Справа - №22ц-4228/10 Головуючий в 1-й інстанції – Івченко Т.П.,
Категорія – 57 Доповідач – Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Сіромашенко Н.В.,
суддів Прозорової М.Л., Варенко О.П.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з позовом до суду; адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни задоволено частково; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська здійснити їй перерахунок державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно до вимог ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, та здійснити її виплату з врахуванням фактично сплаченої суми; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаної постанови з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, яка має статус дитини війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області і отримує пенсію за віком, що в 2006-2008 р.р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-1У.
З 1 січня 2006 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України» на 2006 рік», п.17 ст.77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону № 489-У.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
З 1 січня 2008 року набрав чинності ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пп.2 п.41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
За вищевикладених обставин, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню. Відносно такого права позивачки на 2007 рік, то в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року позивачка не мала права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивачка не мала права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло лише з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то дії відповідача за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки відповідають чинному на той час законодавству, а позовні вимоги в частині, що стосуються цього періоду, задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на законі; в той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, є обґрунтованими.
Стосовно застосування строку позовної давності на вимогу представника відповідача суд 1-ї інстанції посилався на те, що рішення відповідача з приводу вищенаведеного було надано позивачу лише 6 листопада 2009 року; в той же час пенсіонери складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш правообізнаними особами, а тому пропущений строк для звернення до суду з позовом підлягає поновленню.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст.ст. 6, 22, 46, 64 Конституції України, ст.ст. 5, 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік», ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 99, 100 КАС України, прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем прав ОСОБА_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин рішення суду 1-ї інстанції відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому відсутні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: