 2009 рік.

   Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

   Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_4 підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

   Зобов”язано Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне старування” за період з 23 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.

  У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

               Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ в м. Бердянську Запорізької області в апеляційній скарзі вказує, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду та ухвалите нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в частині перерахунку і виплати надбавки до пенсії.

               Заслухавши у засідання апеляційного суду доповідь суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав , оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної  скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 309-311 ЦПК України, для зміни чи скасування судового рішення.

               Як встановлено судом  першої інстанції,  ОСОБА_4 має  статус   дитини війни,  що  підтверджується   відміткою  у її пенсійному посвідченні (а.с.4).

               У відповідності  до ст. 6  Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  дітям війни  пенсії  або  щомісячне  довічне грошове  утримання  чи  державна  соціальна допомога,  що  виплачується   замість   пенсії,  підвищуються  на 30 % мінімальної пенсії за віком.

              Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України»  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо визначення  розміру підвищення до пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України , підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

              Відповідно до ст.152 Конституції України  закони  та інші  правові  акти, які  за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають  чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом рішення  про їх неконституційність.  

              Отже, в період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , в редакції закону від 18.11.2004.

                  Зміст ст.6 Закону України  «Про  соціальний  захист   дітей війни»  не коригувався  та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів  погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання  відповідача  здійснити  перерахунок  підвищення  до пенсії  позивачу за 2008-2009 роки.

              Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

              За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

              Відповідно до частини 7 статті 8 ЦПК України  якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні  за змістом відносини (аналогія закону).

              Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

              Доводи  відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення  до пенсії  не є  підставою  для скасування  правильного по суті судового рішення з огляду  на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

             Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням  річного  строку  звернення  до суду, оскільки  позивачем  не надано  доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного  строку.

            З урахуванням наведених обставин постанова відповідає вимогам закону і скасуванню чи  зміні  не підлягає.

            Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області  відхилити.

         Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2010 року у цій справі залишити без змін.

   Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

           Головуючий:

           Судді: