Справа – 22ц-3502/10 Головуючий в 1й інстанції – Мазниця А.А.,
Категорія – 5 Доповідач - Сіромашенко Н.В.,
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Сіромашенко Н.В.,
суддів – Прозорової М.Л., Варенко О.П.,
при секретарі – Керімовій Л.К.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тоджима» на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: Приватне підприємство «Тоджима» про зміну часток співвласників у спільній власності,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2010 року було змінено розмір ідеальних часток співвласників у АДРЕСА_1, що складається з житлового двоповерхового цегляного будинку літ. А-2 приміщення №№1-14 загальною площею 182,9 кв.м, житлової прибудови а5-1 площею 2,3 кв.м, веранди, прибудови а6-1 площею 18,4 кв.м, сараю літ. Г площею 6,3 кв.м, огороджуючих споруд №1-7, замощення І-ІІ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 227/250 частин цього домоволодіння; визнано за ОСОБА_2 право власності на 23/250 частини даного домоволодіння.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, представника 3-ї особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ПП «Тоджима» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2005 року спірне домоволодіння належить сторонам в даній справі на праві спільної часткової власності в рівних частках – по ? частині кожному.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 1 лютого 2005 року №160 вартість даного домоволодіння на час проведення експертизи складала 114225 грн.
2 червня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мактуб» був укладений договір підряду №2/07-05, на підставі якого у період 2005-2006 р.р. у спірному домоволодінні зі згоди ОСОБА_2, проте без його участі і виключно за рахунок позивачки, був виконаний значний обсяг будівельних та оздоблювальних робіт, витрати на які становить 566356 грн. 88 коп.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку спірного домоволодіння станом на 17 квітня 2008 року його ринкова вартість у зв'язку зі внесеними покращеннями склала 1666532 грн.
Згідно технічному висновку, складеному ТОВ «ПіК», ліцензія АА №867223 від 20 грудня 2004 року, на підставі обстеження, проведеного у березні 2008 року, стан будівельних конструкцій спірного жилого будинку в цілому класифікується як такий, що забезпечує нормальне функціонування в процесі експлуатації та відповідає нормативним вимогам.
ПП «Тоджима» є кредитором ОСОБА_2, оскільки придбав на конкурсі право вимоги акціонерного банку «ІNKO» до нього у розмірі 205900 грн. 39 коп.
Прийшовши до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та їх задоволення, суд 1-ї інстанції виходив з положень ч.3 ст.357 ЦК України, а також фактичних обставин справи, а саме того, що позивачка за згодою відповідача за рахунок власних коштів внесла покращання до спірного майна, які неможливо відокремити, у зв'язку з чим вартість зазначеного майна значно збільшилася. При цьому суд вважав, що за рахунок коштів позивачки вартість домоволодіння в цілому збільшилася до 114225 грн. + 566356,88 грн. =
680581,88 грн., а тому зросла і частка позивачки до 57112,50 грн. + 566356,88 грн. = 623469,38 грн., що складає 227/250 частин від його вартості спірного домоволодіння, одночасно частка відповідача пропорційно зменшилася.
Проте апеляційний суд не може погодитися з даним висновком суду 1-ї інстанції.
У відповідності до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації та державної реєстрації.
Як вбачається з технічного паспорту на АДРЕСА_1 виготовленого КП «ДМБТІ» 4 березня 2008 року (т.1 а.с.240-244), за вказаною адресою було самовільно здійснено перепланування будинку та зведено самовільно об'єкти нерухомості: сарай літ. Г; прибудову літ. а6-1; житлову прибудову, переобладнану з відкритої веранди, літ. а5-1, житловою площею 18,4 кв.м, яка підлягає прийняттю в експлуатацію.
Однак, залишивши поза увагою дані обставини, суд 1-ї інстанції в порушення чинного законодавства змінив ідеальні частки в спільній частковій власності сторін в спірному домоволодінні з урахуванням самочинного будівництва.
Окрім того, розглядаючи спір, суд 1-ї інстанції змінив ідеальні частки та визнав право власності сторін на відповідні частини домоволодіння, не звернувши уваги на відсутність належних доказів щодо цього, яким, в тому числі, може бути відповідна експертиза, і не обговоривши питання відносно її призначення.
Відповідно до ч.ч.2,4 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Проте суд 1-ї інстанції всупереч викладеним нормам процесуального закону ухвалив рішення в попередньому судовому засіданні за наявності заяви 3-ї особи щодо відкладення розгляду даної справи з викладених в ній підстав, порушивши принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Крім того, суд 1-ї інстанції не роз'яснив позивачці її права щодо можливості уточнення позовних вимог відносно визнання права власності на самовільно збудовані об'єкти нерухомості за умови прийняття їх в експлуатацію та наслідків не вчинення таких процесуальних дій, а у зв'язку з цим, не обсудив питання щодо необхідності залучення до участі у справі інспекції ДАБК та органу місцевого самоврядування.
За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості і підлягає скасуванню з підстав, визначених п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду 1-ї інстанції..
Керуючись ст.ст.303,307,311,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тоджима» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: