Ухвала

іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 755/13797/17

провадження № 51-241ск21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т. В.,

суддів Марчука О. П., Слинька С. С.,

розглянув касаційну скаргу прокурора Здрака С. В., який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 .

Встановлені обставини

За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ст. 128 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, установлених у ст. 76 цього Кодексу.

Київський апеляційний суд ухвалою від 3 вересня 2020 року залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.

Суть питання

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

В касаційній скарзі, крім іншого, прокурор порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду. Клопотання мотивовано неможливістю отримати копію чи іншим чином ознайомитися зі змістом оскаржуваного судового рішення протягом встановленого законом строку на його касаційне оскарження, що перешкодило підготувати вмотивовану і обґрунтовану касаційну скаргу.

Мотиви Верховного Суду

Частиною 1 ст. 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові

від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Враховуючи наведені у клопотанні доводи, колегія суддів дійшла висновку про те,

що в даному випадку необізнаність прокурора з мотивами прийнятого судом рішення протягом встановленого законом періоду на його оскарження є поважною причиною пропуску такого строку та підставою для його поновлення.

У той же час, положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,

а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

Однак усупереч наведеним положенням закону, прокурор у касаційній скарзі не навів обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду, як він мав зробити відповідно до статей 412 і 413 КПК. Посилаючись на незаконність указаного судового рішення, прокурор

не навів положень кримінального процесуального закону, порушених апеляційним судом, а також обгрунтування того, у чому конкретно полягають такі порушення із урахуванням вимог статей 370, 404 і 419 КПК та ст. 345 КК у їх взаємозв`язку. Також у касаційній скарзі не зазначено, як ці порушення вплинули на законність та обгрунтованість ухвали, і чому їх слід відносити до підстав для скасування касаційним судом цього судового рішення.

Так у касаційній скарзі прокурора не вказано, у дослідженні яких обставин, установлених під час кримінального провадження і досліджених судом першої інстанції не повністю або з порушеннями (у чому полягає неповнота і порушення), усупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК відмовив суд апеляційної інстанції та яких конкретно доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, усупереч ст. 419 цього Кодексу апеляційний суд узагалі не дослідив, не перевірив та не оцінив, унаслідок чого визнав їх необґрунтованими.

Також прокурор у касаційній скарзі не навів конкретних доводів щодо незаконності усіх висновків суду апеляційної інстанції щодо правильності кваліфікації дій

ОСОБА_1 за ст. 128 КК, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів

в апеляційній скарзіз посиланням на конкретні положення процесуального та матеріального права. Натомість він наголошує на однобічності судового розгляду та на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали районний і апеляційний суди, що відповідно до статей 433, 438 КПК

не є підставами для перегляду судового рішення касаційним судом.

Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

З огляду на викладене оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1

ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Залишити без руху касаційну скаргу прокурора Здрака С. В., який брав участь під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 вересня 2020 року щодо ОСОБА_1 і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Матієк О. П. Марчук С. С. Слинько