Справа № 1-53/2010

В  И  Р  О  К

іменем України

11 травня 2010 року                   Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого                         судді  Трофімчука М.Ю.

               при секретарі                                   Палій М,Д.

               з участю прокурора                         Волошина С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду справу по обвинуваченню   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Семенівка, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого по АДРЕСА_2, українця, громадянина України,  з середньою освітою, розлученого, не працюючого, не судимого, у вчиненні злочину передбаченого  ч.1   ст. 164 КК України ,

в с т а н о в и в :

Суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 за рішенням Шаргородського  районного  суду Вінницької області від 13.05.2005 року зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян на кожну дитину щомісячно, починаючи з 6.04.2005 року і до повноліття.

Однак, ОСОБА_1, маючи реальну можливість сплачувати аліменти на користь дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, умисно, з корисливих мотивів, в період часу з червня 2009 року по 1.03.2010 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання своїх дітей, ніде не працевлаштовувався, на облік в центр зайнятості не ставав і таким чином допустив заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 3950,4  грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винуватим себе визнав повністю, розкаюється в скоєному, просив суворо не карати, згоден, щоб справу розглянули за спрощеним порядком  оскільки він фактичні обставини справи не оспорює.

          Прокурор Волошин С.В. не заперечував про розгляд справи за спрощеним порядком.    

Відповідно до вимог ст. 299 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясував, чи правильно підсудний та інші учасники процесу розуміють зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду немає. Суд також роз’яснив підсудному та іншим учасникам процесу, що при таких обставинах вони позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

          Таким чином, суд прийшов до висновку, що підсудний ОСОБА_1 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), тому він повинен нести покарання за ч. 1 ст. 164 КК України.

Визначаючи міру покарання підсудному, суд врахував йому пом’якшуючі обставини: його щире каяття і сприяння розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше і вважає, що його виправлення можливе при застосуванні покарання у виді громадських робіт.

          Керуючись ст.ст. 323,  324 КПК України, суд

з а с у д и в :

          ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 100 (сто) годин.

          Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

         Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.

Суддя: