ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/84/19

Провадження № 11-313заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 9901/84/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року (у складі колегії суддів Шарапи В. М., Бевзенка В. М., Желтобрюх І. Л., Смоковича М. І., Стрелець Т. Г.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив скасувати рішення відповідача від 28 вересня 2018 року № 1763/ко-18 про його невідповідність займаній посаді судді Тернопільського окружного адміністративного суду з внесенням подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що процедура кваліфікаційного оцінювання, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення, проведено з грубим порушенням норм міжнародного та національного законодавства. Зокрема, ОСОБА_1 зауважує, що незрозуміло за якими критеріями він не довів свою недоброчесність чи некомпетентність.

Також позивач звертає увагу на те, що розмір його доходу за період з 2005 року по 2017 рік відображений у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, порушень при заповненні яких не виявлено під час проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».

Крім того, вважає, що оскаржуване рішення є дискримінаційним, оскільки позбавляє його права на працю.

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року провадження у справі № 9901/84/19 за позовом ОСОБА_1 до ВККС про скасування рішення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

4. Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що вважає його незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року та направити справу на новий розгляд.

5. Ухвалою від 02 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року та призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.

7. Станом на 13 січня 2021 року відзив на апеляційну скаргу до Великої Палати Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

8. Наказом начальника відділу юстиції Тернопільського облвиконкому від 25 лютого 1985 року № 13-К ОСОБА_1 призначено на посаду судді Тернопільського міського народного суду.

Наказом начальника управління юстиції Тернопільської обласної державної адміністрації від 25 жовтня 1993 року № 94-К позивача призначено на посаду судді Тернопільського районного суду Тернопільської області, а Постановою Верховної Ради України від 19 лютого 2004 року № 1525-IV обрано суддею Тернопільського районного суду Тернопільської області безстроково.

Постановою Верховної Ради України від 08 лютого 2007 року № 625-VОСОБА_1 обраний на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду.

9.Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

10. Відповідно до положень частини третьої статті 85 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ) «Про судоустрій і статус суддів» рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

11. ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 75,375 бала. За результатами виконання практичного завдання позивач набрав 65 балів. Загалом на етапі складення іспиту ОСОБА_1 набрав 140,375 балів.

12.Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

13.Рішенням Комісії від 29 березня 2018 року № 63/зп-18 суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

14. 28 вересня 2018 року ВККС проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє. Зокрема, Комісія дійшла таких висновків: за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 313,375 бала; за критерієм професійної етики - 149,67 бала; за критерієм доброчесносності - 116,67 бала.

15. Також у рішенні Комісії від 28 вересня 2018 року № 1763/ко-18 зазначено про те, що 26 червня 2018 року до ВККС надійшло повідомлення громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» про невідповідність відомостей, задекларованих суддею ОСОБА_1 у декларації доброчесності за 2017 рік.

Оцінюючи показники відповідності судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, Комісія встановила, що суддя та члени його сім`ї мають у власності земельні ділянки 1600 кв. м, 990 кв. м, 400 кв. м, квартиру 67,40 кв. м, гараж 38,90 кв. м, побудований у 2012 році, автомобілі марок «Mercedes-Benz» (2010 рік випуску), «MitsubishiPajero» (2007 рік випуску), набуті у власність у 2011, 2013 роках відповідно, готівкові кошти - 300 000 грн, 28 000 дол. США, 7 000 євро.

Крім того, у рішенні зазначено, що у 2009-2010 роках суддя оплатив інвестиційне будівництво квартири (100,6 кв. м), яку набула на праві власності його дочка, у 2012 році оплатив набутий нею у власність автомобіль марки «Audi A4».

З урахуванням зазначеного Комісія дійшла висновку, що динаміка набуття суддею та членами його родини майна протягом 2012-2017 років, задекларовані готівкові кошти свідчать про невідповідність задекларованих активів судді його доходам, пояснення судді під час співбесіди Комісія не може визнати достатніми для підтвердження законності джерел походження майна та оцінює критично через їх непослідовність, плутаність та невідповідність відомостям, відображеним у деклараціях.

16. За результатами проведеного ВККС кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрав 579,7 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв, тому ВККС України на підставі статей 83-86, 93, 101, пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII прийняла рішення від 28 вересня 2018 року № 1763/ко-18, яким вирішила:

- визначити, що суддя Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрав 579,7 бала;

- визнати суддю Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

- внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

17. У подальшому ВРП прийняла рішення від 16 січня 2020 року № 90/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України».

18. Вважаючи рішення ВККС від 28 вересня 2018 року № 1763/ко-18 передчасним, необґрунтованим та упередженим, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

19. Закриваючи провадження у справі, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що спірне рішення, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання, є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, а тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами розгляду такої рекомендації.

20. У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18.

21. Також суд зазначив, що оспорюване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги у цій справі не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

22. В апеляційній скарзі на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 зазначає, що ця ухвала суперечить вимогам чинного законодавства.

23. Скаржник звертає увагу на те, що в позовній заяві ним ставилося питання про незаконність оскаржуваного рішення, оскільки мотиви, які викладені в ньому, не відповідають дійсності.

На думку скаржника, рішення ВРП від 16 січня 2020 року № 90/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України» є ще одним доказом неправомірності оскаржуваного рішення.

24. ОСОБА_1 наголошує, що закриваючи провадження у справі, у зв`язку з непідвідомчістю спору суду, колегія суддів не врахувала те, що наслідки рішення ВККС від 28 вересня 2018 року стосувалися не лише його звільнення, але і розміру його заробітної плати і в подальшому розміру довічного грошового утримання.

Зокрема, скаржник зазначає, що ні в рішенні ВРП від 16 січня 2020 року, ні в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року не визначено і не вказано, що рішення Комісії від 28 вересня 2018 року є незаконним і недійсним.

Також скаржник зазначає, що йому незрозуміло, чи зобов`язаний він проходити кваліфікаційне оцінювання, чи вважається, що він його уже пройшов та є таким, що не відповідає займаній посаді.

25.Зокрема, ОСОБА_1 зауважує, що оскаржуване рішення є дійсним, а позбавлення його права на оскарження такого рішення передбачає позбавлення скаржника доступу до суду, що, на його думку, прямо суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Релевантні джерела права

26. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

28. Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

29. Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

30. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII установлено, що підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

31. Згідно із частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

32. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення № 143/зп-16), а рішенням від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

33. Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення № 143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

34. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення № 143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен з критеріїв бала, більшого за 0.

35. Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

36. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

37. Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу (частина десята статті Закону № 1402-VIII).

38. Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

39. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

40. Застосовані судом у цій справі правові норми дають підстави для висновку, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

41. При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

42. Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.

43. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

44. Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.

45. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

46. З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного провадження».

47. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного провадження» ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема, вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

48. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

49. Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

50. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

51. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 9901/852/18.

52. Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

53. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді може бути предметом судового оскарження одночасно з рішенням ВРП, яким його розглянуто.

54. У цій справі позивач оскаржує рішення ВККС, яким його визнано таким, що не відповідає займаній посаді та внесено до ВРП подання з рекомендацією щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

55. З урахуванням пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядається на засіданні ВРП в пленарному складі на підставі подання ВККС, а відтак ВРП приймає рішення виключно щодо питань, які винесені на її розгляд.

56. Як слідує з матеріалів справи, оскаржуване рішення ВККС було предметом розгляду ВРП. За наслідками такого розгляду ВРП було прийнято рішення від 16 січня 2020 року № 90/0/15-20 «Про відмову у задоволенні подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Тернопільського окружного адміністративного суду на підставі підпункту ХV «Перехідні положення» Конституції України».

Зокрема, ВРП зазначила про те, що загальне посилання Комісії лише на неналежне пояснення суддею ОСОБА_1 походження майна не дає змоги встановити, за яким саме критерієм він не відповідає займаній посаді, як і не дає можливості встановити дійсних мотивів, з яких виходила Комісія під час ухвалення рішення.

57. З урахуванням зазначеного правового регулювання та обставин справи Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП не наділена повноваженнями щодо скасування або визнання протиправним оскаржуваного рішення. Водночас ВРП надала оцінку оскаржуваному рішенню, а такожзапису співбесіди із суддею ОСОБА_1 , інформації з копії суддівського досьє та дійшла висновку про те, що в рішенні ВККС від 28 вересня 2018 року вказані бали, якими оцінено суддю ОСОБА_1 за кожним з критеріїв, однак відсутні достатньо обґрунтовані доводи та аргументи Комісії з посиланням на конкретні обставини, за яких суддя не відповідає цим критеріям та, як наслідок, не відповідає займаній посаді.

58. ТакожВелика Палата Верховного Суду зауважує, що на цей час ОСОБА_1 здійснює правосуддя та, відповідно, отримує суддівську винагороду. Крім цього, з аналізу частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІІ слідує, що розмір довічного грошового утримання судді у відставці виплачується у пропорційному співвідношенні із суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді.

До того ж у рішенні Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголошено, що «судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді».

Відтак твердження ОСОБА_1 про те, що наслідки рішення ВККС від 28 вересня 2018 року стосувалися не лише його звільнення, але й розміру його заробітної плати і в подальшому розміру довічного грошового утримання, не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

59. Отже, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити.

60. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки оскаржуване рішення не може бути самостійним предметом судового перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

61. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

62. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

63. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

64. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

65.Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: В. В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

В. І. Данішевської Л. І. Рогач

Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

В. С. Князєв С. П. Штелик

Л. М. Лобойко