КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
_________________________
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
справа № 757/30160/20-ц Головуючий у 1-й інстанції суддя: Вовк С.В.
19 січня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.,
секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року в справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у виконавчому провадженні № 62382095 з примусового виконання виконавчого напису № 1231 від 01 червня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. звернувся до суду із поданням, в якому просив звернути стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у виконавчому провадженні № 62382095 з примусового виконання виконавчого напису
№ 1231 від 01 червня 2020 року, надати дозвіл звернути стягнення на майно боржника - ОСОБА_1 , яке не було зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року у задоволенні подання відмовлено.
В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення подання. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що ОСОБА_1 належить спірна квартира відповідно до договору купівлі-продажу від 11.07.2007, однак право власності не неї не зареєстровано належним чином у встановленому законом порядку, що унеможливлює виконання вимог виконавчого документа.
Звертає увагу на те, що суду були надані всі необхідні докази на підтвердження фактичного володіння боржником майном.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2002/2021
У судовому засіданні представник приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. - Кучеренко Ю.В. та представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» - Свиридов І.Б. підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просили останню задовольнити.
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників приватного виконавця та ОСОБА_3 , перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги подання приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника є передчасними до визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами відповідно до статті 443 ЦПК України.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Телявського А. М. перебуває виконавче провадження № 62382095 з примусового виконання виконавчого напису № 1321 від 01.06.2020 виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В. про звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 липня 2007 року за реєстровим № 3660з (а. с. 12-13; 34-36).
11 липня 2007 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/9408/74/57728 від 11.07.2007, між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 , укладено Договір іпотеки, що посвідчений 11 липня 2007 року Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №3664з.
Договір іпотеки є забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 , за наступним договором:
11 липня 2007 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір надати в кредит грошові кошти в сумі 294 350, 00 дол. CШA, зі сплатою 13 % річних на умовах, визначених кредитним договором. Кінцевий термін повернення основної заборгованості - 11.07.2027.
20 березня 2009 року між ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 , укладено Додаткову угоду № 96-05/13/531 до Кредитного договору. Відповідні зміни були внесені і в договір іпотеки. Проте всупереч умов цих договорів ОСОБА_1 не виконує своїх обов`язків, а саме не в повній мірі здійснював та здійснює погашення кредиту та відсотків. Заставну вартість предмету іпотеки за згодою сторін було погоджено - 1 836 584 грн.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» згідно Кредитного договору № 014/9408/74/57728 від 11.07.2007 станом на дату розрахунку 24.04.2020 складає: 711 453 доларів США 30 центів, що еквівалентно за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 19 218 986,01 грн. (а. с. 7-8).
18 червня 2020 року до приватного виконавця від стягувача надійшла заява про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено прийняти до виконання виконавчий напис №1321 від 01.06.2020, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В.
19 червня 2020 року приватним виконавцем, керуючись ст.ст. 24, 26 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62382095 (а. с. 12-13).
19 червня 2020 року приватним виконавцем, відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження № 62382095 від 19 червня 2020 року, рекомендованим поштовим відправленням за №0209420487653 на адресу, що зазначена у виконавчому документі.
19 червня 2020 року, приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця з урахуванням ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Того ж дня, приватним виконавцем сформовано запит до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Відповідно до відповіді МВС України встановлено, що за боржником - ОСОБА_1 не зареєстровано транспортних засобів.
19 червня 2020 року, для встановлення майнового стану боржника в рамках виконавчого провадження ВП № 62382095, приватним виконавцем направлено запити до Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України, відповідно до яких встановлено, що за боржником відкриті рахунки юридичної особи та/або фізичної особи-підприємця.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що за боржником відсутнє на праві власності зареєстроване майно.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. зазначив, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутні кошти чи рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі. Проте, відповідно до договору купівлі-продажу від 11 липня 2007 року, посвідченого нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. 11 липня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 3660з, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 .
У зв`язку з ухиленням боржника від виконання виконавчого напису №1321 від 01.06.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В., а також, у зв`язку з відсутністю коштів чи рухомого майна у боржника та для задоволення законних вимог стягувача вважав за необхідне звернути стягнення на незареєстроваие майно боржника.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.
Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 даного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, у зв`язку з чим та зокрема має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.
У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
У разі відсутності технічної документації на майно, у зв`язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов`язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.
За змістом ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Таким чином, саме за поданням виконавця, судом вирішується питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Матеріали справи свідчать, що приватниим виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутні кошти чи рухоме майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі.
Разом з тим, відповідно до договору купівлі-продажу від 11 липня 2007 року, посвідченого нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П. 11 липня 2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 3660з, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 .
За умовами зазначеного договору Продавці - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 продають, а Покупець - ОСОБА_1 купує (приймає у власність) квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з пунктом 12 Договору купівлі-продажу, та статті 334 ЦКУ, право власності виникає у Покупця - ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації цього договору у відповідності до вимог чинного законодавства України. Право власності на Нерухоме майно має бути зареєстровано у відповідному уповноваженому органі відповідно до статті 182 ЦКУ.
19 червня 2020 року, приватним виконавцем було направлено вимогу до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про надання інформації про осіб, що зареєстровані в квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно до відповіді Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 24 червня 2020 року в даній квартирі зареєстрований ОСОБА_1 .
19 червня 2020 року, приватним виконавцем було направлено запит до Київського Бюро технічної інвентаризації з вимогою надати вичерпну інформацію про те, чи зареєстровано за боржником право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю Київського Бюро технічної інвентаризації було встановлено, що вищезазначена квартира за боржником на праві власності не зареєстрована. Дана інформація також підтверджується витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, зазначена квартира належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 , проте, право власності на дану квартиру не зареєстроване належним.
За наведеного, у зв`язку з ухиленням боржника від виконання виконавчого напису №1321 від 01.06.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко О.В., про звернення стягнення на: - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 па праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири посвідченого Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 липня 2007 року за реєстровим № З660з, а також, у зв`язку з відсутністю коштів чи рухомого майна у боржника та для задоволення законних вимог стягувача, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення подання щодо звернення стягнення на незареєстроваие майно боржника.
На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов невірних висновків, з неповним з`ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення подання в повному обсязі.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у виконавчому провадженні № 62382095 з примусового виконання виконавчого напису № 1231 від 01 червня 2020 року задовольнити.
Надати дозвіл та звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку у виконавчому провадженні № 62382095 з примусового виконання виконавчого напису
№ 1231 від 01 червня 2020 року, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20.01.2021.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: І.М. Вербова
О.В. Шахова