Справа№592/13028/20

Провадження №2/592/146/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника відповідачів: Петрова Д. А. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

19.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до виконавчого комітету Сумської міської ради, департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення моральної шкоди, в якій вона зазначила про те, що вона - ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи та пенсіонеркою. В зв`язку з припиненням нарахування відповідачами їй субсидії, у липні 2018 року вона звернулася до департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про призначення їй житлової субсидії. Через те, що за адресою, де вона проживає, зареєстровано ще 3 особи, які фактично не проживають, вона просила департамент соціального захисту населення Сумської міської ради винести питання про можливість призначення їй житлової субсидії на розгляд комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, котра не є юридичною особою, однак є органом, що створений та діє при виконавчому комітеті Сумської міської ради. На вказану заяву вона отримала повідомлення департаменту соціального захисту населення про те, що їй відмовлено у призначенні житлової субсидії з 01.08.2018 року, з підстав того, що у неї дохід менший від мінімальної заробітної плати та не сплачено ЄСВ. Інших підстав у повідомленні зазначено не було. При цьому жодних прийнятих відповідачами рішень про відмову у призначенні житлової субсидії їй надано не було. У жовтні 2018 року вона повторно звернулася до департаменту соціального захисту населення із заявою про призначення їй житлової субсидії. У декларації вона зазначила про те, що разом з нею за вказаною адресою зареєстровано що 3 особи: її син - ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 та зять ОСОБА_5 , які фактично за вказаною адресою не проживають. В зв`язку з цим вона просила винести питання про можливість призначення їй житлової субсидії на розгляд комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги. В зв`язку з тим, що нею не було отримано жодних рішень відповідачів за результатами розгляду її заяв, вона звернулася до департаменту соціального захисту населення із зверненням, в якому просила надати їй належним чином оформлені рішення за результатами розгляду її заяв про призначення житлової субсидії, а також надати письмову відповідь, в якій зазначити причини відмови у призначенні їй житлової субсидії за її зверненнями з посиланням на норми чинного законодавства. Будь-яких аргументованих рішень від відповідача нею так отримано і не було. Пізніше, департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради її було повідомлено листом про те, що жодних документів їм на розгляд комісії не було передано, що унеможливило їх розгляд комісією, і як наслідок призначення їй житлової субсидії. Вважаючи вказані дії департаменту соціального захисту населення необґрунтованими та такими, що порушують її права та суперечать чинному законодавству, вона оскаржила їх в Сумському окружному адміністративному суді. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі 480/495/19 її позов було задоволено. Було визнано протиправними та було скасовано рішення департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову у призначенні житлової субсидії від 04.10.2018 року № 507007 та від 04.12.2018 року № 507007. Було визнано протиправним та було скасовано рішення про відмову в поданні документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії від 04.10.2018 року, викладене у формі повідомлення департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради № 485. Було ухвалено зобов`язати департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 30.08.2018 року та від 25.10.2018 року з урахуванням висновків суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 року апеляційну скаргу департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради було залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 480/495/19 було залишено без змін. Незважаючи на наявність судового рішення, винесеного на її користь, яким департамент соціального захисту було зобов`язано повторно розглянути її заяви про призначення житлової субсидії та передати документи на розгляд комісії, останнім з метою затягування часу, цього зроблено не було, що призвело до того, що житлова субсидія їй призначена так і не була. Пізніше, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду, департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради було передано її заяви разом з поданими документами на розгляд комісії, яка створена та функціонує при виконавчому комітеті Сумської міської ради. Розглянувши її заяви та додані до них документи, комісією по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, було винесено рішення, яким їй знову було відмовлено в призначенні житлової субсидії з аналогічних підстав, що містилися в рішеннях департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, які рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 480/495/19 були визнані неправомірними, а самі рішення департаменту були скасовані. Внаслідок вказаних неправомірних дій комісії вона була вимушена повторно звертатися до суду із позовом про призначення їй житлової субсидії. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року у справі № 480/4311/19 її позов до виконавчого комітету Сумської міської ради в особі комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, третя особа на стороні відповідача: департамент соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, було задоволено в повному обсязі. Було визнано протиправним і скасовано рішення комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії, викладене у протоколі засідання комісії № 38 від 19.09.2019 року. Було зобов`язано комісію по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на не опалювальний сезон з 01.08.2018 року та на опалювальний сезон з 01.10.2018 року, з проведенням відповідного перерахунку. Таким чином, відповідача - виконавчий комітет Сумської міської ради в особі комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняттю рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, було зобов`язано прийняти рішення про призначення їй житлової субсидії на опалювальний сезон з 01.08.2018 року та на опалювальний сезон з 01.10.2018 року, з проведенням відповідного перерахунку. Водночас, відповідач - виконавчий комітет в особі створеної ним комісії приймає рішення про призначення житлової субсидії, розмір якої в подальшому визначається департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради, для якого це рішення є обов`язковим. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року у справі № 480/4311/19 апеляційну скаргу виконавчого комітету Сумської міської ради в особі комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняття рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, інформації про адресу фактичного місця проживання пільговика, було залишено без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року у справі № 480/4311/19 було залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2020 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Сумської міської ради в особі комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняття рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги, інформації про адресу фактичного місця проживання пільговика, на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року у справі № 480/4311/19. Таким чином, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 480/495/19 та від 30.01.2020 року у справі № 480/4311/19, якими відповідачів було зобов`язано призначити їй субсидію на опалювальний сезон з 01.08.2018 року та на опалювальний сезон з 01.10.2018 року, з проведенням відповідного перерахунку, набрали законної сили та підлягають обов`язковому виконанню. Вона звертає увагу суду на те, що фактично з дня її звернення до відповідачів по сьогоднішній день пройшло вже більше двох років, проте останніми так і не було вчинено дій та не було призначено їй житлову субсидію та не було проведено відповідні перерахунки, що фактично призвело до того, що вона має велику заборгованість за комунальні послуги, яку не в змозі сплатити. Наслідком протиправності бездіяльності відповідачів щодо призначення їй житлової субсидії, стало завдання їй моральної шкоди, що полягає у спричинених їй моральних страждань, що є наслідком незаконних дій відповідачів. Фактично вона є пенсіонером та інвалідом 2 групи. Отримуючи пенсію в мінімальному розмірі, а саме близько 1700 грн. на місяць, вона не в змозі оплачувати платіжні документи, що надходять до неї від постачальників комунальних послуг в загальному розмірі близько 3000 грн. щомісяця. Незважаючи на це, вона продовжувала здійснювати оплату нарахованих їй рахунків за комунальні послуги. Проте, без призначеної субсидії, яка і на сьогоднішній день відповідачами призначена не була, у неї виникла заборгованість, оскільки рахунки, що нараховувалися їй за комунальні послуги, є більшими за розмір її пенсії. В зв`язку з наявною у неї заборгованістю, на її домашню адресу почали надходити вимоги від постачальників комунальних послуг про сплату заборгованості, а згодом і копії заяв про отримання судових наказів. Слід зазначити, що постійні телефонні дзвінки, копії заяв про отримання судових наказів, листів про нарахування їй пені, а також самі судові процеси з відповідачами завдали їй значної моральної шкоди, оскільки в неї з`явилися перепади тиску, вона втратила нормальний сон, а самі постійні переживання від того відчаю, що вона ніде не може добитися справедливості та соціального захисту та вимушена ходити по судах в результаті протиправної бездіяльності відповідачів, завдають їй додаткових душевних хвилювань та моральних страждань. В результаті цього, через викладені обставини, в неї погіршилося самопочуття, а через постійну зміну тиску викликаного моральними хвилюваннями, вона вимушена була звертатися до лікаря невропатолога, про що є відповідні довідки про призначення лікування. Разом з цим в умовах об`явленої пандемії коронавірусу COVID-19 відвідування лікаря у лікарні стало проблематичним. Вона звертає увагу суду на те, що бездіяльність відповідачів з приводу призначення житлової субсидії та проведення перерахунків продовжується, а тому відповідачами продовжується завдання їй моральної шкоди. Ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. П. п. 2, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Таким чином, відповідачами було завдано їй моральної шкоди через їх протиправну поведінку щодо порушення її прав, а також приниженням її честі та гідності, оскільки вона в результаті протиправної бездіяльності відповідачів вона вимушена випрошувати в останніх вчинити законні дії та захистити її соціальні права шляхом отримання судових рішень, що саме по собі є принизливим у правовій державі, з огляду на функції відповідачів, які вони виконують в державі, як її органи. Крім того, в результаті протиправної бездіяльності відповідачів вона була вимушена змінити звичний для себе образ життя шляхом відмови собі в більшості продуктів харчування, придбання ліків, одягу, тощо, оскільки майже вся її пенсія йде на оплату комунальних послух, що фактично поставило її поза межею бідності, з огляду на те, що, незважаючи на оплату комунальних послуг, вона навіть занурюється в борги. Ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України) . Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку про те, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Їх оцінка залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли за собою вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди. При цьому Верховний Суд в своїй постанові від 24.03.2020 року у справі № 818/607/17 зазначив про те, що слід виходити з позиції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним обов`язкам (ст. ст. 3, 19 Конституції) та завжди викликає в людини негативні емоції. Оцінка рівня негативних емоцій, що вказують на моральні страждання людини залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. В силу ст. 1173 ЦК шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Наведений правовий висновок уже був висловлений Верховним Судом у постанові від 22.01.2020 року у справі № 560/798/16-а. Вона звертає увагу на те, що вина та факт протиправності дій та бездіяльності відповідачів, в результаті яких їй було завдано моральну шкоду, було встановлено та підтверджено двома судовими рішеннями, зокрема: рішеннями Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 480/495/19 та від 30.01.2020 року у справі № 480/4311/19, що набрали законної сили та є остаточними. Враховуючи вищевикладене, ступінь та характер завданої їй відповідачами моральної шкоди, строк на протязі якого її завдано, а саме: 2 роки і по день звернення до суду з цим позовом, не вчинення відповідачами без поважних причин дій щодо припинення завдання їй моральної шкоди та вирішення питання щодо призначення житлової субсидії на виконання рішень судів, а також подальше вчинення щодо неї протиправної бездіяльності, пов`язаної з невиконанням рішення судів, враховуючи її пенсійний вік, стан здоров`я, оскільки вона є інвалідом 2 групи, а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, вбачається, що її негативні емоції внаслідок тривалого та умисного не розгляду її звернення та призначення їй житлової субсидії перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача, а, отже, завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінює в розмір в сумі 7000 грн. 00 коп. , та яку вважає необхідно стягнути порівну з кожного в розмірі по 3500 грн. 00 коп. . Ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. З огляду на те, що нею по даній справі не заявлено до відповідачів вимог про вирішення публічно-правового спору, то відповідно вказаний спір належить розглядати в цивільному судочинстві. Згідно ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Заходи досудового врегулювання спору щодо відшкодування моральної шкоди нею не здійснювалися. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" вона, як інвалід 2 групи, звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ; ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 48, 49, 175-177 ЦПК України, вона просила: 1. Стягнути з виконавчого комітету Сумської міської ради грошову суму в розмірі 2500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої їй - ОСОБА_1 моральної шкоди. 2. Стягнути з департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради грошову суму в розмірі 2500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої їй - ОСОБА_1 моральної шкоди (вхідний № 45017/20 від 19.11.2020 року) (а. с. 1-8) .

07.12.2020 директор департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради Масік Тетяна Олександрівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив у справі № 592/13028/20, в якому вона зазначила про те, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2020 року у справі № 592/13028/20 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту про стягнення моральної шкоди. За наслідками ознайомлення департаментом з позовною заявою вбачається, що позивачка ставить питання щодо стягнення з департаменту грошової суми в розмірі 2500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди. Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. За наслідками ознайомлення з позовом вона повідомляє про те, що департамент не згоден з ним в повному обсязі з огляду на наступне. По-перше, щодо виконання рішень Сумського окружного адміністративного суду слід повідомити наступне. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2019 року у справі № 480/495/19, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, було визнано протиправними та було скасовано рішення департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про відмову у призначенні житлової субсидії від 04.10.2018 року № 507007 та від 04.12.2018 року № 507007. Було визнано протиправним та було скасовано рішення про відмову в поданні документів щодо призначення житлової субсидії на розгляд комісії від 04.10.2018 року, викладене у формі повідомлення департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради № 485. Було зобов`язано департамент повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 30.08.2018 року та від 25.10.2018 року з урахуванням висновків суду. Зазначене рішення було виконано департаментом в повному обсязі, було подано заяву на розгляд комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняття рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги. Вона звертає увагу суду на те, що даний факт позивачка також підтверджує в своїй позовній заяві. Цілком логічно зробити висновок про те, що департамент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. По-друге, щодо стягнення сум матеріальної шкоди слід повідомити наступне. Розуміння поняття моральна шкода наведено в ст. 23 ЦК України. Вказана стаття дає виключний перелік проявів моральної шкоди, які полягають: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року визначено, що при вирішенні цієї категорії спорів суди повинні враховувати, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім того, в зазначених роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України акцентовано увагу на тому, що в кожній справі про відшкодування моральної шкоди суду необхідно з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановити якими правовими нормами вони регулюються, а також встановити, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин. Позивачка фактично своїми вимогами, які не підтверджується належними та допустимими доказами, жодними документами, які підтверджують наявність самого факту психологічних страждань або принижень з боку суб`єкта владних повноважень, ототожнює питання наявності спірних правовідносин із причинно-наслідковим зв`язком наявності моральної шкоди, що, відповідно, дає підстави стверджувати, що на думку позивачки, у всіх спорах особа позивачки наділена можливістю вказувати на власні страждання і використовувати цей процесуальний інститут не для захисту, а і для можливих зловживань своїм правом. Тому, судова гілка влади з`ясовуючи підстави для стягнення моральної шкоди враховує у своїй практиці докази, які підтверджують причинний зв`язок між діями суб`єкта владних повноважень та моральною шкодою. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2020 року у справі № 363/3520/16-а. Ст. 81 ЦК України визначає обов`язок доказування, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, саме позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли (в чому вона виразилася) і який її розмір, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17. Згадувана ж без уточнення позивачкою практика Європейського суду з прав людини, яка нібито зводиться до того, що моральна шкода є завжди при заподіянні моральних страждань від неналежного урядування суб`єкта владних повноважень, знову ж акцентує увагу на необхідність доведеності факту цих страждань, та при цьому немає жодного відношення до даного предмету спору, оскільки у справі № 480/495/19 предметом спору не були правовідносини, що стосуються належного урядування, яке полягає у заподіянні шкоди позивачці. Оцінюючи інші складові, які суд має враховувати при розгляді питання застосування інституту захисту у виді стягнення моральної шкоди, слід звернути увагу на те, що позивачка сама вказує на нібито тривалість цих страждань, що є наслідком дій відповідача, однак в цьому питанні слід нагадати, що тривалість розгляду справ у суді не лежить у площині можливостей сторони відповідача у справі, адже останній не впливає на зазначений процес. Такі складові як повторюваність, інтенсивність дій відповідача, що б могли свідчити про порушення прав позивачки відсутні, що підтверджено і самою позивачкою у справі, яка вказує, що спірні правовідносини, які виникли у позивачки були з різними відповідачами і стосувались різних по предметності питань. Окремо слід зазначити щодо додатків, які надає позивачка до своєї позовної заяви. На підтвердження своїх тверджень, викладених в позовній заяви, позивачка надає документи, які на думку останньої, є достатнім підтвердженням факту наявності причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я позивачки та діями відповідача. Однак, такі документи дають лише поверхневу картину про стан здоров`я ОСОБА_1 , який може бути пов`язаний з віком останньої, особливостями організму, наявності статусу особи з інвалідністю 2 групи тощо. Очевидно, що такі документи жодним чином не можуть вважатись належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність самого факту психологічних страждань або принижень з боку суб`єкта владних повноважень. Наприкінці варто звернути увагу на те, що загалом виникнення спірних правовідносин і як наслідок їх вирішення на користь позивачки було наслідком не умисних рішень суб`єкта владних повноважень, що були направлені на погіршення становища позивачки, а не узгодженість предметного правового регулювання з питань призначення житлових субсидій із загальними засадами норм чинного законодавства, що регулюють цивільні правовідносини. Отже, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до департаменту є необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 43, 49, 178 ЦПК України, вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до департаменту в повному обсязі (вхідний № 47051 від 07.12.2020 року) (а. с. 51-53) .

07.12.2020 представник виконавчого комітету Сумської міської ради - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу юридичного забезпечення департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради Петров Дмитро Анатолійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив у справі № 592/13028/20, в якому він зазначив про те, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.11.2020 року у справі № 592/13028/20 було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до департаменту про стягнення моральної шкоди. За наслідками ознайомлення з позовною заявою вбачається, що позивачка ставить питання щодо стягнення з відповідача 1 грошової суми в розмірі 2500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої ОСОБА_1 моральної шкоди. Згідно ч. 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 178 ЦПК України передбачено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. За наслідками ознайомлення з позовом він повідомляє про те, що відповідач 1 не згоден з ним в повному обсязі з огляду на наступне. По-перше, він звертає увагу суду на те, що виконавчий комітет Сумської міської ради є неналежним відповідачем, адже, як вбачається з позовної заяви, позивачка вказує на стягнення моральної шкоди, яка пов`язана з виконанням судових рішень у справах № 480/485/19 та № 480/4311/19, в яких стороною є департамент соціального захисту населення Сумської міської ради та виконавчий комітет в особі комісії та розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняття рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги. Він повідомляє про те, що комісія наділена правосуб`єктністю та діє незалежно від волі виконавчого комітету Сумської міської ради, а, отже, може виступати незалежним суб`єктом правовідносин. Таким чином, вбачається необхідність заміни відповідача 1 на належного відповідача, а саме: виконавчого комітету в особі комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняття рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги. По-друге, він зазначає про те, що рішенням Сумського окружною адміністративного суду від 30.01.2020 року у справі № 480/4311/19, яке було залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено, було визнано протиправним і було скасовано рішення комісії про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії, викладене у протоколі засідання комісії № 38 від 19.09.2019 року. Було зобов`язано комісію призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на неопалювальний сезон з 01.08.2018 року та на опалювальний сезон з 01.10.2018 року, з проведенням відповідного перерахунку. Відповідно до ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. У зв`язку з незрозумілістю порядку та способу виконання рішення відповідачем 1 було використано право на отримання роз`яснення та було подано заяву від 17.06.2020 року про роз`яснення рішення Сумського окружного адміністративного суду. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року у справі № 480/4311/19 у задоволенні заяви відповідача 1 про роз`яснення рішення суду було відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції відповідачем 1 було подано апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу. Ухвалою від 24.11.2020 року Другий апеляційний адміністративний суд прийняв до свого провадження зазначену апеляційну скаргу. Важливо зазначити про те, що відповідно до ч. 4 ст. 254 КАС України подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Цілком логічно зробити висновок про те, що відповідач 1 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Окремо слід зазначити про те, що в частині інших доводів щодо безпідставності стягнення сум матеріальної шкоди з відповідачів, відсутності будь-яких підтверджень, що встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між станом здоров`я позивачки та діями відповідачів, відповідач 1 повністю погоджується з твердженнями та доводами департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради. Отже, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача 1 є необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 43, 49, 178 ЦПК України, він просив: 1. Замінити відповідача виконавчий комітет Сумської міської ради на належного, а саме: виконавчий комітет в особі комісії по розі ляду заяв громадян з питань призначення соціальної допомоги та прийняття рішень про включення до ЄДАР осіб, які мають право на пільги. 2. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (вхідний № 47533 від 07.12.2020 року) (а. с. 56, 57) .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Вона просила задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачів - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу юридичного забезпечення департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради Петров Дмитро Анатолійович позов не визнав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у відзивах на позов. Він просив суд відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог повністю.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 , пояснення представника відповідачів - головного спеціаліста-юрисконсульта відділу юридичного забезпечення департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради Петрова Дмитра Анатолійовича, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, суд дійшов наступного висновку.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ст. 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. В ст. 1173 ЦК України вищезазначене положення знайшло подальший розвиток. Ст. 1173 ЦК України є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей можна віднести: а) суб`єктний склад завдавачів шкоди. Суб`єктами завдання шкоди є органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень органів державної влади. Такі діяння можуть мати різноманітні види та форми. Ними можуть бути різні накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи (причому немає значення, зроблені вони в усній чи в письмовій формі) , які підлягають обов`язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані. Поряд із діями, тобто активною поведінкою державних органів, їх посадових та службових осіб, шкода у зазначеній сфері може бути заподіяна і шляхом протиправної бездіяльності, оскільки в області владно-адміністративних відносин вимагається активність, і неприйняття необхідних мір, передбачених законами або іншими правовими актами, може призвести до завдання шкоди. Якщо шкода завдається не в сфері адміністративно-владних відносин, а в сфері господарської або технічної діяльності органів державної влади, вона відшкодовується не за правилами ст. 1173 ЦК України, а на загальних підставах, тобто на підставі ст. 1166 ЦК України; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Незаконними діяннями органів державної влади є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена. Суб`єктом відшкодування завданої шкоди є держава. Тобто шкода відшкодовується за рахунок державного бюджет.

Із змісту абз. 3 п. 3, абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року вбачається, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків; відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 6.6. розд. VI. Психологічна експертиза Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 року за № 1/22533, із змісту якого вбачається орієнтовний перелік вирішуваних питань при призначенні та проведенні психологічної експертизи, а саме: - чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для особи (прізвище, ім`я та по батькові) ? Якщо так, то чи завдані особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода) ? ; - чи спричинені особі (прізвище, ім`я та по батькові) страждання (моральна шкода) за умов ситуації (зазначаються умови ситуації) , що досліджуються у справі? Якщо особі (прізвище, ім`я та по батькові) завдані страждання (моральна шкода) , який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду) ? (офіційне опублікування: Офіційний вісник України, 2013, № 3 (22.01.2013) , ст. 91) .

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені норми права, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Отже, що стосується вимоги позивачки про стягнення з виконавчого комітету Сумської міської ради грошову суму в розмірі 2500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої їй - ОСОБА_1 моральної шкоди та про стягнення з департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради грошову суму в розмірі 2500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування завданої їй - ОСОБА_1 моральної шкоди, то суд дійшов наступного висновку.

Що стосується можливого заподіяння відповідачами моральної шкоди позивачці, то суд враховує те, що вимога про відшкодування моральної шкоди є такою, що не обґрунтована належними та допустимим доказами й є лише припущенням позивачки (абз. 1 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 року) . А доказування не може ґрунтуватися на припущеннях в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України. Крім того, суд бере до уваги те, що, з невідомих суду причин, позивачка не скористалася своїм правом ініціювання питання щодо призначення судової психологічної експертизи для з`ясування питань: - чи є ситуація, що досліджується за справою, психотравмувальною для позивачки? - якщо так, то чи завдані позивачці страждання (моральна шкода) ? ; - чи спричинені позивачці страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджуються у справі? ; - якщо позивачці завдані страждання (моральна шкода) , який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання (моральну шкоду) , як те передбачено ст. 103 ЦПК України та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення моральної шкоди, слід відмовити повністю.

Крім того, на думку суду, ефективним способом захисту в даному випадку є звернення до Сумського окружного адміністративного суду з метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як те передбачено ст. 382 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сумської міської ради, департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення моральної шкоди, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков