СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2021 р.                                                                              Справа № 922/2963/20  

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя             Бородіна Л.І., суддя  Геза Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - Амельченко С.О. на підставі довіреності від 26.12.2019 №61,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків, (вх.№3181Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею                  Смірновою О.В., час проголошення рішення - 12:12год., дата складання повного тексту рішення - 19.10.2020, у справі №922/2963/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСУ", м. Харків,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Фонд державного майна України, м. Київ,

про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСУ" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, в якій просить:

1) визнати такою, що надана згода Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСУ" на проведення невід`ємних поліпшень: нежитлових приміщень кім. №2 у підвалі (2, 3кв.м), кім. №44 на першому поверсі (4, 7кв.м), кім. №№7, 10, 11, 13, 31 (площею 103, 1кв.м) на першому поверсі п`ятиповерхової нежитлової будівлі, пам`ятка архітектури, інв.№1, загальною площею 110, 1кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1, що перебуває на балансі Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" за договором оренди №6778-Н від 26.06.2019;

2) визнати такою, що надана згода Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСУ" на проведення невід`ємних поліпшень: кім.№№42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 на другому поверсі, площею 81, 10кв.м та кім. №№37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 на третьому поверсі, площею 91, 80кв.м, загальною площею 172, 90кв.м 5-ти поверхової нежитлової будівлі літ. "А-5" (загальною площею 4999, 6кв.м), за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1, що перебуває на балансі Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" за договором оренди №6779-Н від 26.06.2019.

Позов обґрунтований тим, що 26.06.2019 між позивачем та відповідачем були укладені договори оренди зазначених нежитлових приміщень, відповідно до умов яких, передбачено право позивача здійснювати капітальний ремонт, проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переобладнання орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, за письмовою згодою орендодавця.

Як вказує позивач, ним був підготовлений пакет документів на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, і 20.07.2020 позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на проведення капітального ремонту нерухомого державного майна

На думку позивача, відповідач безпідставно відмовив йому у наданні згоди.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 позов задоволено; визнано такою, що надана згода Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСУ" на проведення невід`ємних поліпшень: нежитлових приміщень кім. № 2 у підвалі (2, 3кв.м), кім. № 44 на першому поверсі (4, 7кв.м), кім. №№ 7, 10, 11, 13, 31 (площею 103, 1кв.м) на першому поверсі п`ятиповерхової нежитлової будівлі, пам`ятка архітектури, інв. № 1, загальною площею 110, 1кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1, що перебуває на балансі Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" за договором оренди № 6778-Н від 26.06.2019; визнано такою, що надана згода Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСУ" на проведення невід`ємних поліпшень: кім. №№42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 на другому поверсі, площею 81, 10кв.м та кім. №№ 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 на третьому поверсі, площею 91, 80кв.м, загальною площею 172, 90кв.м 5-ти поверхової нежитлової будівлі літ. "А-5" (загальною площею 4 999, 6кв.м), за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1, що перебуває на балансі Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" за договором оренди № 6779-Н від 26.06.2019; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСУ" 4 204, 00грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем був дотриманий порядок для отримання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, однак, відповідач безпідставно посилається на те, що позивачем до заяви надано не всі документи, необхідні для надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, а також на те, що деякі з наданих документів не відповідають вимогам Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України 25.05.2018 №686.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; стягнути з позивача на користь відповідача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач відмовив у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, мотивуючи свою відмову невідповідністю пакету документів вимогам зазначеного вище Порядку, частині 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки були відсутні інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна, звіт, складений за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень, та лист-погодження органу охорони культурної спадщини.

Апелянт також зазначає, що в електронному листі (інформація про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень) Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомило, що не заперечує стосовно здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, але з додатковим узгодженням техніко-фінансової документації з Фондом державного майна України, проте, доказів такого узгодження позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, апелянт вказує, що предметом оренди укладених сторонами у справі договорів є нежитлові приміщення, що знаходяться в нежитловій будівлі, яка перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення, однак, доказів звернення та отримання відповідного погодження від Харківської обласної державної адміністрації, наявність якого є обов`язковим відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", позивачем надано не було.

На думку апелянта, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019, оскільки позивач звернувся із заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна вже після введення в дію даного Закону та втрати чинності Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ від 10.04.1992, який раніше регулював питання передачі та користування державного майна.

З огляду на викладене, апелянт вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи не дослідив обставини справи та додані на їх підтвердження докази, проігнорував позиції та аргументи відповідача, не вірно застосував норми матеріального права, а також не перевірив обставини отримання/не отримання копії позовної заяви третьою особою, чим позбавив можливості третю особу висловити свою правову позицію.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі №922/2963/20; встановлено учасникам справи строк до 08.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 08.12.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 15.12.2020 об 11:00год.

07.12.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12156), позивач вважає хибними доводи апелянта щодо застосування у спірних правовідносинах положення частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; щодо посилань відповідача на відсутність письмового дозволу органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, позивач зазначає, що вичерпний пакет документів, який надається орендодавцю для отримання згоди на проведення невід`ємних поліпшень визначений Порядком, яким не вимагається дозвіл органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Позивач також вважає, що набувши у користування майно, яке потребувало капітального ремонту, він мав усі підстави розраховувати, зокрема у вигляді правомірних очікувань на здійснення невід`ємних поліпшень цього майна з метою його збереження та запобігання його пошкодженню та псуванню.

З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі №922/2963/20 – без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 21.01.2021 об 11:30год.

14.01.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо посилань апелянта на відсутність письмового дозволу органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (вх.№396), зазначає, що у зв`язку з тим, що Порядком не вимагається дозвіл органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, посилання відповідача на його відсутність є неправомірним. Позивач також зазначає, що у рішенні Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі №922/1512/20 викладена правова позиція, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-ІХ від 03.10.2019.

20.01.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№703), зазначає, що у зв`язку з перебуванням директора позивача і представника – адвоката Бондаренко Я.О. на лікарняному (самоізоляція), позивач не може взяти участь у судовому засіданні.

Об 11:50год. судове засідання продовжено; після перерви у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.01.2021 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до частин 11-12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відтак неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.

У клопотанні про відкладення розгляду справи позивач зазначає, що директор і представник товариства перебувають на лікарняному (самоізоляція).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" продовжено карантин на території України до 28.02.2021.

Однак, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.  

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2020 № 24-а "Про продовження особливого режиму роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах карантину" продовжено до 28.02.2021 особливий режим роботи суду в умовах карантину із запровадженням посилених протиепідемічних заходів, зокрема рекомендовано зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; по можливості здійснювати судовий розгляд справ в порядку письмового провадження.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, у судовому засіданні 15.12.2020 представники позивача та відповідача оголосили свої доводи щодо апеляційної скарги; крім того, від позивача надійшли відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи, а доводи, викладені позивачем враховані апеляційним господарським судом при розгляді скарги; поряд з цим, у клопотанні доводів, що унеможливлюють суду апеляційної інстанції розглянути апеляційну скаргу лише за обставини відсутності представника позивача, не наведено.

Крім того, позивач міг звернутись до суду з клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференції відповідно до положень статті 197 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі, поза межами судового засідання, самостійно обравши зручне для себе територіальне розташування місця участі в судовому засіданні, чого позивачем здійснено не було.

Судова колегія також зазначає, що наведені заявником причини неможливості явки в судове засідання суд  не визнає поважними з огляду на те, що позивач, по-перше, до клопотання не додав жодного доказу на підтвердження неможливості представнику з`явитись в судове засідання; і по-друге, міг за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін висловили свої доводи щодо апеляційної скарги, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду скарги на рішення суду, який спливає 22.01.2021, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляд справи, і розглядає скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 26.06.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРСУ" (Орендар) були укладені договори оренди № 6778-Н (далі - Договір-1) та 6779-Н (далі - Договір-2), які посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу           Попляк О.С. за номерами 1686, 1688 (далі - Договори).

Умови Договорів є ідентичними, відрізняються лише їх предмети.

Так, предметом Договору-1 є нежитлові приміщення кім. №2 у підвалі (2, 3кв.м), кім. №44 на першому поверсі (4, 7кв.м), кім. №№ 7, 10, 11, 13, 31 (площею 103, 1кв.м) на першому поверсі п`ятиповерхової нежитлової будівлі, пам`ятка архітектури, інв. №1, загальною площею 110, 1кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1.

Предметом Договору-2 є нежитлові приміщення кім. №№42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 на другому поверсі, площею 81, 10кв.м та кім. №№ 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 на третьому поверсі, площею 91, 80кв.м, загальною площею 172, 90кв.м 5-ти поверхової нежитлової будівлі літ. "А-5" (загальною площею 4 999, 6кв.м), за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 1.

Пунктом 5.4 Договорів визначено, що Орендар зобов`язаний забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду,  з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

Відповідно до пункту 6.3 Договорів, за письмовою згодою Орендодавця та уповноваженого органу управління здійснювати капітальний ремонт, проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого Майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 4.4. Договорів встановлено, що для отримання згоди Орендодавця на здійснення поліпшень Орендар звертається до Орендодавця згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, який затверджений наказом Фонду державного майна України 25.05.2018 №686 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за №711/32163.

Позивачем на виконання Договору-1 був підготовлений пакет документів на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, а саме: звіт про технічний стан нежитлових приміщень кім. №2 у підвалі (2, 3кв.м), кім. №44 на першому поверсі (4, 7кв.м), кім. №№ 7, 10, 11, 13, 31 (площею 103, 1кв.м) на першому поверсі п`ятиповерхової нежитлової будівлі, пам`ятка архітектури, інв. №1, загальною площею 110, 1кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 1; зведений кошторис розрахунку вартості будівництва від 02.12.2019; інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна (лист органу уповноваженого управляти державним майном  від 12.12.2019 №3201-03/413410-04 та лист балансоутримувача від 15.01.2020 №30); довідка Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" від 15.01.2020 №33; лист Головного управління Держпраці у Харківській області від 26.06.2020 №27/5806/03.02-17/5988; припис ГУ ДСНС України у Харківській області про усунення порушень вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки від 24.01.2020 №45; експертна оцінка філії ДП "УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА" щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом від 16.06.2020 №11-20/07.

20.07.2020 листом №28-07 позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого державного, а саме, нежитлових приміщень кім. №2 у підвалі (2, 3кв.м), кім. №44 на першому поверсі (4, 7кв.м), кім. №№ 7, 10, 11, 13, 31 (площею 103, 1кв.м) на першому поверсі п`ятиповерхової нежитлової будівлі, пам`ятка архітектури, інв. №1, загальною площею 110, 1кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 1.

У відповідь листом від 25.08.2020 №11-03-02-07734 відповідач відмовив позивачу у наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Окрім цього, позивачем відповідно до умов Договору-2 був підготовлений пакет документів на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, а саме: звіт про технічний стан нежитлових приміщень площею кім. №№ 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 на другому поверсі, площею 81, 10кв.м та кім. №№ 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 на третьому поверсі, площею 91, 80кв.м, загальною площею 172, 90кв.м 5-ти поверхової нежитлової будівлі літ. "А-5" (загальною площею 4 999, 6кв.м), за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 1; зведений кошторис розрахунку вартості будівництва від 02.12.2019; інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна (лист органу уповноваженого управляти державним майном  від 11.12.2019 №3201-03/413411-04 та лист балансоутримувача від 15.01.2020 №32); довідка Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" від 15.01.2020 №31; лист Головного управління Держпраці у Харківській області від 26.06.2020 №27/5805/03.02-17/5889; припис ГУ ДСНС України у Харківській області про усунення порушень вимог законодавства в сфері техногенної та пожежної безпеки від 24.01.2020 №45; експертна оцінка філії ДП "УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА" щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом від 16.06.2020 №10-20/07.

20.07.2020 листом №29-07 позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого державного, а саме, нежитлових приміщень кім. №№ 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 на другому поверсі, площею 81, 10кв.м та кім. №№ 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43 на третьому поверсі, площею 91, 80кв.м, загальною площею 172, 90кв.м 5-ти поверхової нежитлової будівлі літ. "А-5" (загальною площею 4 999, 6кв.м),  за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 1.

У відповідь листом від 25.08.2020 №11-03-02-07736 відповідач відмовив позивачу у наданні згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Позивач, не погоджуються з відмовою відповідача у наданні дозволу на проведення невід`ємних поліпшень, звернувся з даним позовом до суду.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач отримав згоди балансоутримувача та уповноваженого органу управління орендованим державним майном на проведення позивачем невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, що підтверджується листами Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) від 12.12.2019 №3201-03/413410-04, та від 12.12.2019 №3201-03/413411-04, листами Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень (балансоутримувача) від 15.01.2020 №30 та від  15.01.2020 №32.

Доцільність здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна для здійснення орендарем його господарської діяльності підтверджено звітами про технічний стан орендованих нежитлових приміщень, які складені ПП "Архітектурне бюро РІЧ" за замовленням позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, зі змісту листів відповідача від 25.08.2020 №11-03-02-07734 та від 25.08.2020 №11-03-02-07736, у останнього не виникло нарікань до змісту та форми технічної документації щодо здійснення невід`ємних поліпшень; також у відповідача не було зауважень і до кошторисної документації.

Місцевим господарським судом також встановлено, що у зв`язку із тим, що позивач відповідно до своєї статутної діяльності відноситься до підприємства у сфері культури і мистецтва, тому в силу вимог законодавства (чинного на момент укладення Договорів) нерухоме державне майно було передану позивачу в оренду без проведення конкурсу.

Апеляційним господарським судом встановлено, що зі змісту листів відповідача №11-08-02-07734 та №11-08-02-07736 від 25.08.2020 (т.1 а.с.143-145; т.2 а.с.41-43) про відмову у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна вбачається, що підставами для відмови були зазначені невідповідність пакету документів вимогам Порядку, зокрема щодо надання інформації про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна, не дотримання вимог статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також не врахування частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У наданих позивачем (в якості доказу надання інформації про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна) листах Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №3201-03/413410-04 від 12.12.2019,  №3201-03/413411-04 від 12.12.2019 (т.1 а.с.130; т.2 а.с.29) як органу уповноваженого управляти державним майном повідомлено позивача, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 20.11.2019 №1101 "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна", згідно з яким установа "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень", на балансі якої знаходиться орендоване позивачем державне нерухоме майно, перебуває в процесі передачі із сфери управління Міністерства до сфери управління Фонду державного майна України.

Міністерство не заперечує стосовно здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, але з додатковим узгодженням техніко-фінансової документації з Фондом державного майна України.

Проте, доказів такого узгодження технічко-фінансової документації з Фондом державного майна України позивачем до матеріалів справи не надано.

Також у листах №11-08-02-07734 та №11-08-02-07736 від 25.08.2020 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях зазначено, що відповідно до статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" у даному випадку необхідно також отримання відповідного погодження від Харківської обласної державної адміністрації, оскільки приміщення, які є предметом Договорів, знаходяться в будівлі, яка є місцевою пам`яткою архітектури.

Однак, доказів звернення та отримання відповідного дозволу від Харківської обласної державної адміністрації, наявність якого є обов`язковим відповідно до статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", позивачем до матеріалів справи надано не було.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладені сторонами у справі правочини (Договір-1 та Договір-2) за своїм змістом та правовою природою є договорами оренди, які підпадають під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також положень законодавства про оренду державного та комунального майна.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 4-6 статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (в редакції, чинній на момент звернення позивачем до відповідача із заявою про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень), орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, якщо за розрахунками орендаря, підтвердженими висновком будівельної експертизи, його прогнозовані витрати на ремонт об`єкта оренди, за виключенням його витрат на виконання ремонтних робіт, що були зараховані згідно з частиною другою цієї статті, становитимуть не менш як 25 відсотків ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.

Рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна приймає орендодавець за наявності письмової згоди балансоутримувача, а також згоди уповноваженого органу управління балансоутримувача у випадках, передбачених статутом чи положенням балансоутримувача, в порядку, встановленому Фондом державного майна України.

Рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень комунального майна приймає представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи в порядку, встановленому відповідним представницьким органом місцевого самоврядування.

Балансоутримувач орендованого майна приймає рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень, якщо майно перебуває у задовільному стані і не вимагає додаткових поліпшень для здійснення орендарем виду діяльності, передбаченого договором оренди, або якщо поліпшення можуть бути виконані в межах поточного ремонту.

Підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є: отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; прийняття балансоутримувачем майна рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до пункту 2 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, який затверджений наказом Фонду державного майна України 25.05.2018 №686 (далі - Порядок), процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: подання заяви і пакета документів орендарем; розгляд заяви і документації орендаря; прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пункту 3 Порядку, для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву і такі документи:

-           опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення;

-           інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;

-           приписи органів пожежного нагляду, охорони праці (за їх наявності);

-           довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року;

-            завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди;

-           звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.

Згідно матеріалів справи, позивач звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях з листами про надання дозволу на проведення невід`ємних поліпшень  нерухомого державного майна (т.2 а.с.119-120). Як додатки до вказаних листів зазначено (ідентично в обох листах):

1. Опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення (технічний висновок та проектно-кошторисна документація).

2. Інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна (лист органу уповноваженого управляти державним майном та лист балансоутримувача).

3. Приписи органів пожежного нагляду та охорони праці.

4. Довідка балансоутримувача про вартість об`єкта оренди.

5. Завірена копія проектно-кошторисної документації.

6. Звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.

Як зазначено вище, зі змісту листів відповідача про відмову у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного нерухомого майна вбачається, що підставами для відмови були зазначені невідповідність пакету документів вимогам Порядку, зокрема щодо надання інформації про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна, не дотримання вимог статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а також не врахування частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Досліджуючи надані позивачем документи, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта, що в листах (інформація про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень) Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України повідомлено позивача, що Міністерство не заперечує стосовно здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, але з додатковим узгодженням техніко-фінансової документації з Фондом державного майна України.

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 4 статті 5 Закону України “Про Фонд державного майна України”, Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна здійснює наступні повноваження:

- виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності;

- здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна;

- проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду Фондом державного майна України, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), або виступає її замовником, укладає договори на проведення оцінки зазначеного майна та затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна);

- здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств;

- бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди.

До переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, що передаються до сфери управління Фонду державного майна України, затвердженого розпорядженням Фонду державного майна України №1101-р від 20.11.2019, включено державну установу "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень".

Наказом Фонду державного майна України №1275 від 03.12.2019, відповідно до вказаного Закону та Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень".

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", державні органи приватизації приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством; здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації.

Проте, доказів узгодження позивачем техніко-фінансової документації з Фондом державного майна України до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів взагалі звернення до Фонду державного майна України із вирішенням питання щодо здійснення відповідного узгодження.

Міністерство надало пояснення, що не заперечує щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, однак, з урахування зазначених обставин, повідомив про необхідність додаткового погодження технічно-фінансової документації з Фондом.

Доводи позивача про те, що він звернувся до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України як органу уповноваженого управляти державним майном до прийняття Фондом державного майна України наказу №1275 від 03.12.2019 про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень", колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки, по-перше, станом на дату звернення державну установу "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" вже було включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, що передаються до сфери управління Фонду державного майна України; і по-друге, наказ №1275 від 03.12.2019 про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень" вже був прийнятий станом на дату надання Міністерством відповіді, а отже, обґрунтовано був ним врахований.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи і не заперечується позивачем, предметом оренди укладених сторонами у справі Договорів є нежитлові приміщення, що знаходяться в нежитловій будівлі, яка перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Однак, доказів звернення та отримання відповідного погодження від Харківської обласної державної адміністрації, наявність якого є обов`язковим відповідно до статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини", позивачем надано не було, як і знову ж таки не надано доказів взагалі звернення до Харківської обласної державної адміністрації для отримання відповідного письмового дозволу.

Судова колегія вважає безпідставними доводи позивача, що письмовий дозвіл Харківської обласної державної адміністрації не потрібний, оскільки отримання такого дозволу не передбачено Порядком, з тих підстав, що зазначене є вільним трактуванням  позивачем норм чинного законодавства на свою користь; прямою нормою Закону передбачено обов`язковість отримання дозволу у разі здійснення ремонту приміщень будівлі, яка є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, яка має бути дотримана.

Вказаний Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Позивач не був позбавлений права і можливості звернутись до Харківської обласної державної адміністрації для отримання відповідного письмового дозволу, однак, на власний розсуд зазначеного не здійснив.

Тим паче, що у даному випадку позивач має намір здійснити невід`ємні поліпшення орендованого державного майна.

З огляду на викладене, судова колегія вважає посилання апелянта, що позивачем не була надана у повному обсязі інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна, а також при зверненні до відповідача не були дотримані вимоги статті 26 Закону України "Про охорону культурної спадщини" обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Отже, відповідачем обґрунтовано було зазначено про це у листах про відмову у наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень майна, однак, позивач цього не врахував і передчасно звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнати такою, що надана згода Товариству з обмеженою відповідальністю "АРСУ" на проведення невід`ємних поліпшень.

А висновок місцевого господарського суду, що відповідач безпідставно посилається на те, що позивачем до заяви надано не всі документи, необхідні для надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та спростовується викладеним вище.

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Із матеріалів справи вбачається, що Регіональне відділення Фонду державного майна     України по     Харківській, Донецькій та Луганській областях виконує функції орендодавця за Договорами.

Отже, вирішення питання щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна за Договорами покладено на Регіональне відділення Фонду державного майна     України по     Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зауважує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, що належать до компетенції такого суб`єкта повноважень, оскільки такі дії виходять за межі повноважень суду, визначених положеннями Конституції України та Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що питання щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна покладено на відповідача, а також, що позивачем не доведено, що ним здійснено всі залежні від нього і можливі дії для оформлення і подання відповідачу повного пакету документів для отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання такою, що надана згода Товариству з обмеженою відповідальністю “АРСУ” на проведення невід`ємних поліпшень нежитлових приміщень, які є об`єктами оренди за Договорами.

Безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи, суд апеляційної інстанції вважає доводи позивача, що набувши у користування майно, яке потребувало капітального ремонту, він мав усі підстави розраховувати на здійснення невід`ємних поліпшень цього майна, оскільки у даному випадку сам позивач не подав до Регіонального відділення Фонду державного майна     України по     Харківській, Донецькій та Луганській областях повний пакет документів для отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, як і не довів суду, що вчинив всіх дій, зокрема щодо здійснення погодження техніко-фінансової документації з Фондом державного майна України і отримання згоди Харківської обласної державної адміністрації на здійснення невід`ємних поліпшень приміщень будівлі, яка є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що за умовами Договорів позивач не позбавлений права здійснювати в орендованих приміщеннях поточний ремонт для здійснення господарської діяльності.

Щодо застосування у спірних правовідносинах положень частини 6 статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (№157-ІХ від 03.10.2019, який введений в дію 01.02.2020), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми, підставами для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень є: отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; прийняття балансоутримувачем майна рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 10.13. Договорів встановлено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України.

Закон України “Про оренду державного та комунального майна” (№2269-XII від 10.04.1992) втратив чинність 01.02.2020.

Приймаючи до уваги загальні принципи дії нормативно-правових актів в часі, а також факт погодження сторонами в пункті 10.13 Договорів можливості застосування чинного законодавства України, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає про правомірність посилання Регіональним відділення Фонду державного майна     України по    Харківській, Донецькій та Луганській областях в листах на частину 6 статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (№157-ІХ від 03.10.2019).

При цьому, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що умови Договорів зберігають чинність до моменту закінчення строку дії договору, разом з тим, ця обставина жодним чином не обмежує можливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (№ 157-ІХ від 03.10.2019).

З наведеного вище вбачається, що суд першої інстанції зробив невірний висновок щодо застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Поряд з цим, безпідставним є висновок місцевого господарського суду, що у зв`язку з тим, що позивач відповідно до своєї статутної діяльності відноситься до підприємства у сфері культури і мистецтва, тому в силу вимог законодавства (чинного на момент укладення Договорів) нерухоме державне майно було передане позивачу в оренду без проведення конкурсу, оскільки матеріалами справи (жодним документом у справі) не підтверджується, що позивач відповідно до своєї статутної діяльності відноситься до підприємства у сфері культури і мистецтва.

Відповідно до положень статті 9 Закону України  “Про оренду державного та комунального майна” (№   2269-XII від 10.04.1992), фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з   переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у   статті 5   цього Закону.

Орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.

Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Як зазначає позивач, відповідачем було ухвалене рішення про укладення з позивачем договору оренди без конкурсу, у зв`язку з тим, що на стадії вивчення попиту не надійшло інших заяв, окрім заяви позивача, про намір передати в оренду майно.

Однак, зазначене не впливає на можливість застосування у спірних правовідносинах положень частини 6 статті 21 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (№157-ІХ від 03.10.2019, який введений в дію 01.02.2020).

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апелянта, що суд першої інстанції при розгляді справи не повністю дослідив обставини справи та додані на їх підтвердження докази, не надав належної оцінки аргументам відповідача, не вірно застосував норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого та безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що суд також не перевірив обставини отримання/не отримання копії позовної заяви третьою особою, чим позбавив можливості третю особу висловити свою правову позицію, оскільки як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2020 було залучено до участі у справі Фонд державного майна України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

На виконання ухвали суду позивачем надано належні докази надсилання Фонду державного майна України копії позовної заяви з додатками, а саме, поштовий чек і опис вкладення у цінний лист.

Згідно матеріалів справи, Фонд державного майна України також був повідомлений про розгляд справи, відтак не був позбавлений права і можливості висловити свою правову позицію щодо обставин справи.

Однак, з огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях слід задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 13.10.2020 у справі №922/2963/20 - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, її задоволення, скасування рішення суду першої інстанції із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6   306, 00грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача; витрати позивача за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.10.2020 у справі №922/2963/20 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСУ" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСУ" (61057, м. Харків, вул. Сумська, 1, код ЄДРПОУ 4088888) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1 код ЄДРПОУ 43023403) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 6   306, 00грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 22.01.2021.  

Головуючий суддя                                                                    Л.М. Здоровко

Суддя                                                                                           Л.І. Бородіна  

       Суддя                                                                                           Т.Д. Геза