ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  ПОСТАНОВА

09.08.2006р. в 11год.50хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Артем'євій В.В.,

за участю представників від позивача: ОСОБА_1 -представника, діючого на підставі довіреності від 22.11.2003р.; від відповідача: Ковачова О.М. -головного державного податкового інспектора сектору супроводження справ у судах юридичного відділу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, діючого на підставі довіреності від 10.04.06р. №123/К/10-0117; ОСОБА_2 -без повноважень

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №2 в м. Одесі адміністративну справу №34/303-06-7077А

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до відповідача Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 29.05.2006р. №НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 29.05.2006р. №НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, посилаючись на неправомірність застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на суму 15259,68грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) внаслідок відсутності порушення позивачем вимог ст.5 названого закону.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, стверджуючи про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 15258,68грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) внаслідок порушення позивачем вимог ст.5 названого закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив.

Позивач здійснює діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу, яка відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) підлягає патентуванню.

Статтею 5 даного Закону визначається порядок придбання торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу. Зазначається, що патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктом підприємницької діяльності або його структурними (відокремленими) підрозділами.

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (грального місця).

В межах повноважень, наданих органам державної податкової служби Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до п.4 ст.10 якого податкові органи здійснюють контроль за наявністю свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, відповідачем проведена перевірка господарської діяльності позивача, в якій він використовує гральні автомати за результатами якої складений акт перевірки №НОМЕР_2.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлений факт надання позивачем послуг у сфері грального бізнесу на гральному автоматі у вигляді стовпа ( з чотирма гральними місцями), без одержання торгових патентів на три гральних місця цього грального автомату, у зв'язку з чим відповідачем зроблений висновок щодо порушення позивачем ст.5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. (із змінами та доп.).

На підставі ч.1 ст.8 цього ж Закону відповідачем до позивача застосовані штрафні санкції у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з зазначеним порушенням, виходячи з вартості торгових патентів на три гральних місця з чотирьох на гральному автоматі, оскільки один торговий патент НОМЕР_3 строком дії з 05.10.05р. по 30.09.10р. на гральний автомат з використанням чотирьох місць для гри позивачем був придбаний.

На підставі цього акту перевірки Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було прийнято рішення від 29.05.2006р. №НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 15259,68грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.).

Здійснене відповідачем застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 15258,68грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) є неправомірним з наступних підстав.

В силу п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. (із змінами та доп.) встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності певних обставин.

Відповідно до ст.11-2 названого Закону, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

В порушення наведених вимог законодавства податковий орган підприємству зазначених документів під розписку не надав,  зокрема, всупереч ч.2 ст.71 КАС України орган владних повноважень доказів, які спростовували такі доводи позивача, не надав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже відповідач не вправі був приступати до перевірки позивача та, відповідно, складати за її наслідками акт перевірки, тому його дії є неправомірними.

Як встановлено ч.3 ст.70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З цих підстав судом не приймаються до уваги докази, отримані відповідачем під час незаконної перевірки та надані до суду на підтвердження своїх заперечень, в тому числі стосовно законності спірного рішення, інших доказів органом владних повноважень не надано.

Крім того, ст.2 Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) торговий патент -це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності, в тому числі з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Статтею 5 цього закону під гральним бізнесом законодавець визначає діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведення лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі. При цьому торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Тобто за змістом зазначених норм окреме гральне місце - це гральний автомат, гральний стіл, а не окремі гральні місця на них, і незалежно від того, якій кількості осіб одночасно надаються послуги за автоматом або за гральним столом, патент видається за гральний автомат або гральний стіл.

Це також узгоджується з пунктом 3 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996р. (із змінами та доп.), яким в залежності від виду грального бізнесу встановлюється вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу у фіксованому розмірі, зокрема, для використання саме грального автомата з грошовим або майновим виграшем, незалежно від кількості одночасно наданих на ньому послуг.

Вказана норма не передбачає можливості встановлення вартості торгового патенту для використання не пов'язаних між собою спільною грою гральних місць одного грального автомату.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що в даному випадку торговий патент на здійснення операції з надання послуг у сфері грального бізнесу потрібен для використання грального автомату в цілому, а висновок відповідача в акті перевірки з цього приводу є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вимоги зазначеного закону, відповідачем неправомірно застосований до позивача штраф на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.) на суму 15259,68грн. внаслідок відсутності порушення позивачем вимог ст.5 названого закону.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій на суму 15258,68грн. на підставі ст.8 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.1996р. (із змінами та доп.), а також, що прийняте рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 29.05.2006р. №НОМЕР_1 та підстави його прийняття не відповідають вимогам викладеним в п.п.1,3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позов про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 29.05.2006р. №НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 85грн., сплачений позивачем квитанцією №НОМЕР_5.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 29.05.2006р. №НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (на р/р 31117095600008 отримувач УДК у Одеській області, адреса: м.Одеса, вул.. Садова 1/А, код ЄДРПОУ 23213460 банк-УДК в Одеській області МФО 828011 код платежу 22090200) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір на суму 85(вісімдесят п'ять)грн.

4.          Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

      Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

      Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Фаєр Ю.Г.