ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" серпня 2006 р. | Справа № 26/245-06-5573 |
За позовом : відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний
комбінат „Запоріжсталь”
до відповідача : Державного підприємства „Одеська залізниця”
про стягнення 7841,26 грн.
Суддя Никифорчук М.І.
за участю представників :
від позивача : Клинков О.В. за довіреністю;
від відповідача : Шинкаренко Ю.В., Камчатний С.Є. за довіреністю;
Суть спору : позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача боргу за нестачу товару в сумі 7841,26 грн.
Представник позивача вимоги підтримує.
Представник відповідача вимоги не визнає, надав відзив у якому зазначає, що позивачем пропущений шестимісячний термін позовної давності, встановлений ст. 134 Статуту залізниць.
В судовому засідання оголошено перерва з 2 по 9 серпня 2006 р. згідно вимог ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд, -
у с т а н о в и в :
Позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача боргу за нестачу вантажу на суму 7841,26 грн. за таких підстав.
Відповідно до залізничної накладній № 45393952 від 20.11.2005 р., яка є договором перевезення і договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення залізниці провізної плати та інших платежів за перевезення, відповідно до ст. 6 Статуту залізниці у вагоні № 65349565 до Ізмаїльського морського пор у за дорученням фірми Мідленд Індастриз Лімітед позивачем було відвантажено 69220 кг. прокату чорних металів ( далі –Товару).
Відповідально до квитанції про приймання вантажу до перевезення № 45393952, позивачем було відвантажено 12 пачок Товару загальною масою „брутто” 69220 кг. загальною вартістю 23108,30 доларів США за платіжною вимогою № 204131 від 23.11.2005 р., які закріплені та розміщені, згідно Технічних умов правильно.
Згідно ст. 908 ЦК України, умови перевезень визначаються відповідно до транспортних статутів( кодексів).
Згідно ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Під час перевезення на ст. Знаменка вагон було відчеплено для перевірки та митного огляду. За результатами перевірки було встановлено нестачу Товару у кількості 110 листів у пачці № 2\12. вартість якої складає 1904,48 долара США, загальною масою „Брутто” 4635 кг. Проте 24.11.2005 р. складений комерційний акт БК № 041163.
Згідно ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Таким чином, відповідачем порушені взяті на себе зобов*язання в частині схоронності вантажу.
Згідно вимог ст. 614 ЦК України у випадку порушення зобов*язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно вимог ст. 114 Статуту залізниць, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Згідно наданого позивачем розрахунку, вартість нестачу складає 7841,26 грн., тобто суму позову.
Також позивачем заявлено клопотання про відновлення строку подання позову з тих підстав, що ним було первісне звернення до господарського суду із відповідною заявою 18 травня 2006 р., але ухвалою господарського суду від 19 травня 2006 р. вказаний позов був повернутий на підстав вимог п.3 ст. 63 ГПК України, тобто у зв*язку з не наданням позивачем доказів, що підтверджують викладені у позові обставини та не зазначено на користь кого слід стягувати 7841,26 грн.
Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначає, що позивачем пропущений шестимісячний термін позовної давності, встановлений ст. 134 Статуту залізниць для пред*явлення позову до суду. Цей термін слід відраховувати з 24.11.2005 р. тобто з дня складання вказаного комерційного акту, на підставі якого позивач звернувся до господарського суду із даним позовом.
Розглянувши надані сторонами докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як зазначено вище, згідно ст. 136 Статуту залізниць, позови до залізниці можуть бути подані у шестимісячний термін. Цей термін, як зазначає представник відповідача, починається у день складання комерційного акту, тобто 24.11.2005 р. та закінчується 24.05.2006 р.
З цими заперечення суд не погоджується виходячи з такого.
Згідно п.4 ст. 267 Цивільного кодексу України, витікання строку позовної давнини, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позову.
Згідно п.6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог у зв*язку з перевезенням вантажу застосовується позовна давність в один рік.( ст. 925 цього Кодексу).
Згідно вимог ч.3 ст. 925 Цивільного кодексу України до вимог, що витікають з договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна даність в один рік з моменту, визначаємого відповідно з транспортними кодексами ( уставами).
З цього виплаває, що Законом, який відображає конституційний принцип верховенства права, встановлений річний строк позовної даності для пред*явлення позову до залізниці, який позивач не пропустив.
З цих підстав вказані заперечення представника відповідача з посиланням на вимоги Статуту залізниці, а не на норми Цивільного кодексу Украйни суд відхиляє.
Згідно ст. 111 статуту залізниць, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
З вказаного комерційного акту вбачається, що нестача виникла в момент перевезення залізницею Товару. Тому суд вважає, що сам факт відсутності належної кількості товару у вагоні свідчить про наявність ознак втрати вантажу та про не забезпечення схоронності вантажу перевізником, тобто залізницею.
За таких підстав позов підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
в и р і ш и в :
Позов - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” ( 65023, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19; р/р 26003000001 у РУ „ПІБ” м. Одеси, МФО 328801, ЗКПО 01071315) на користь відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат „Запоріжсталь” ( 69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72; р/р 26003032840001 у АКБ „Індустріалбанк”, МФО 313849, ЗКПО 00191230) : вартість вантажу в розмірі 7841 грн. 26 коп., держмита в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.
Суддя Никифорчук М.І.