Справа № 2а – 60/10

                                                                                                                                         2010 рік  

                                                                  ПОСТАНОВА  

                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

31 березня 2010 року                                                                         м. Білгород-Дністровський

Білгород - Дністровський міськрайонний суд  Одеської  області в складі:

головуючого - одноособово судді  Толкаченко О.О.,

            при секретарі – Ткаченко  О.М.,

    за участю представника відповідача – СкорикаЄ.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про покладання обов’язку по виплаті разової грошової допомоги,

                                                                   ВСТАНОВИВ:  

         Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про покладання обов’язку по виплаті разової грошової допомоги учасникам бойових дій, вказавши, що він згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  має право на державну соціальну підтримку, оскільки є учасником бойових дій, що підтверджується виданим йому посвідченням.  

         Позивач та його представник у судове  засідання не з’явилися, про час, місце та день судового засідання були повідомлені належним чином, але позивач надав  до суду заяву, згідно якої, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та справу розглядати без його участі та участі його представника.

         Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що виплати здійснювались у межах бюджетного фінансування.

          Відповідно до  ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  учасникам бойових дій щорічно до 5-го травня має виплачуватись разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.  

         Однак Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року № 107-ІУ внесено зміни до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких до 5-го травня щорічно виплачується разова грошова допомога у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом про державний бюджет України.  

         Постановами КМУ від 12.03.2008 року № 183 та від 18.03.2009 р. № 211 встановлено розмір таких виплат на 2008 р.- 310 грн., 2009 р.- 340 грн. відповідно.  

         Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд  вважає, що позовна заява  не підлягає задоволенню   з наступних підстав.  

         В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, і має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5-го травня, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».  

        Так, судом встановлено, що дійсно Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 р. №107-ІУ внесено зміни до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких до 5-го травня щорічно виплачується разова грошова допомога у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом про державний бюджет України.  

        Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року  п. 20 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» визнано неконституційним.  

          Крім того, підпункт «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до частини п'ятої ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.

           Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними аналогічних позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

           Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

           Відповідно до вимог ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.  

            З урахуванням зазначеного варто відмітити, що дія нормативного акту поширюється лише на ті відносини, які виникли після набрання ним чинності. Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 прийняте після того як позивачу була проведена виплата грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, тому відповідач на момент виплати діяв правомірно, згідно діючого на той час законодавства.  

          Відтак, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

          За таких обставин, управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, здійснивши позивачу виплату разової щорічної грошової допомоги за 2008 рік в розмірі,  передбаченому Законом України  «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,  положення якого були чинними  на момент здійснення такої виплати, тобто в розмірі 310 грн., виконало взяті державою зобов'язання та не порушило прав позивача.

         Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язанні діяти лише на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.  

          Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення щорічної грошової допомоги до 5-го травня, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2009 рік, то суд дійшов висновку, що  в даній частині позов також не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

          Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції зі змінами від 25.12.1998 року «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова  допомога» у  розмірі  п'яти мінімальних пенсій за віком", але Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дана стаття була доповнена положенням, а саме: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова  допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України  в  межах  бюджетних  призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Рішенням Конституційного   Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 року вказану зміну  визнано неконституційною, тому зазначені виплати мають здійснюватись відповідно до вищевказаного закону у  розмірі  п'яти мінімальних пенсій за віком.

          Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» визначення розміру щорічної разової грошової допомоги віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, тому Постановою КМУ від 18.03.2009 р. №211 «Про розміри разової грошової допомоги», що виплачується в 2009 році відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"   встановлено, що учасники бойових дій отримують щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня в сумі 340 грн.

          Зазначена Постанова є чинною. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в даній справі, були наявні нормативно-правові акти, які по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.

           На підставі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

           Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

            Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

            За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

            Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

            Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України Про Державний бюджет України на 2009 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».  

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про Державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.  

          На даний час вказана Постанова КМУ від 18.03.2009 р. №211 «Про розміри разової грошової допомоги» є чинною, тобто такою, що підлягає виконанню в тому числі і відповідачем по справі - управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради.  

          Тому в суду немає підстав вважати, що відповідачем по справі порушуються норми законодавства України, оскільки встановлена та виплачена позивачу щорічна грошова допомога до 5-го травня в сумі 340 грн., а отже в тому розмірі, що передбачений діючим законодавством, за межі якого відповідач вийти не має права.  

           Також, на момент виплати грошової допомоги позивачу положення закону "Про Державний Бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 р. не були визнанні Конституційним Судом України в установленому законом порядку неконституційними, тобто були та залишаються чинними, тому суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах наданих йому повноважень щодо виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій в 2009 році, з дотриманням вимог діючого бюджетного законодавства.    

           Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 6, 19, 58, 75, 95, 105 Конституції України, ст.ст. 2, 17, 99, 100, 158-170 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -  

                                                               ПОСТАНОВИВ:  

          В задоволенні позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про покладання обов’язку по виплаті разової грошової допомоги – відмовити.  

          Постанова  може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції  через суд першої інстанції шляхом подачі  заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом 10-ти днів з дня її проголошення або з дня складення у повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .  

Суддя:                                    /підпис/                                                             О.О. Толкаченко

З оригіналом вірно:

Голова суду:                                        М.В.Смаглій