ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" серпня 2006 р. 15 год. 00 хв.

м. Одеса Справа  № 5/200-06-5244А

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя                                                  Могил С.К.

Секретар судового засідання            Іванов О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача –Платонова І. В., на підставі довіреності.

Від відповідача –не з’явився.

Від третьої особи 1. –не з’явився.

Від третьої особи 2. –не з’явився.

За позовом: Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”.

До відповідача: Міністерства економіки України.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 1: Державна митна служба України.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача 2: Одеська митниця.

про визнання недійсним рішення

            Державне підприємство „Одеський судноремонтний завод Україна” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Міністерства економіки України про скасування наказу №102/18 від 26.01.2006 року „Про застосування спеціальної санкції –режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України” відносно позивача та зобов’язання відповідача утриматись від застосування до позивача будь –яких санкцій передбачених ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” підставою яких є борг фірми ЕООД „ИНКОМ –К” (Болгарія).

У даному випадку слід зазначити, що у зв’язку з набранням 01 вересня 2005 року чинності Кодексом адміністративного судочинства України та у відповідності з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України. Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 13 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України Закони України та інші нормативно –правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Виходячи з наведеного, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року було відкрито провадження у адміністративній справі № 5/200-06-5244А за позовом ДП „ОСРЗ Україна” до Міністерства економіки України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної митної служба України про скасування наказу №102/18 від 26.01.2006 року „Про застосування спеціальної санкції –режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України” відносно позивача та зобов’язання відповідача утриматись від застосування до позивача будь –яких санкцій передбачених ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” підставою яких є борг фірми ЕООД „ИНКОМ –К” (Болгарія).

Разом з подачею позову позивачем до суду було заявлено письмове клопотання про термінове забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства економіки України № 102/18 від 26.01.2006 року „Про застосування спеціальної санкції –режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України” і додатка № 1 до нього в частині введення спеціальної санкції –режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності відносно ДП „ОСРЗ „Україна” та зобов’язання Міністерство економіки України повідомити органи Державної митної служби України про зупинення дії наказу Міністерства економіки України № 102/18 від 26.01.2006 року та Додатку № 1 до нього щодо застосування до позивача санкцій у вигляді режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності та заборонити третій особі на стороні відповідача Державній митній службі України –застосовувати будь –які обмеження у митному оформленні суден, що перетинають митний кордон України для виконання ремонтних робіт на території ДП „ОСРЗ „Україна”.

Клопотання судом було розглянуто та задоволено. Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2006 року у справі № 5/200-06-5244А було зупинено дію наказу Міністерства економіки України № 102/18 від 26.01.2006 року в частині введення спеціальної санкції –режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності відносно ДП „ОСРЗ „Україна”, зобов’язано Міністерство економіки України повідомити органи Державної митної служби України про зупинення дії наказу Міністерства економіки України № 102/18 від 26.01.2006 року та Додатку № 1 до нього та заборонено третій особі на стороні відповідача Державній митній службі України –застосовувати будь –які обмеження у митному оформленні суден, що перетинають митний кордон України для виконання ремонтних робіт на території ДП „ОСРЗ „Україна”.

Позивачем до суду було заявлено письмове клопотання від 19.06.2006 року про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Одеської митниці. Відповідачем до суду також було заявлено письмове клопотання від 16.06.2006 року про залучення до участі у справі Державної податкової адміністрації України у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Відповідно до п. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України -  треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Розглянувши матеріали справи та приймаючи до уваги вимоги ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача було відхилено, а клопотання позивача було задоволено та ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2006 року до участі у справі було залучено Одеську митницю, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

          Відповідачем до суду були подані первісні документи які за його поясненнями стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу. Документи судом були досліджені у судових засіданнях та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів. В наступному відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву № 24-17/214 від 19.07.2006 року в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити, у зв’язку з необґрунтованістю позовних вимог позивача. Заперечення судом були розглянуті та також долучені до матеріалів справи.

          Позивачем до суду також були подані додаткові документи, які за його поясненнями є підставою для визнання нечинним наказу № 102/18 від 26.01.2006 року та Додатку № 1 до нього. У судових засіданнях подані документи судом були також розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.  

Ухвалою суду від 21.07.2006 року було закінчено підготовче провадження по адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

Розглянув та дослідив всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, вислухав пояснення та доповнення представників сторін, всебічно з’ясував обставини справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як видно з матеріалів справи, на підставі інформації, яка міститься у поданні Державної податкової адміністрації України „Щодо застосування спеціальних санкцій” від 22.12.2005 року №15317/5/22-6017 Міністерством економіки України 26.01.2006 року було прийнято наказ №102/18 про застосування спеціальної санкції –індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, на підставі якого до ДП „ОСРЗ „Україна” була застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності застосування якої передбачено ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Відповідно до матеріалів справи та додатку №1 до наказу Міністерства економіки України від 26.01.2006 року №102/18, вказана санкція відповідачем була застосована в зв’язку з порушенням позивачем ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, оскільки були порушені строки повернення валютних цінностей на територію України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Морської арбітражної комісії при Торгово –промислової палаті України від 24.01.2002 року у справі МАК №8б/2001 між ЕООД „Инком –К” (Болгарія) та позивачем, 24 квітня 2000 року був укладений контракт №17499 стосовно ремонту теплоходу „Оксана Д”. В наступному між сторонами за контрактом був підписаний акт виконаних робіт, відповідно до якого датою закінчення ремонтних робіт є 12.06.2001 року. На виконання своїх зобов’язань за контрактом за виконані позивачем ремонтні роботи ЕООД „Инком –К” замість 56 925, 00 доларів США сплатило позивачу 27 900, 00 доларів США та несплаченою залишилась сума у розмірі 29025,00 доларів США. В зв’язку з тим, що ЕООД „Инком –К” не виконало своїх зобов’язань за контрактом у повному обсязі, позивач звернувся за встановленням свого порушеного права з відповідним позовом до Морської арбітражної комісії при Торгово –промислової палаті України яка постановою від 17 вересня 2001 року прийняла позов позивача до свого провадження та відкрила провадження у справі. Рішенням Морської арбітражної комісії при Торгово –промислової палаті України від 24.01.2002 року у справі МАК №8б/2001 позовні вимоги позивача були задоволені та з ЕООД „Инком – К” на користь Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” була стягнута основна заборгованість у розмірі 29 025, 00 доларів США, 4 963, 27 доларів США пені, 1 427, 51 доларів США на відшкодування арбітражного збору. Відповідно до довідки МАК  при ТПП України від 27.03.2002 року рішення набрало законної сили 24.01.2001 року та підлягає виконанню у відповідності до ст. 35 Закону України „Про міжнародний комерційний арбітраж”.

За клопотанням позивача, своїм листом від 10.07.2002 року №33а-248-02 Міністерство юстиції України направило до Міністерства юстиції республіки Болгарія матеріали для виконання рішення МАК при ТПП України на території республіки Болгарія. Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, заяву про виконання рішення МАК при ТПП України на території республіки Болгарія було прийнято до розгляду Софійськім міським судом (республіка Болгарія) та розгляд заяви Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” у Софійському міському суді досі триває. Вказані обставини підтверджуються та засвідчуються відповідними копіями протоколів судових засідань Софійського міського суду, а також численними листами, які стосуються виконання рішення на території республіки Болгарія.

У даному випадку слід зазначити, що ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” визначено, що санкції зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.  Санкції,  зазначені у  цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської   діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства. Статтею 37 названого Закону також встановлено, що індивідуальний режим ліцензування діє до  моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач фактично намагається всіма доступними для нього та практичними засобами та заходами виконати рішення МАК при ТПП України на території республіки Болгарія для усунення у подальшому застосування до нього санкцій передбачених ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”.

У своїх запереченнях представник відповідача вказує про те, що при прийнятті наказу відповідачем вважалось що позивач перестав вживати заходи по поверненню заборгованості, оскільки перестав інформувати Міністерство і Податкову про стан її повернення, також представником відповідача зазначено що ДПА України повторно звернулась до відповідача з поданням про застосування санкцій до позивача, представник відповідача вважає що відповідач не мав правових підстав відмовити у застосуванні спеціальної санкції.

На думку суду, висновки Міністерства економіки України викладені у наказі зроблені без урахування обставин, які фактично існують при виконанні рішення МАК при ТПП України на території республіки Болгарія та наявних у матеріалах справи документальних доказах про не завершення розгляду справи у Софійському міському суді, з причин, які не залежать від дій або бездіяльності позивача по справі, є помилковими та такими що не відповідають обставинам встановленим судом під час розгляду справи.    

Слід зазначити, що як видно з матеріалів справи та підтверджено представниками позивача та відповідача до Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” на протязі 2002 –2006 років вже неодноразово застосовувались санкції аналогічні той, що прийнята наказом Міністерства економіки України від 26.01.2006 року №102/18 та які були скасовані відповідачем за клопотанням позивача.  

В процесі розгляду справи позивачем також було подано до суду наказ Міністерства економіки України від 30 червня 2006 року №102/246 яким було скасовано дію спеціальних санкцій по відношенню до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, визначених у додатку №1 до наказу, серед яких є ДП „ОСРЗ „Україна”. Крім того, відповідно до вказаного наказу позивача було зобов’язано проінформувати про хід виконання рішення МАК при ТП України та стан повернення валютних цінностей на територію України. Одночасно позивача було попереджено про можливість застосування до нього повторного застосування спеціальних санкцій у разі ненадання інформації у відповідності до п. 2 наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Оскільки наказ Міністерства економіки України №102/18 від 26.01.2006 року „Про застосування спеціальної санкції –режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України” фактично є скасованим власним наказом Міністерства економіки України від 30 червня 2006 року №102/246, суд вважає що у задоволенні позовних вимог позивача про скасування наказу №102/18 від 26.01.2006 року „Про застосування спеціальної санкції –режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України” відносно позивача слід відмовити.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача утриматись від застосування до позивача будь –яких санкцій передбачених ст. 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” підставою для застосування яких є борг фірми ЕООД „ИНКОМ –К” (Болгарія) то господарський суд вважає що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та одночасно, приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд вважає, що дії відповідача по застосуванню індивідуальних санкцій, підставою застосування яких є неотримання валютних коштів від фірми ЕООД „Инком –К” по розрахунках зазначених у рішенні МАК при ТПП України від 24.01.2002 року за своїми ознаками є протиправними.      

При викладених обставинах, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з частковим присудженням документально підтверджених судових витрат на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” задовольнити частково.

2. Визнати дії Міністерства економіки України по застосуванню індивідуальних санкцій до Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна” підставою застосування яких є неотримання валютних коштів від фірми ЕООД „Инком –К” по розрахунках зазначених у рішенні МАК при ТПП України від 24.01.2002 року протиправними.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Одеський судноремонтний завод „Україна”  42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита.

4. В решті позову відмовити.

Повний текст постанови складено 14.08.2006 року.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                                 Могил С.К.