Справа № 2-25/2010

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І м е н е м    У к р а ї н и

26 квітня 2010 року              Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого               судді                Трофімчука М.Ю.

при секретарі                                                   Палій М.Д.

з участю

представника відповідача                 Саушкіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерно-страхова компанія «Оранта»   про стягнення страхового відшкодування та матеріальної і моральної шкоди та витрат,

в с т а н о в и в:

      17.09.2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 03 листопада 2008 року на автодорозі Шаргород – Жмеринка Вінницької області, біля автобусної зупинки с. Пасинки сталась дорожньо – транспортна пригода, яка полягала в наїзді на перешкоду – камінь легковим автомобілем   «Mitsubisi Lancer 2.0», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який керував автомобілем на законних підставах, як довірена особа. Даний автомобіль належить їй, ОСОБА_2 Про дану ДТП свідчить довідка ВДАІ Шаргородського району 03.11.2008 року.

В результаті ДТП транспортному засобу було заподіяно пошкодження: подряпини переднього бампера, тріщини захисту радіатора, деформація траверса, вихід з ладу АКПП. Включення передач швидкості руху було неможливим. Рух можливий був тільки на нейтральній передачі.

Подія, пов’язана з ДТП, відноситься до страхового випадку, який підлягає відшкодуванню відповідно до п. 1.2. та п. 2.3.1.1. договору добровільного страхування транспортного засобу №87 від 25 квітня 2008 року (Договору) між НАСК «Оранта» (Страховик, відповідач) в особі начальника Шаргородського відділення ОСОБА_4  та нею, ОСОБА_2 (Страхувальник). Про підтвердження зазначеного свідчить поліс №ВС/0216953 обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Право керувати автомобілем ОСОБА_3 на застрахованому  автомобілі передбачено умовами п. п. 1.4. та 1.9. Договору.

Про страховий випадок з місця ДТП було повідомлено по мобільному телефону представника Страховика ОСОБА_4, яка наказала їхати до станції технічного обслуговування, що й було зроблено, а 05.11.2008 року нею, ОСОБА_2 було подано письмову заяву Страховику про страхову виплату (реєстраційний №58-94/2008) і подано транспортний засіб для огляду, що відповідає вимогам п.2.10.2. та п. 2.10.4. Договору. За результатами огляду транспортного засобу було складено попередньо протокол, який підписав ОСОБА_3 В подальшому (до кінця листопада 2008 року) було складено протокол з врахуванням огляду пошкоджених деталей АКПП.

Про страховий випадок було складено до кінця листопада 2008 року страховий акт, який визначав суму відшкодування у понад 80 тис. грн.

Відповідно до п.2.11.4. та п.2.11.4.1. Договору Страховик мав прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з дати отримання всіх належним чином оформлених документів, необхідних для визначення страхового випадку та визначення розміру збитку, а також документів, отриманих Страховиком в процесі розслідування.

Страховик отримав всі необхідні документи не пізніше початку грудня 2008 року і тоді ж мав прийняти рішення про виплату страхового відшкодування. Зазначеного Страховик не провів, а в січні 2009 року сума страхового відшкодування (ремонту) збільшилась до 135672 грн. в зв’язку з інфляцією і Страховик відмовився проводити виплати, а взамін попередньо складених протоколу огляду та страхового акту склав протокол огляду транспортного засобу від 07.11.2008 року, де підробив підпис ОСОБА_3

В послідуючому Страховиком було складено страховий акт №58-94/05.11.08, датований 22.01.2009 р., в якому визначив суму страхового відшкодування у 8275,37 грн., про що дає дозвіл на виплату зазначених коштів, як страхового відшкодування листом від 22.01.2009 року №15-10/094/183.

На її та ОСОБА_3 неодноразові звернення до Страховика останній повідомив їм листом від 13.03.2009 року №15-10/397/78, що страхове відшкодування їм виплачено в сумі 8275,37 грн. за пофарбування переднього бампера, заміну захисту радіатора, заміну траверси, заміну піддон-картера АКПП. Далі зазначено, що до відшкодування не включено вартості заміни АКПП, оскільки її пошкодження нібито сталось з умисних дій (вини) водія, тобто ОСОБА_3 і відповідно до п. 2.4.2. та п. 2.4.2.1. Договору доплата страхового відшкодування проводитись не буде.

Дії відповідача вважає незаконними, що є грубим порушенням чинного законодавства та умов договору з наступних підстав:

1. Відповідно до п. 1.2. та п. 2.3.1. і п. 2.3.1.1. Договору страховим ризиком є втрата або пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок подій, пов’язаних із зіткненням застрахованого транспортного засобу під час руху з рухомими та/чи нерухомими предметами, що відноситься до ризику «ДТП». За вказаних підстав саме зіткнення застрахованого її автомобіля з нерухомими предметами (камінням) і призвело до пошкодження транспортного засобу, що і є страховим ризиком, який підлягає до відшкодування.

2. Відповідно до п. п. 2.4.2. та 2.4.2.1. Договору, не вважається страховим випадком факт пошкодження, знищення чи втрати застрахованого транспортного засобу в наслідок умисних дій страхувальника, члена його родини або довіреної особи. В Договорі та п. п. 4.1., 4.1.1. та п/п 8 п. 13 Правил добровільного страхування транспортних засобів, в сукупності, під умисними (навмисними) діями слід вважати «…невипадкові, цілеспрямовані дії.., що направлені проти майна страхувальника». Тож відповідач вважає, що дії довіреної особи – ОСОБА_3 були цілеспрямовані проти її та свого ж майна (вони подружжя і даний автомобіль являється спільною сумісною власністю). Зазначене твердження відповідача не має жодних підстав, оскільки умисні дії власника чи користувача проти власного нового автотранспорту не мають будь-яких мотивів, а тому таке твердження носить помилковий чи завідомо спрямований характер з метою уникнути обов’язку на виплату їй страхового відшкодування, яке становить 132959 грн.

3. Відповідно до п. п. 7.1., 7.1.5. Правил добровільного страхування транспортних засобів, страховик зобов’язаний при порушенні термінів виплати страхового відшкодування сплачувати Страхувальнику пеню, розмір якої визначається  умовами договору страхування. Заборгованість Страховика становить 132959 грн., яка визначається з суми, що підлягає до сплати (135672 грн.) за мінусом франшизи (2713 грн.), яка становить 2% від зазначеної суми (п. 1.3., 2.12.5., 2.12.5.3. Договору).

Відповідно до п. п. 2.9.4., 2.9.4.3. Договору добровільного страхування транспортного засобу №87 від 25 квітня 20089 року, Страховик сплачує пеню за кожний день затримки в розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати. Облікова ставка НБУ становить 8%.

Страховий акт на повне відшкодування мав бути складений до 22.01.2009 року, а виплата проведена протягом 10 днів, тобто, до 02.02.2009 року. Час, з якого нараховується пеня, настав 03.02.2009 року. З 03.02.2009 року по 05.09.2009 року минуло 215 календарних днів.

Пеня за кожен день затримки розрахунку становить 6265,10 грн. (232959 х 8% = 106,36 грн. : 365 днів = 29,14 грн. в день х 215 днів = 6265,10 грн.).

Загальна сума відшкодування становить 139224,10 грн. (132959 + 6265,10).

4. Відповідачем допущено ряд порушень, які призвели до заподіяння їй як матеріальної, так і моральної шкоди, яку вона оцінює в 5000 грн. та яку відповідач повинен відшкодувати в силу ст. ст. 1166, 1167 ЦК України. В зв’язку з тим, що відповідач добровільно не відшкодовує шкоду, вона вимушена звернутись до суду з віднесенням судових витрат на відповідача, в тому числі і за надання правової допомоги.

          Просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача – Вінницької  обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» на її користь страхове відшкодування в сумі 132959 грн., пеню в сумі 6265,10 грн., моральну шкоду в сумі 5000 грн., а всього 144224 грн. 10 коп. та судові витрати та витрати за надання правової допомоги відповідно до документів, що подані до даного позову та будуть подані в судове засідання.

  Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи  була повідомлена належним чином. Її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Вінницької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерно-страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 132 959  грн., пеню в сумі 6265 грн. 10 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також судові витрати в сумі 1563 грн.

                   Представник відповідача – ВАТ «НАСК «Оранта» Саушкін В.В. в судовому засіданні позов не визнав та підтвердив, що 25.04.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «НАСК «Оранта» в особі Шаргородського районного відділення був укладений договір №87 добровільного страхування транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.  5 листопада 2008 року до ВАТ НАСК «Оранта» звернулася страхувальник ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв’язку з ДТП, що сталася 03.11.2008 року і є страховим випадком відповідно до умов Договору добровільного страхування транспортного засобу. 22.01.2009 року ВАТ «НАСК «Оранта» був складений страховий акт№58-94/05.11.08 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи із дослідження №09-033 спеціаліста – автотоварознавця від 21.01.2009 року. 02.03.2009 року юридична особа за законодавством ВАТ НАСК «Оранта» на підставі вище зазначених документів здійснила виплату страхового відшкодування на користь страхувальника ОСОБА_2 в розмірі 8275,37 грн. Згідно п. 1.10. Договору страхування №87 від 25.04.2008 року страхова сума становить 135340 грн. Після виплати страхового відшкодування у розмірі 8275,37 грн. ліміт відповідальності становить 127064,63 грн. Крім того, п. 2.6.2. договору передбачена безумовна франшиза, тобто частина збитків, що не відшкодовується страховиком, у розмірі 2 % від страхової суми.

    В результаті ДТП, що сталася 03.11.2008 року, транспортний засіб «Mitsubishi Lancer» отримав пошкодження, а саме подряпини переднього бамперу, тріщини захисту радіатора, деформація траверса, деформація піддону-картеру АКПП, в результаті чого страховиком було виплачене страхове відшкодування за фарбування переднього бампера, заміну захисту радіатора, заміну траверси, заміну піддону-картера АКПП. Вихід з ладу АКПП не знаходиться в причинному зв’язку з подією ДТП : зіткнення з перешкодою – камінцем та відповідним ударом, оскільки особливістю роботи зазначеної АКПП з подвійним зчепленням є те, що робочим елементом в ній є олива Dia Queen SSTF-1, за рахунок перетікання якої сепараторними пластинами здійснюється зміна швидкості автомобіля. Зменшення рівня оливи або підвищення її температури може спричинити вихід з ладу АКПП. 3.11.2008 року водій автомобіля «Mitsubishi Lancer» ОСОБА_3 здійснив наїзд на камінь, чим пошкодив піддон-картер, який знаходиться в нижній частині АКПП та являється резервуаром для оливи. В результаті отриманих пошкоджень утворилася тріщина, що стало причиною витікання оливи. Знехтувавши інструкцію заводу-виробника, не звернувши увагу на серйозність отриманих пошкоджень, водій продовжив рух з м. Шаргород до м. Вінниця, подолавши відстань близько 80 км. В даному випадку АКПП вийшла з ладу в результаті її роботи без охолодження, що є наслідком знехтування водієм ОСОБА_3 рекомендацій з експлуатації транспортного засобу. Факт пошкодження застрахованого транспорту, зокрема вихід з ладу АКПП, стався внаслідок умисних дій довіреної особи – водія ОСОБА_3 і не вважається страховим випадком, що випливає з п.2.4.2.1 Договору страхування №87 від 25.04.2008 року, оскільки ОСОБА_3 мав чіткі уявлення про можливі наслідки свого діяння, про те, що внаслідок керування технічно несправним транспортним засобом можуть настати конкретні наслідки, зокрема вихід з ладу будь-якої деталі. Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний перед виїздом перевірити і забезпечити справний стан і комплектність транспортного засобу, чого довіреною особою позивача ОСОБА_3 виконано не було.

    Крім того, вважає, що зі сторони НАСК «Оранта» не було завдано ні моральної, ні матеріальної шкоди позивачці ОСОБА_2, а навпаки, на її користь виплачено страхове відшкодування згідно умов договору  в зв’язку з страховим випадком, що стався 03.11.2008 року. На підставі викладеного в задоволенні позову просив відмовити.

 Судом встановлено, що 03 листопада 2008 року на автодорозі Лука-Барська – Жмеринка, біля автобусної зупинки с. Пасинки Шаргородського району сталась дорожньо – транспортна пригода, яка полягала в наїзді на перешкоду – камінь легковим автомобілем   «Mitsubisi Lancer 2.0», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, про що свідчить довідка ВДАІ Шаргородського району 03.11.2008 року (а.с13). ОСОБА_3 керував автомобілем, як довірена особа. Даний автомобіль належить ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АВС 072691 (а.с.7).

В результаті ДТП транспортному засобу «Mitsubisi Lancer 2.0» було заподіяно пошкодження: подряпини переднього бампера, тріщини захисту радіатора, деформація траверса, вихід з ладу АКПП.

Подія, пов’язана з ДТП, відноситься до страхового випадку, який підлягає відшкодуванню відповідно до п. 1.2. та п. 2.3.1.1. договору добровільного страхування транспортного засобу №87 від 25 квітня 2008 року (а.с.9-11), укладеного між НАСК «Оранта» в особі начальника Шаргородського відділення ОСОБА_4  та ОСОБА_2, про що свідчить поліс №ВС/0216953 обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с.12). Право керувати автомобілем ОСОБА_3 на застрахованому  автомобілі передбачено умовами п. п. 1.4. та 1.9. Договору.

Про страховий випадок з місця ДТП було повідомлено по мобільному телефону представника НАСК «Оранта» ОСОБА_4, яка запропонувала ОСОБА_3 їхати до станції технічного обслуговування, що й було зроблено.

Зазначений факт підтверджений в судовому засіданні свідком ОСОБА_4, що обіймає посаду начальника Шаргородського відділення ВАТ НАСК «Оранта», яка суду показала, що водій застрахованого автомобіля «Mitsubisi Lancer»,  реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 3.11.2008 року повідомив їй по телефону про ДТП, яка сталася того ж дня, 3.11.2008 року. Вона зарекомендувала йому звернутися до найближчої СТО для того, щоб перевірити стан автомобіля, проте він звернувся в Вінницьку СТО, на якій постійно обслуговувався даний автомобіль. Вона також повідомила автомобільного комісара в м. Вінниця з тим, щоб він з’явився для огляду вказаного автомобіля. Через певний проміжок часу, в березні 2009 року, після огляду автомобіля «Mitsubisi Lancer», вона з водієм ОСОБА_3 та автомобільним комісаром під’їхали на СТО з метою з’ясування суми виплати страхового відшкодування. Автомобіль було вирішено ремонтувати, а для визначення суми страхового відшкодування необхідно було розібрати коробку, оскільки наружньо було видно лише пошкодження піддона. В результаті огляду автомобіля аварійний комісар прийняв рішення про відмову  в виплаті страхового відшкодування за пошкодження коробки в зв’язку з тим, що за його висновком коробка була побита в результаті зносу, а не внаслідок ДТП, тому вартість її ремонту не включено до суми страхового відшкодування, яке було виплачено частково і складало згідно страхового акту 8285,37 грн.

 Крім того, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що 3.11.2008 року ОСОБА_3 приїхав на СТО («Експрес-авто» в м. Вінниця) на пошкодженому  автомобілі «Mitsubisi Lancer». Огляд був проведений 5-7.11.2008 року в присутності ОСОБА_4 та автомобільного комісара (експерта страхової компанії). При цьому було виявлено пошкодження бампера, підрамника та піддону коробки-автомат. Впродовж трьох місяців машина перебувала на СТО, згодом, через 2 місяці, ОСОБА_4 з  автомобільним комісаром звернулися до нього з проханням виписати їм акт дефектовки коробки, який він виписав через два дні після того, як розібрав коробку. При цьому автомобільний комісар пофотографував всі пошкоджені деталі. Згодом, в лютому-березні 2009 року ним був виписаний та виданий автомобільному комісару на його прохання  повторний рахунок з врахуванням росту інфляції.  

   05.11.2008 року ОСОБА_2 подала НАСК «Оранта»  письмову заяву про страхову виплату за №58-94/2008 (а.с.14) і подано транспортний засіб для огляду, що підтверджено в судовому засіданні показами свідків та відповідає вимогам п.2.10.2. та п. 2.10.4. Договору. За результатами огляду транспортного засобу Вінницькою обласною дирекцією НАСК «Оранта» було складено протокол (акт) від 7.11.2008 року  з врахуванням огляду пошкоджених деталей (а.с.17). Про страховий випадок було складено страховий акт №58-94/05.11.08, датований 22.01.2009 року, який визначав суму страхового відшкодування  8275,37  грн. (а.с.18-19) з доданим розрахунком страхового відшкодування за договором страхового відшкодування №87 від 25 квітня 2008 року (а.с.20). Обласною дирекцією НАСК «Оранта» листом від 22.01.2009 року за №15-10/094/183 дано дозвіл на виплату зазначених коштів, як страхового відшкодування  в сумі 8275 грн. 37 коп. (а.с.21).

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, з’ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами, суд прийшов до висновку, що  позов підлягає  задоволенню.

 Відповідно до п. 1.2. та п. 2.3.1. і п. 2.3.1.1. договору добровільного страхування транспортного засобу страховим ризиком є втрата або пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок подій, пов’язаних із зіткненням застрахованого транспортного засобу під час руху з рухомими та/чи нерухомими предметами, що відноситься до ризику «ДТП».

За вказаних підстав саме зіткнення застрахованого автомобіля «Mitsubisi Lancer з нерухомими предметами (камінням) і призвело до пошкодження транспортного засобу, що і є страховим ризиком, який підлягає до відшкодування.

 Згідно з п. п. 2.4.2. та 2.4.2.1. вказаного договору, не вважається страховим випадком факт пошкодження, знищення чи втрати застрахованого транспортного засобу в наслідок умисних дій страхувальника, члена його родини або довіреної особи.

    Виходячи з п. 4.1.1. Правил добровільного страхування транспортних засобів, д о  страхових  випадків   не   відносяться   і   виплати страхового   відшкодування   не   провадяться  у  разі  викрадення   транспортного засобу або крадіжці його окремих частин і деталей, а також при знищенні чи пошкодженні його внаслідок умисних дій страхувальника або його довірених осіб. П/п 8 п. 13 зазначених Правил передбачає, що навмисні дії третіх осіб - випадкові, цілеспрямовані дії будь-яких осіб, які не беруть  участі у страхуванні, що направлені проти майна страхувальника.

Відповідно до ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі навмисних дій страховика або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку.

Суд не приймає до уваги доводів представника відповідача НАСК «Оранта» в тій частині, що до відшкодування не включено вартості заміни АКПП, так як її пошкодження сталось з умисних дій (вини) довіреної особи - водія ОСОБА_3 і відповідно до п. 2.4.2. та п. 2.4.2.1. договору доплата страхового відшкодування проводитись не буде, оскільки умисні дії власника чи користувача проти власного нового автотранспорту позбавлені будь-яких мотивів, тому в цій частині суд вважає докази представника відповідача неспроможними.

Крім того, ці твердження спростовуються  в судовому засіданні показами експерта ОСОБА_7, який підтвердив той факт, що на піддоні АКПП автомобіля «Mitsubisi Lancer», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, було виявлено механічні пошкодження, які утворились не внаслідок зносу, а від слідоутворюючого твердого предмета, яким може бути в тому числі і камінь, що став причиною ДТП.

За висновками автотехнічної та технічної експертизи №2032/2064 експерт не виключає причинного взаємозв’язку між виходом з ладу автоматичної коробки переміщення передач і дорожньою пригодою при наїзді на перешкоду (камінь) і механічне пошкодження піддону АКПП. Також в діях водія ОСОБА_3 не вбачається невиконання вимог Правил дорожнього руху України (а.с.60-62).

Суд також не вбачає в діях водія ОСОБА_3 невиконання вимог Правил дорожнього руху України, оскільки в даній ситуації він не міг передбачити  наїзду на перешкоду (камінь) та запобігти створенню ДТП.

Згідно рахунка-фактури №СФ-000295 від 4 вересня 2009 року вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля  «Mitsubisi Lancer» складає 135672 грн. (а.с.16).

Таким чином, заборгованість страховика становить 132959 грн., яка визначається з суми, що підлягає до сплати (135672 грн.) за мінусом франшизи (2713 грн.), яка становить 2% від зазначеної суми, що передбачено п. 1.3., 2.12.5., 2.12.5.3. договору добровільного страхування транспортного засобу.

На підставі п. п. 7.1., 7.1.5. Правил добровільного страхування транспортних засобів, страховик зобов’язаний при порушенні термінів виплати страхового відшкодування сплачувати страхувальнику пеню, розмір якої визначається  умовами договору страхування.

Відповідно до п. п. 2.9.4., 2.9.4.3. договору добровільного страхування транспортного засобу №87 від 25 квітня 2008 року, страховик сплачує пеню за кожний день затримки в розмірі облікової ставки НБУ від суми страхової виплати, належної до сплати. Облікова ставка НБУ становить 8%.

Страховий акт на повне відшкодування мав бути складений до 22.01.2009 року, а виплата проведена протягом 10 днів, тобто, до 02.02.2009 року. Час, з якого нараховується пеня, настав 03.02.2009 року. З 03.02.2009 року по 05.09.2009 року минуло 215 календарних днів. Пеня за кожен день затримки розрахунку становить 6265,10 грн. (132959 х 8% = 10636 грн. : 365 днів = 29,14 грн. в день х 215 днів = 6265,10 грн.).

Загальна сума відшкодування становить 139224,10 грн. (132959 + 6265,10).

      В частині стягнення матеріальної та моральної шкоди позов підлягає задоволенню в силу ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особо, яка її завдала.

    Згідно зі ст. 88 ЦПК України, ст. 3 Декрету КМ України від 21.01.1998 року «Про державне мито» (з відповідними змінами і доповненнями) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

    З огляду на викладене, суд вважає позовну вимогу про стягнення страхового відшкодування та матеріальної і моральної шкоди та витрат доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

  Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 988, 990-992, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 8, 9, 18-20, 25-26, 45 Закону України «Про страхування», п. п.2, 4, 7.1., 7.1.2.-7.1.5., 8, 9, 12, 13 Правил добровільного страхування транспортних засобів, п. п. 1.2, 1.2.1., 1.3., 1.4., 1.5.1., 1.8., 1.9., 2.1., 2.2., 2.3., 2.3.1., 2.3.1.1.1, 2.3.2., 2.3.3., 2.4., 2.5., 2.6., 2.9.1., 2.9.4., 2.9.4.2.,  2.9.4.3., 2.11.4., 2.11.4.1., 2.16.-2.16.2. Договору добровільного страхування транспортних засобів №87 від 25 квітня 2008 року,  суд

вирішив:

    Позов задоволити.

Стягнути з Вінницької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерно-страхова компанія «Оранта»   на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 132 959  грн., пеню в сумі 6265 грн. 10 коп., моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також судові витрати в сумі 1563 грн.

Всього стягнути 145 787 (сто сорок п’ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 10 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

          Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але неподання у 20-денний строк апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

    СУДДЯ: