КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                     Справа № 2-64/10

Р І Ш Е Н Н Я

 И М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

9 квітня 2010 року                                              м. Макіївка

    Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області

    у складі             головуючої - судді               Негоди О.М.

                    при секретарі                 Пугач І.О.

    за участю:                   позивачів                             ОСОБА_1

                                            ОСОБА_2

                    представника позивачів             ОСОБА_3

                    представника відповідача             ОСОБА_4

                    третьої особи                 ОСОБА_5    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_6, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої  ОСОБА_7,  та ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”  про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника під час дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2009 року ОСОБА_6, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої   ОСОБА_7,  та ОСОБА_2 звернулися в суд із уточненим та доповненим під час розгляду справи позовом до закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод” (далі - ЗАТ “ММЗ”) про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника під час дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, який є власником джерела підвищеної небезпеки, відмовляється у добровільному порядку відшкодувати моральну шкоду та витрати на поховання ОСОБА_8  

    У судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 підтримали заявлені вимоги і, посилаючись на обставини, викладені у позовних заявах, та їх правове обґрунтування, зазначили, що 15 серпня 2008 року приблизно о 17.35 год. ОСОБА_8, який керував мотоциклом марки “ИЖ-7107”, державний номер НОМЕР_2, рухаючись у м. Макіївка по автошляху вул. Канальна, скоїв зіткнення з автобусом марки “Ікарус-260”, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 - працівник ЗАТ “ММЗ”. Від отриманих під час зіткнення тілесних пошкоджень ОСОБА_8 помер на місті пригоди. Вони поховали померлого, у зв’язку з чим понесли матеріальні витрати: ОСОБА_6 - у сумі 6348 грн., у тому числі: на одяг – 455 грн., обряд поховання – 2373 грн., поминальній обід – 3520 грн.; ОСОБА_2 – на проведення поховання на кладовищі у сумі 761,37 грн. Посилаючись на те, що ЗАТ “ММЗ” є власником автобуса - джерела підвищеної небезпеки, позивачі вважають, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, спричинену його працівниками під час виконання ними своїх трудових обов’язків. Крім того, унаслідок ДТП їм спричинена моральна шкода, оскільки вони втратили годувальника,  неповнолітня дочка ОСОБА_9, 1992 року народження, залишилась на утриманні матері-пенсіонерки, яка не працює, тому не має можливості надати дочці відповідну освіту. Дані обставини викликають у ОСОБА_6 почуття безпорадності. Для ОСОБА_2 та ОСОБА_7 передчасна смерть батька викликає тяжкі моральні страждання. Спричинену моральну шкоду позивачі оцінюють у сумі по 10000 грн. кожному.

На підставі наведеного позивачі просять суд стягнути із ЗАТ “ММЗ” на їх користь завдану матеріальну шкоду у розмірі по 10000 грн. кожному і витрати на поховання померлого: на користь ОСОБА_6- у сумі 6348 грн., ОСОБА_8 - у сумі 761,37 грн.

Відповідач - ЗАТ “ММЗ” позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пославшись на їх безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача – заступник начальника юридичного відділу ОСОБА_4, що діє за довіреністю юридичної особи, заперечуючи проти позову, стверджував, що органом досудового слідства винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоді визнано учасника дорожнього руху ОСОБА_8, який порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП. Відносно ОСОБА_5 в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП, під час якої було смертельно травмовано ОСОБА_8, відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України. Постанова слідчого від 02.03.2009 року набрала чинності. Посилаючись на те, що вина працівника ЗАТ “ММЗ” у смерті ОСОБА_8 відсутня, вважає, що правових підстав для задоволення вимог про стягнення із заводу витрат на поховання загиблого та відшкодування моральної шкоди не має, тому просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа – ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 15 серпня 2008 року він під час робочої зміни на заводському автобусі “Ікарус-260” перевозив працівників. На повороті дороги по вул. Канальна водій мотоцикла ОСОБА_8 виїхав на зустрічну смугу і, не знижуючи швидкості, зіткнувся з автобусом, хоча він, уникаючи зіткнення з мотоциклом, загальмував і з’їхав на узбіччя дороги. Його вина у даному ДТП відсутня. На підставі наведеного ОСОБА_5 не погоджується із заявленими позовними вимогами.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст.11 ЦПК України) встановив наступне.

15 серпня 2008 року о 17.35 год. на автошляху по вул. Канальна в Червоногвардійському районі м. Макіївка сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення мотоцикла марки “ИЖ-7107”, державний номер НОМЕР_2, яким водій ОСОБА_8 керував за довіреністю, і автобуса марки “Ікарус-260”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 - працівника ЗАТ “ММЗ”.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджена належність автобуса марки “Ікарус-260” на праві власності ЗАТ “ММЗ”. Водій автобуса ОСОБА_5 станом на 15 серпня 2008 року перебував у трудових відносинах з ЗАТ “ММЗ” і під час робочої зміни виконував свої трудові обов’язки. ОСОБА_8 експлуатував мотоцикл марки “ИЖ-7107” на підставі нотаріально посвідченої довіреності з правом керування, користування та продажу зазначеного транспортного засобу.

На підтвердження родинних відносин з померлим позивачами надані свідоцтво про укладення шлюбу ОСОБА_8 з ОСОБА_6 та свідоцтва про народження ОСОБА_2 і ОСОБА_7 Таким чином, позивачі, вони відносяться до кола осіб, передбачених ч.2 ст.1168 ЦК України, які мають право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю близької особи.

Під час дослідчої перевірки матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 15 серпня 2008 року за участю водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_8, встановлено невиконання ОСОБА_8 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України  № 1306 від 10 жовтня 2001 року), що має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у виді смерті ОСОБА_8

 Постановою органу досудового слідства від 2 березня 2008 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 на підставі п.2 ст.6 КПК України, у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Ця постанова набрала законної сили.

Позивачі згодні з висновками органу досудового слідства.

Відповідно до вимог, передбачених п.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню не підлягають.

    За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 під час керування мотоциклом порушив правила безпеки дорожнього руху і це має прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у виді його смерті.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на положення п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, яка серед інших підстав відшкодування моральної шкоди незалежно від вини фізичної або юридичної особи, передбачає спричинення такої шкоди смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Однак погодитися з такими доводами позивачів не можна.

Виходячи з положень глави 82 Цивільного кодексу України, моральна шкода незалежно від вини відшкодовується, якщо шкода завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Її відшкодування здійснюється за правилами ст.1187 ЦК України. Однак, якщо шкода завдана життю фізичної особи володільцями джерел підвищеної небезпеки внаслідок їх взаємодії, то моральна шкода відшкодовується з урахуванням приписів ст.1188 ЦК України на загальних підставах, тобто залежно від ступеня їх вини.

З роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.3 постанови “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27 березня 1992 року № 6, убачається, що шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним; при наявності лише вини володільця, якому заподіяна шкода, вона йому не відшкодовується; при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного; при відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди - жоден з них не має права на відшкодування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, їй не відшкодовується.

З доказів, наданих суду представником відповідача, убачається, що вина ОСОБА_5, який керував транспортним засобом, що належить ЗАТ “ММЗ”, відсутня. При цьому повністю доказана вина ОСОБА_8, який під час керування мотоциклом порушив правила безпеки дорожнього руху. Зазначені дії ОСОБА_8 мають прямий причинний зв'язок з настанням дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками у вигляді смерті останнього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки була завдана шкода ОСОБА_8 у вигляді смерті лише з його вини, тому правових підстав для покладання на відповідача обов’язку про відшкодування моральної шкоди членам його родини у суду немає.

Положення ч.2 ст.1188 ЦК України, яка передбачає зобов’язання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки незалежно від їх вини, застосовуються у випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки лише іншим особам.

Члени родини ОСОБА_8 до категорії інших осіб, передбачених в ч.2 ст.1188 ЦК України, не відносяться, оскільки вони не є учасниками дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом ст.1201 ЦК України, яка регулює відшкодування витрат на поховання, зобов’язання відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання, покладається на особу, яка завдала шкоди смертю потерпілого.

Враховуючи, що у своїй смерті ОСОБА_8 повинен тільки сам, а в діях ОСОБА_5 і, відповідно володільця джерела підвищеної небезпеки - ЗАТ “ММЗ”, така вина відсутня, суд не має правових підстав покладати на відповідача – ЗАТ “ММЗ” вимоги щодо відшкодування позивачам витрат, понесених ними на поховання померлого.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами докази у порядку ст.60 ЦПК України в їх сукупності, суд визнає позовні вимоги ОСОБА_7  та ОСОБА_2  такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.79 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи, до яких відносяться витрати на інформаційно-технічне забезпечення, правову допомогу, явку до суду, проведення судових експертиз.

При зверненні до суду неповнолітня ОСОБА_7 звільнена від сплати судового збору у сумі 8,5 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївки від 29.07.2009 року сплату судового збору ОСОБА_7 у сумі 71,98 грн.  та ОСОБА_2 у сумі 59,5 грн. відстрочено до ухвалення судового рішення.

На підставі ч.3 ст.81 ЦПК України позивачі при зверненні до суду були звільнені від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду страви у сумі 15 грн.

Згідно ст.88 ЦПК України у зв’язку з повною відмовою у задоволенні позовних вимог несплачені позивачами судові витрати у вищезазначених сумах підлягають стягненню з них на користь держави.

Судовий збір у сумі 8,5 грн., від сплати якого звільнено ОСОБА_7, відноситься на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 11, 60, 212, 213, 214, 215, 79, 88 ЦПК України, статтями ст.ст. 1167, 1168, 1172, 1188, 1201 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_6, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої  ОСОБА_7,  та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод”  про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника під час дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи: з ОСОБА_6, що діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої  ОСОБА_7, у сумі 10 грн., з ОСОБА_2 – 5 грн.

Стягнути на користь держави судовий збір: з ОСОБА_6 у сумі 71,98 грн., з ОСОБА_2 – 59,5 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя