Головуючий суду 1 інстанції - Пелих О.О.  

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 431/6575/19

Провадження № 22-ц/810/905/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року                                         м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Гаврилюка В.К., Коновалової В.А.

за участю секретаря: Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач – Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 02 жовтня 2020 року ухвалене судом у складі судді Пелиха О.О.

за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є його батьком.

З липня 2014 року у місті проживання позивача та його батька - м. Краснодон проводиться антитерористична операція, тому батьку позивача було припинено виплату пенсії та страхових виплат з липня 2014 року – за місцем його постійного проживання.

З цих причин померлий за життя звернувся до Сєвєродонецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області та Сєвєродонецького Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України з заявою про виплату пенсії та страхових виплат. Виплата пенсії та страхових виплат була відновлена і продовжувалася до серпня 2016 року. Потім з невідомих померлому, ще за життя - причин виплату соціальних виплат було призупинено.

На час смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, а саме у вигляді пенсії у сумі приблизно116000,00 грн та недоотриманих соціальних виплат у сумі не менш 32000,00 грн.

З метою отримання недоотриманих грошей померлого позивач у січні 2019 року звернувся до приватного нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу Басової О.В. з заявою про прийняття спадщини.

З метою з`ясування складу спадщини нотаріусом направлено запити до вище зазначених установ та отримано відповідь від Управління Пенсійного фонду України про стан заборгованості у розмірі 116258 грн, які було безперешкодно отримано позивачем.

Від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України надійшла відповідь, що заборгованість по страховим виплатам перед ОСОБА_3 відсутня.

Позивач посилається на те, що його померлий батько, за його життя, починаючи з серпня 2016 року по день смерті не отримував страхові виплати.

Відповідач не визнає за позивачем його права на отримання існуючих, згідно норми ч.13 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» грошових коштів, які згідно закону України є спадковим майном.

Зазначає, що в жодному нормативно-правовому акті не зазначено такої підстави для припинення соціальних виплат, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Отже, відповідач незаконно припинив виплати ОСОБА_3 , тому страхові виплати, які перейшли у спадщину до позивача є його правом власності та передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Таким чином, недоотримані суми страхових виплат, які належали померлому батьку ОСОБА_1 входять до складу спадщини і позивач як спадкоємець має право на їх отримання в порядку спадкування.

Позивач просив суд визнати за ним право власності на суму грошей, яка входить до складу спадщини у виді соціальних виплат, за період з моменту припинення виплати (серпень 2016 року) по момент його смерті (серпень 2018 року) включно з урахуванням індексу інфляції та вирішити питання судових витрат.

У березні та квітні 2020 року позивачем були подані уточнені позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності на суму грошей, яка входить до складу спадщини у сумі 28392,12 грн, у виді страхових виплат за період, починаючи з моменту припинення жовтень 2016 року по момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на одержання яких за життя мав право його померлий батько ОСОБА_3 .

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області на користь позивача 28392, 12 грн., які входять до складу спадщини, у виді страхових виплат, на одержання яких за життя мав право померлий батько ОСОБА_3 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції рішення Старобільського районного суду Луганської області від 02 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з 01 липня 2014 року нарахування та виплату страхових сум потерпілому було припинено у зв`язку з тим, що Відділення фонду соціального страхування України в м. Краснодон знаходиться на тимчасово окупованій території України. Припинення забезпечення діяльності Відділення фонду соціального страхування України в м. Краснодон, яке не здійснило переміщення на підконтрольну українській владі частину території України, внаслідок чого були припинені виплати страхового відшкодування потерпілому не є підставою для припинення нарахування та виплати страхових виплат.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначені підстави припинення страхових виплат.?

Суд першої інстанції при прийнятті свого рішення не дослідив факт неодержання потерпілим ОСОБА_3 копії постанови про припинення страхових виплат, суд не звернув уваги на те, що потерпілий-спадкодавець був не обізнаний про причини припинення нарахування йому страхових виплат. Суд не звернув уваги на те, що припинення страхових виплат відбулося неправомірно.

Судом встановлено, що потерпілому страхові виплати були призначені безстроково, а тому батько позивача право на отримання страхових виплат не втратив і не отриманні ним страхові виплати входять до складу спадщини.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом не врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц. Суд першої інстанції помилково застосував постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі № 522/19647/17.

Та обставина, що батько позивача за життя не звернувся своєчасно за поновленням страхових виплат, які були припинені у зв`язку з скасуванням довідки тимчасово переміщеної особи, не припиняє право на щомісячні страхові виплати, оскільки відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області вважає оскаржуване рішення законним та апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в обґрунтування чого зазначає, що потерпілий ОСОБА_3 звернувся з заявою про продовження раніше призначених щомісячних страхових виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та надав до відділення довідку про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за № 919044661 від 25 серпня 2015 року. Термін дії довідки на той час був визначений ч. 8 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та становив шість місяців з моменту її видачі.

У зв`язку з тим, що довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території за № 919044661 була з визначеним терміном дії – до 21 вересня 2016 року, щомісячні страхові виплати відділенням з 01 жовтня 2016 року були припинені, що підтверджується постановою від 30 листопада 2016 року № 1211/7548/22.

За життя ОСОБА_3 не оскаржив вказану постанову та не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячних страхових виплат, а отже указані суми йому за життя не нараховувались і не можуть входити до складу спадщини.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з`явилися, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для скасування рішення суду не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які повідомлені про місце та час судового засідання у визначеному законом порядку.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що потерпілому ОСОБА_3 не нараховувалися щомісячні страхові виплати з 01 жовтня 2016 року до моменту його смерті, померлий за життя не скористався своїм правом на отримання призначених страхових виплат, з заявою про поновлення раніше призначеної страхової виплати до робочих органів Фонду соціального страхування України на території підконтрольній владі України не звертався, щомісячні страхові виплати ОСОБА_3  були припиненні з 01 жовтня 2016 року. Позивач не має права на спадкування щомісячних страхових виплат, оскільки ненараховані страхові виплати не входять складу спадщини в розумінні статті 1227 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого Московським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Харкові.

Потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області.

Позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 .

0 7лютого 2019 року приватний нотаріус Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Басова О.В. звернулася до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області з запитом щодо надання інформації стосовно недоотриманих сум страхових виплат ОСОБА_3 .

15 лютого 2019 року від Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області надійшла відповідь, згідно якої заборгованість по страховим виплатам перед потерпілим ОСОБА_3 відсутня.

Відповідно до довідки від 25 серпня 2015 року № 919044661 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 перемістився з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, фактичне місце проживання АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представником Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області надано копію заяви ОСОБА_3 від 12 травня 2016 року про виплату призначених раніше страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та їх продовження на період дії довідки № 91904466

Постановою Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області від 16 травня 2016 року № 1211/7548/20 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати» продовжено потерпілому ОСОБА_3 раніше призначену щомісячну грошову допомогу та зазначено про те, що виплати провадити з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

Постановою Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області від 30 листопада 2016 року № 1211/7548/7548/22 «Про припинення щомісячної страхової виплати» ОСОБА_3 припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 1234, 44 грн, у зв`язку із зняттям з обліку справи потерпілого, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, виплату припинено з 01 жовтня 2016 року.

За життя ОСОБА_3 постанову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області від 30 листопада 2016 року № 1211/7548/7548/22 «Про припинення щомісячної страхової виплати», зняття з обліку справи та припинення виплати страхових сум з 01 жовтня 2016 року не оскаржував.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Проте, існують такі спадкові права, які можуть переходити у порядку спадкування, але їхній перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону.

Так у відповідності до статті 1227 ЦК України, згідно з якою суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя (виплати нараховані, але не отримані спадкодавцем), передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Системний аналіз положень статей 1219 та 1227 ЦК України, при застосуванні до встановлених у цій справі обставин, дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, як об`єкт цивільних прав, яке нерозривно пов`язане із особою і яке не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми відшкодування (грошових коштів), нараховані у зв`язку з трудовим каліцтвом спадкодавцю за його життя, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Отже, право на відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом не входить до складу спадщини. Нараховані за життя суми відшкодування у зв`язку з трудовим каліцтвом, які не були отримані спадкодавцем, входять до складу спадщини.

При вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц (провадження № 61-20134св19), від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц (провадження № 61-17311св19), від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц (провадження № 61-7355св20), від 16 грудня 2020 року у справі № № 428/12730/19 (провадження № 61-15863св20).

Ненадання за життя ОСОБА_3 довідки про взяття його на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, не є підставою для не нарахування чи невиплати страхових виплат.

Проте припинення нарахування Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області страхових виплат потерпілому ОСОБА_3 здійснено з 01 жовтня 2016 року, тобто за життя ОСОБА_3 , але останній у встановленому законом порядку не оскаржив дії відповідача, тобто за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а отже, указані суми йому за життя не нараховувались, а тому вони не можуть входити до складу спадщини після смерті.

У відповідності до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем не надано суду доказів того, що померлий ОСОБА_3 за життя оскаржив постанову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області від 30 листопада 2016 року № 1211/7548/7548/22 «Про припинення щомісячної страхової виплати», з 01 жовтня 2016 року та доказів того, що відповідачем було поновлено виплату ОСОБА_3 сум страхового відшкодування з 01 жовтня 2016 року по день його смерті.

Позивач як спадкоємець не має права на те, що за життя спадкодавця йому не нараховано і спадкодавець дій відповідача із не нарахування вказаних страхових виплат не оскаржував.

Оскільки право на призначення та виплату щомісячної страхової суми у випадку трудового каліцтва згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить, тому вимоги спадкоємця ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на страхові виплати у сумі 28392, 12 грн, які не були нараховані померлому ОСОБА_3 та стягнення з відповідача цих сум з 01 жовтня 2016 року по 25 серпня 2018 року є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки ці виплати не увійшли до складу спадщини, у зв`язку з тим, що відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише призначена сума страхового відшкодування, а право на її призначення та виплату згідно із статтею 1219 ЦК України до складу спадщини не входить.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції при прийнятті свого рішення не дослідив факт неодержання потерпілим ОСОБА_3 копії постанови про припинення страхових виплат, не звернув уваги на те, що потерпілий-спадкодавець був не обізнаний про причини припинення нарахування йому страхових виплат, що припинення страхових виплат відбулося неправомірно не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» установлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на внутрішньо переміщеної особи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України 11 грудня 2014 року прийняло постанову про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції №20, зареєстрованою Міністерством юстиції України 12 січня 2015 року за №6/26451 (далі - Порядок №20).

Вказаною постановою передбачена можливість отримувати страхові виплати за фактичним місцем проживання (перебування) за даними відомостей інформаційно- аналітичної системи Фонду. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають право проводити виплати, в тому числі нарахованих, але не виплачених щомісячних страхових виплат за наявності у потерпілих на виробництві (члени їх сімей ) довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи чи відмітку в паспорті про «місце проживання на території, яка контролюється органами державної влади України.

Починаючи з грудня 2014 року потерпілі на виробництві (члени їх сімей) мали право скористатися Порядком № 20 та отримувати належні їм страхові виплати.

Відповідно до Порядку № 20 нарахування та виплата страхових коштів здійснюється управлінням (відділенням) виконавчої дирекції Фонду після переміщення одержувача на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, на підставі його заяви та усіх необхідних документів. .

При цьому, рішення про продовження проведення раніше призначених виплат та виплату раніше нарахованих, але не виплачених страхових сум оформлюється відповідною постановою відділення управління виконавчої дирекції Фонду, до якого звернулася внутрішньо переміщена особа. Лише такі постанови є підставою для нарахування раніше призначених страхових виплат у робочих органах виконавчої дирекції Фонду, що здійснюють свою діяльність на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

12 травня 2016 року ОСОБА_3 звернувся з заявою про продовження раніше призначених страхових виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сєвєродонецьку на період дії довідки від 25 серпня 2015 року №91904466.

Постановою Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області від 16 травня 2016 року № 1211/7548/20 було продовжено раніше призначену потерпілому раніше призначену щомісячну грошову допомогу з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

Постановою Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області від 30 листопада 2016 року № 1211/7548/7548/22 ОСОБА_3 припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, у зв`язку із зняттям з обліку справи потерпілого, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, виплату припинено з 01 жовтня 2016 року.

Судом встановлено, що за життя померлий  ОСОБА_3 не оскарживпостанову Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування у Луганській області від 30 листопада 2016 року № 1211/7548/7548/22 про припинення страхових виплат з 01 жовтня 2016 року.

Колегія суддів зазначає, що спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем у межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Посилання в апеляційній скарзі на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі №243/3505/16-ц є безпідставним, оскільки у вказаній справі інші обставини справи, а саме сам потерпілий оскаржував дії фонду щодо припинення йому виплати страхових сум.

Колегія суддів погоджується із посилання скаржника на те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на постанову Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі № 522/19647/17, однак вказана обставина не впливає на правильний висновок суду про відмову у задоволенні заявлених вимог позивачу.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області не має обов`язку щодо нарахування та виплати щомісячної страхової виплати потерпілому ОСОБА_3 , оскільки не є правонаступником відділення є помилковим, водночас вказаний висновок не впливає на правильність висновку суду по суті спору.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Старобільського районного суду Луганської області від 02 жовтня 2020 року по доводам апеляційної скарги не має.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.259,367,374,375,382,384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складення повного тексту постанови 19 січня 2021 року.

Головуючий                                В.М. Луганська

Судді:                                        В.К. Гаврилюк

В.А. Коновалова