УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Луніна С.В.
суддів Берещанської І.І.
Кузнєцової О.О.
при секретарі Фабінській В.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відшкодування збитків та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 29.01.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, зазначивши, що за договорами позики від 28.11.2008 року вона передала, а відповідачка отримала у борг 35 000 грн. під зобов’язання їх повернення 30.03.2009 року, 03.12.2008 року – 60 000 грн. на строк до 03.02.2009 року, та 12.12.2008 року – 35 000 грн. на строк до 30.03.2009 року. Проте, своїх зобов’язань по своєчасному поверненню боргу відповідач не виконала, у зв’язку з чим виникла заборгованість у сумі 110 000 грн. Оскільки у договорах були передбачені штрафні санкції у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення, позивач просить стягнути неустойку у сумі 167 286,40 грн.
Крім того, позивач просить стягнути збитки у сумі 120 700 грн., зазначивши, що 16.02.2009 року ним був укладеним з приватним підприємством „РИФ+” договір на придбання атракціону – ігрової кімнати „Карапуз” за 125 000 грн. За умовами вказаного договору він повинен був сплатити 50% вартості атракціону у вигляді авансу, але, оскільки відповідач 03.02.2009 року не повернула йому обумовлену вищевказаними договорами суму боргу у повному обсязі, він був змушений придбати вказаний атракціон
Справа № 22ц-3000/2010 головуючий суддя суду першої інстанції Куликовська О.М.
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
тільки у травні місяці 2009 року за ціною вже 245 700 грн., у зв’язку з чим вважає, що з вини ОСОБА_3 він поніс прямі збитки у розмірі 120 700 грн., та, крім того, йому була заподіяна моральна шкода у розмірі 50 000 грн.
Рішенням Євпаторійського міського суду від 29.01.2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу за договорами позики у розмірі 102 558 грн., неустойку – 21 684,87 грн., а також судові витрати у розмірі 1 828, 50 грн. У решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи. Апелянт просить ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи законність та обґрунтованість судового рішення згідно з ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає зміні чи скасуванню, зважаючи на таке.
Так, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконала взяті на себе зобов’язання по поверненню боргу за договорами позики, а тому з неї стягнута заборгованість у сумі 102 558 грн. із визначеною договорами неустойкою, розмір якої зменшено у відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України до 21 684,87 грн. В решті позову відмовлено у зв’язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі тричі було укладено договори позики, за якими ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 отримала у борг 28.11.2008 року гроші у сумі 35 000 грн. під зобов’язання їх повернення 30.03.2009 року, 03.12.2008 року – 60 000 грн. на строк до 03.02.2009 року, та 12.12.2008 року – 35 000 грн. на строк до 30.03.2009 року (а.с. 59-69), а всього на суму 130 000 грн.
Кожним з договорів сторонами передбачено, що у разі порушення позичальником зобов’язань по своєчасному поверненню суми боргу сплачуються штрафні санкції у розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.
Позивачем визнано, що частина боргу йому повернута, та за його розрахунками сума заборгованості склала 110 000 грн.
Стягуючи залишок заборгованості, суд першої інстанції правильно виходив з того, що, згідно зі ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, що були отримані від нього, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 615 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), тобто грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Зменшуючи розмір неустойки, яка відповідно до умов договору за розрахунками позивача складає 167 286,40 грн., суд першої інстанції, посилаючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України, виходив з того, що позивачем не надано безумовних та безперечних доказів у підтвердження того, що йому заподіяні збитки.
Твердженню позивача щодо наявності збитків у розмірі 120 700 грн. внаслідок придбання атракціону за значно більш високою ціною, ніж передбачалося, судом надана належна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на їх правильність та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання апелянта на безпідставність відмови у задоволенні його позову в частині відшкодування моральної шкоди є неспроможними, оскільки, як роз’яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичної чи юридичної особі моральної шкоди (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено Конституцією або випливає з її положень у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
У даному випадку спірні правовідносини та норми закону, які їх регламентують, не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди, а тому суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, дійшов обґрунтованого висновку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно, повно, об’єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, доказам надана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 29.01.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: