Постанова

Іменем України

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 127/13406/18

провадження № 61-4302св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б.,

Міхасішина І. В., Стадника І. М., від 22 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)

«Кей-Колект» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Позовна заява мотивована тим, що 02 грудня 2010 року Староміським районним судом м. Вінниці в справі № 2-810/10 ухвалено рішення про солідарне стягнення на користь публічного акціонерного товариства

(далі - ПАТ) «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11004311000 від 24 травня 2006 року.

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11004311000 від 24 травня 2006 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня

2013 року замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» у виконавчих провадженнях (далі - ВП) № 30721039 та № 31646822 за виконавчими листами № 2-810/10 виданими 12 серпня 2011 року, а 23 лютого 2018 року зазначені виконавчі провадження були закінчені у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення.

Посилаючись на те, що відповідачі ухилялись від виконання рішення суду більше семи років, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 18 січня 2011 року по 13 лютого 2018 року три проценти річних в сумі 47 045, 38 грн та інфляційні втрати в сумі 293 575, 36 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді

Борисюк І. Е., від 20 вересня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» три проценти річних в сумі 18 583, 01 грн та інфляційні втрати в сумі 61 792, 97 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок прострочення виконання відповідачами грошового зобов`язання, що випливає з судового рішення, яке набрало законної сили, у ТОВ «Кей-Колект» виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахування та стягнення яких можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували зверненню до суду з відповідним позовом.

При цьому, судом враховано, що іноземна валюта індексації не підлягає, однак, позивачем заявлено вимогу про покладення на відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті України, за рішенням Староміського районного суду

м. Вінниці від 02 грудня 2010 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2018 року в частині вирішення вимоги про солідарне стягнення інфляційних втрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Колегія суддів, скасовуючи рішення місцевого суду в частині вирішення вимоги про стягнення інфляційних втрат, виходила з того, що положення частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, а не на випадки невиконання судового рішення. Прийняття судового рішення про стягнення грошового боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов`язання, як такого, що визначене в іноземній валюті, і не є підставою для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у березні 2019 року касаційній скарзі ТОВ «Кей-Колект», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня

2018 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/13406/18 та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

У серпні 2019 року матеріали указаної справи надійшли до Верховного Суду.

11 грудня 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 127/13406/18 передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків апеляційного суду, який приймаючи оскаржувану постанову, залишив поза увагою те, що в рішенні Староміського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2010 року у справі № 2-810/10 та виконавчих листах, виданих на його виконання, сума заборгованості, які підлягала стягненню зафіксована в національній валюті України. Заявник вважає, що після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, вираженої в національній валюті України - гривні кредитор позбавлений можливості коригувати суму заборгованості відповідно до коливань курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют, але не позбавлений права на відшкодування втрат у відповідності до вимог

статті 625 ЦК України, що є належним і допустимим способом захисту майнового права та інтересу кредитора і узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом в постановах від 10 січня 2019 року в справі № 718/2081/17 (провадження № 6-11113св18) та від 10 жовтня 2018 року в справі № 758/7649/16-ц (провадження № 61-11953св18).

Постанова Верховного Суду в справі № 564/2199/15-ц від 14 лютого

2018 року, на висновки якої послався в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції, була прийнята за інших фактичних обставин, а саме в справі № 564/2199/15-ц позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат де базою розрахунку слугувала заборгованість, виражена в іноземній валюті, що не відповідає положенням частини другої статті 625

ЦК України.

Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року в частині вирішення вимоги про стягнення трьох процентів річних, а тому в силу положень статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги), справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

В поданому у серпні 2019 році до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Просив врахувати, що предметом кредитного договору від 24 травня 2006 року була іноземна валюта, до якої не застосовується індекс інфляції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області

від 18 січня 2011 року, у справі № 2-810/09 стягнуто солідарно з

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 220 248, 77 грн.

12 серпня 2011 року Староміським районним судом м. Вінниці на виконання зазначеного судового рішення видано виконавчі листи № 2-810/10.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня

2013 року замінено з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» стягувача у виконавчих провадженнях № 30721039 та № 31646822 за виконавчими листами № 2-810/10 від 12 серпня 2011 року.

На виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці

від 02 грудня 2010 року ОСОБА_1 були сплачено грошові кошти в наступних розмірах: 01 вересня 2017 року - 808, 74 грн; 08 листопада

2017 року - 1 818, 18 грн; 06 лютого 2018 року - 139 363, 64 грн; 07 лютого 2018 року - 13 545, 45 грн; 09 лютого 2018 року - 13 545, 45 грн; 12 лютого 2018 року - 19 505, 67 грн; 13 лютого 2018 року - 33 481, 64 грн.

23 лютого 2018 року головним державним виконавцем Староміського ВДВС міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-810/10, виданого 12 серпня 2011 року Староміським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованості за кредитним договором в розмірі 220 248, 77 грн, а також 1 820 грн судових витрат, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11

ЦК України).

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають певні особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому в статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження

№ 14-16цс18).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційним судом не надано належної оцінки тому, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02 грудня 2010 року у справі № 2-810/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого у спірних правовідносинах є ТОВ «Кей-Колект», заборгованість за кредитним договором в розмірі 220 248, 77 грн та саме в такому розмірі і такій валюті здійснено погашення заборгованості в межах виконавчого провадження.

Відомості про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження його сторонами, в матеріалах справи відсутні.

ОСОБА_1 сплачуючи кошти на виконання рішення суду у гривні,

не повідомляв про свій намір здійснювати погашення заборгованості в іноземній валюті (євро) визначеної договором про надання споживчого кредиту від 24 травня 2006 року та не наполягав на зарахуванні державним виконавцем сплачених ним сум за обмінним курсом гривні до євро станом на час здійснення платежів у 2017-2018 роках.

Враховуючи, що відповідачами порушено виконання грошового зобов`язання визначеного судом у гривні, висновок апеляційного суду про те, що у позивача не виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є помилковим.

Оскільки відповідальність за статтею 625 ЦК України настає, зокрема, за невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів у національній валюті, то до такої суми заборгованості підлягає застосуванню індекс інфляції.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10 січня

2019 року у справі № 718/2081/17 (провадження № 61-11113св18) та

від 25 листопада 2020 року у справі № 742/1001/16-ц (провадження

№ 61-2955св19).

Суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.

Висновки міського суду щодо застосування положень статті 625 ЦК України відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 750/8676/15-ц (провадження

№ 14-79цс18).

Суд першої інстанції, визначаючи період за який підлягають нарахуванню та стягненню інфляційні втрати, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, дійшов правильного висновку про стягнення інфляційних втрат за три роки, що передували зверненню до суду з цим позовом, що узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі

№ 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Доводів щодо неправильності розрахунку судом суми інфляційних втрат, яка підлягає стягненню, касаційна скарга ТОВ «Кей-Колект» та поданий відповідачем ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не містять.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З урахуванням викладеного, касаційний суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року у вказаній частині та щодо вирішення питання розподілу судових витрат підлягає скасуванню, із залишенням в цій частині в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 20 вересня 2018 року.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» підлягає стягненню судовий збір, сплачений заявником за подання касаційної скарги, у розмірі по 926, 89 грн з кожного, виходячи з розміру оспорюваної в касаційному порядку суми.

Питання повернення надмірно сплаченого ТОВ «Кей-Колект» судового збору за подання касаційної скарги може бути вирішено в порядку, передбаченому статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та вирішення питання розподілу судових витрат скасувати, залишивши в цій частині в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня

2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі по 926 (дев`ятсот двадцять шість) гривень 89 копійок з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович