ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

14 січня 2021 року м. Дніпросправа № 808/2853/15

головуючий суддя І інстанції – Конишева О.В.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

                               суддів:  Чепурнова Д.В., Чередниченка В.Є.,     

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року в адміністративній справі № 808/2853/15 за позовом   ОСОБА_1  до  Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області,   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вільнянська  районна державна  адміністрація Запорізької області про визнання протиправним та часткове скасування висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» №141/9/08-06-17 від 30.04.2015,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області,   третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вільнянська  районна державна  адміністрація Запорізької області, в якому просила визнати протиправним та скасувати висновок №141/9/08-06-17 від 30.04.2015 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» в частині достовірності відомостей щодо наявності майна, майнових прав, набутих позивачем за час перебування на посаді заступника голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, а саме не відображення транспортного засобу марки ГАЗ 31029, 1995 року випуску.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що остання шляхом укладання генеральної довіреності та передачі всіх документів, ключів на авто, вчинила дії щодо відмови від майна на користь ОСОБА_2 і станом на 2014 рік власником цього транспортного засобу був, саме ОСОБА_2 .

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог законодавства Вільнянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено перевірку відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 .

Для проведення перевірки отримувалися запит про перевірку, копія декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік, копія заяви про проведення перевірки, копія трудової книжки. Направлявся ряд запитів до реєстраційних служб, з метою підтвердження даних декларації позивача, про що зазначено у Висновку про результати перевірки.

Згідно листа центру № 2 надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Запоріжжя ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 28.03.2015 № 1/17-417 за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб марки ГАЗ 31029, 1995 року випуску, дата державної реєстрації 23.11.2005 року.

За результатами розгляду наданої інформації з`ясовано, що ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна набутого на посадах визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 22 Закону України «Про очищення влади» . Так у розділі IV «Відомості про транспортні засоби» декларації ОСОБА_1 не відобразила автомобіль марки ГАЗ 31029 придбаний у 2005 році.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач з 09.10.1997 була призначена на посаду завідуючої сектором у справах неповнолітніх відділу у справах сім`ї та молоді Вільнянської районної державної адміністрації, а отже відповідно до п.10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» з цього моменту проводиться перевірка щодо декларування майна набутого останньою.

Позивач надала письмові пояснення за фактом встановленої невідповідності та підтверджуючі документи, якими фактично підтвердила надані пояснення.

Відповідно до пояснень, автомобіль був відчужений позивачем на підставі генеральної довіреності оформленої нотаріусом Тиханською С.Я. (запис у реєстрі № 2203 від 06.12.2006) ОСОБА_2 , 1959 року народження строком до 06.12.2011.

Беручи до уваги, що за результатами перевірки було встановлено, що станом на 2014 рік зазначений вище автомобіль не був перереєстрований на іншу особу, відповідно власником даного автомобіля залишалася позивачка.

На підставі вищевикладеного, податковим органом було складено висновок                          від 30.04.2015 № 141/9/08-06-17, яким встановлено факт відображення ОСОБА_1 у декларації недостовірних відомостей.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених висновків, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент оформлення Вільнянською ОДПІ висновку від 30.04.2015 № 141/9/08-06- 17 перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" ОСОБА_1 була власником транспортного засобу марки ГАЗ 31029, 1995 року випуску (дата державної реєстрації 23.11.2005р.) та не зазначила відомості про транспорт у декларації за 2014 рік.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Питання застосування Закону про очищення влади регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року N 563 (далі - Порядок N 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від З листопада 2014 року N 1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за N 1385/26162 (далі-Порядок N 1100).

Відповідно до Порядку № 563 ДФС у порядку, визначеному Мінфіном, проводить перевірку достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, складеної в повному обсязі за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", за минулий рік, поданій особою, яка підлягає перевірці, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою  Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначена Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року  № 1100.

Згідно п. 3 Порядку № 1100 загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:

-проведення перевірки, що фактично полягає, у тому числі у порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

-повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

-одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов`язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

-підготовка висновку про результати перевірки за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Згідно п. 9 Порядку № 1100, у розділі IV декларації перевірці підлягають, зокрема, достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів, вказаних у декларації, набутих особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про транспортні засоби такої особи.          

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для складання висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» від 30.04.2015 року № 141/9/08-06-17 та формування висновку відносно їх недостовірності, було встановлення відповідачем  факту відображення позивачем у розділі IV «Відомості про транспортні засоби» декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру не відображено транспортний засіб марки ГАЗ 31029, 1995 року випуску.

В свою чергу, згідно пояснень позивача, відображених в апеляційній скарзі, остання шляхом укладання генеральної довіреності та передачі всіх документів, ключів на авто, вчинила дії щодо відмови від майна на користь ОСОБА_2 і станом на 2014 рік власником цього транспортного засобу був, саме ОСОБА_2 .

Поряд з вказаним, відповідно до пояснень позивача відображених в адміністративному позові, вказаний транспортний засіб був відчужений ОСОБА_2 на підставі наведеної генеральної довіреності.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.  

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 244 Цивільного кодексу України, довіреність це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Представництвом є правовідношення в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов`язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.08.2019 року по справі № 681/1517/15-ц, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Поряд з вказаним, відповідно до ч. 3 ст. 347 Цивільного кодексу України, у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Як вбачається з листа  Філії ГСЦ МВС Територіальний сервісний центр №2341 від 09.7.2020 № за ОСОБА_1 було зареєстровано транспортний засіб марки ГАЗ 31029, 1995 року випуску, дата державної реєстрації 23.11.2005 року, дата перереєстрації за іншою особою була здійснена 26.05.2015 року.

Відтак, з огляду на наведені обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент оформлення Вільнянською ОДПІ висновку від 30.04.2015 № 141/9/08-06-17 перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" ОСОБА_1 була власником транспортного засобу марки ГАЗ 31029, 1995 року випуску (дата державної реєстрації 23.11.2005р.) та не зазначила відомості про транспорт у декларації за 2014 рік.

Також посилання позивача на набуття ОСОБА_2 права власності на вказаний автомобіль за набувальною давністю, в силу приписів ст. 344 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, судові рішення відносно визнання права власності на транспортний засіб марки ГАЗ 31029, 1995 року випуску за ОСОБА_2 – відсутні.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.09.2020 року в адміністративній справі №808/2853/15  – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя                                                                      С.М. Іванов

                               суддя                                                                      Д.В. Чепурнов

                               суддя                                                                      В.Є. Чередниченко