Справа № 2-241/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року         Ізюмський міськрайонний суд Харківської області  

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Орловій І.С.

з участю судового розпорядника Акіншиной Л.В.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в вересні 2009 року подала до суду позовну заяву про визнання права власності, вказавши в позовній заяві, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 1993 року до 12 серпня 2006 року. За час сумісного проживання, подружжя побудували житловий будинок літера «А-2Ж», загальною площею 247,6 кв.м., баню літера «Б» площею 28,9 кв. м., та сарай літера «В» площею 27,3 кв.м., розташований за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Щорса 22-А, інвентаризаційною вартістю 512391 грн. (технічний паспорт на житловий будинок є спільною власністю подружжя, хоча свідоцтво про право власності видане Ізюмським міськвиконкомом 24.09.2001 року на ім’я ОСОБА_3 У зв’язку з тим, що домоволодіння було придбано в період шлюбу, позивачка просить поділити спільно нажите майно. Просить суд позов задовольнити, та стягнути судові витрати по справі з відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України.

В судовому засіданні позивач, представник позивача підтвердили позовні вимоги в повному обсязі, просили суд визнати за позивачкою ОСОБА_2, право власності на 2/3 житлового будинку, та визнати свідоцтво про право власності від 24.09.2001 року, видане Ізюмським міськвиконкомом на підставі рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 17.05.2000 року № 0470 та зареєстроване Ізюмським БТІ 24.09.2001 року у реєстровій книзі №78 за р/н 13271 таким, що втратило чинність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надав до суду належним чином оформлену заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, та просив розглянути справу за позовом ОСОБА_2 в його відсутність.

Суд вислухавши показання позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

- В 1993 році ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3

- в період шлюбу подружжя побудували житловий будинок площею 247,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

- Від шлюбу подружжя мають двох дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, та  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7,8).

- 12 серпня 2006 року року, шлюб між сторонами розірвано, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 51 від 12 серпня 2006 року (а.с.6).

- Згідно свідоцтва про право власності, вищезазначений житловий будинок належить ОСОБА_3 на праві особистої власності. Свідоцтво видане на підставі рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 17.05.2000 року № 0470     ( а.с.9).

ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України передбачає що майно, набуте подружжям в період шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до ч.1 ст.61 Сімейного кодексу України, об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-яки речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Згідно ч.1 ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

ч.3 ст.70 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч.1 ст.71 Сімейного кодексу України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини що мають істотне значення.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10.11,18,208,209,210,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.60, 61,70,71 СК України суд,-                    

ВИРІШИВ:

          Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, право власності на 2/3 житлового будинку літера «А-2Ж» загальною площею 247,6 кв.м. з надвірними будівлями, а саме банею літера «Б» площею 28,9 кв.м., та сараєм літера «В» площею 27,3 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, що в грошовому виражені становить 341594 грн.

Визнати за ОСОБА_3, право власності на 1/3 житлового будинку літера «А-2Ж» загальною площею 247,6 кв.м., з надвірними будівлями, а саме банею літера «Б» площею 28,9 кв.м., та сараєм літера «В» площею 27,3 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, що в грошовому виражені становить 170797 грн.

Визнати свідоцтво про право власності від 24.09.2001 р., видане Ізюмським міськвиконкомом на підставі рішення Виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 17.05.2000 року № 0470, та зареєстроване Ізюмським бюро технічної інвентаризації 24.09.2001 року у реєстровій книзі № 78 за реєстровим № 13271, таким, що втратило чинність.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом  подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії  до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: