Ухвала

Іменем України

11 січня 2021 року

м. Київ

справа № 359/10103/17

провадження № 61-16812ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сошниківська сільська рада Бориспільського району Київської області,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно.

Позов обґрунтовано тим, що покійна бабуся ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мала у своїй власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . За час свого життя ОСОБА_2 склала заповіт, згідно з яким заповіла у власність своєму онуку ОСОБА_1 зазначений житловий будинок. Свідоцтва на право власності на житловий будинок бабуся не отримувала. Враховуючи наведене, позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті його бабусі ОСОБА_2 .

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно задоволено. Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок, загальною площею 46,90 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , вартістю 49 145,00 грн, що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач, як спадкоємець за заповітом, має право на набуття права власності на житловий будинок, після смерті його бабусі ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, він має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке він не зміг отримати з незалежних від нього причин.

У червні 2020 року ОСОБА_3 , будучи особою, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував тим, що зазначеним рішенням суд позбавив його права власності на частку у спільному майні, тобто вирішив питання про його право на власність без його участі, чим порушив право на судовий захист. Вказував на те, що зазначений об`єкт нерухомого майна увійшов до складу спадщини, яку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 успадкували після свого батька, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 жовтня 2003 року та технічним паспортом на будинок по АДРЕСА_1 . Зазначав, що ОСОБА_1 не надав суду доказів прийняття спадщини у шестимісячний строк. ОСОБА_3 клопотав про виклик та допит свідків, зазначених у апеляційній скарзі, а також про приєднання до матеріалів справи документів доданих до апеляційної скарги. Крім того, ОСОБА_3 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовував тим, що він не брав участі у справі, а копію судового рішення отримав 26 травня 2020 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно відмовлено.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху до 30 грудня 2020 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали заявником. Запропоновано подати нову редакцію касаційної скарги, в якій навести конкретні обов`язкові підстави для касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.

У строк визначений в ухвалі, ОСОБА_1 направив касаційну скаргу в новій редакції, яка обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 756/1774/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка за життя, а саме 22 квітня 1963 року, склала заповіт про те, що усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті, і на що вона за законом матиме право заповідає у власність своєму онуку ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 22 листопада 2017 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: с. Сошників, Бориспільського району, Київської області та проживала по день смерті в спірному будинку.

ОСОБА_1 за паспортними даними з 12 березня 1978 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Криворучко О. В. роз`яснено ОСОБА_1 про те, що ним пропущений встановлений строк для прийняття спадщини та його право на звернення до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину виданого державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Черненко Н. Б. 28 жовтня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є спадкоємцями за заповітом майна померлого ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на спадкове майно - житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належного померлому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Сошниківської сільської ради 06 червня 2003 року № 217 та зареєстрованого в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 18 червня 2003 року.

Право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується витягом від 26 листопада 2003 року № 2101377.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З листа Комунального підприємства Бориспільської районної ради Бориспільське районне «Бюро технічної інвентаризації» від 06 листопада 2018 року № 17110 вбачається, що при проведенні поточної інвентаризації 06 листопада 2018 року було виявлено самочинно збудовані житлові добудови та певні надвірні будівлі. Також в листі зазначено, що згідно з довідкою Сошниківської сільської ради про присвоєння поштової адреси від 13 квітня 2018 року на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлено технічний паспорт на житловий будинок, який зазначений як літня кухня літ. «Е» за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано право власності на нього за ОСОБА_1 згідно з ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2018 року.

Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 та скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що на підставі заповіту позивач мав право на спадкування усього майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_2 . Також матеріали справи не містять даних про час побудови цього будинку, прийняття його в експлуатацію, реєстрацію права власності та складу осіб, які проживали в ньому. При цьому апеляційним судом зазначено, що хоча за діючим на час смерті спадкоємця законодавством виникнення права власності не пов`язувалось з моментом його державної реєстрації, проте право власності посвідчувалось певними правовстановлюючими документами та підлягало державній реєстрації.

Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відкрив апеляційне провадження, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 подана з пропуском процесуального строку, необґрунтований.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини четвертої цієї статті кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Правила частини другої наведеної статті визначають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Як вбачається з інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі. В ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки докази, які б свідчили про дату отримання ОСОБА_3 копії оскаржуваного судового рішення до 26 травня 2020 року у матеріалах справи відсутні, вважає за доцільне задовольнити клопотання ОСОБА_3 та поновити строк на подання апеляційної скарги.

Відповідно, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що наведені ОСОБА_3 підстави для відкриття апеляційного провадження свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2018 року.

Посилання заявника у новій редакції касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування правової норми у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 756/1774/18-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що «оскільки апеляційний суд в ухвалі про поновлення строку на апеляційне оскарження не навів мотивів визнання наведених апелянтом підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, тому висновок про поважність такого пропуску є передчасним».

Аналіз змісту ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року свідчить, що суд розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та поновив строк, вказавши підстави його поновлення.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частиною шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик