ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 січня 2021 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/4924/19

Головуючий у першій інстанції – Коверзнев В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/184/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2019 року (ухвалене о 12:11) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

                                      У С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Позов обґрунтовував тим, що 17.10.2015 між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким останньому було надано позику в сумі 40 000 доларів США строком на 5 років під 1% річних.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, єдиним спадкоємцем його рухомого та нерухомого майна є ОСОБА_2 . На момент смерті сума неповернутих ОСОБА_3 коштів становила 14 345 доларів США, однак відповідачка, як спадкоємиця спадкового майна боржника, не визнає обов`язку повернути вказані кошти за договором позики.

Зважаючи на те, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2019 було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , в межах суми заборгованості по договору позики від 17.10.2015 в розмірі лише 70 000 грн, що в еквіваленті на валюту позики становить 2 662 долара США, з відповідачки належить стягнути решту суми позики у розмірі 11 638 доларів США шляхом звернення стягнення на вищезазначену квартиру.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.06.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року рішення Деснянського районного суду від 21 червня 2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах належної до виплати ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 11 683 доларів США.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, задовольнивши їх в повному обсязі, посилаючись на його несправедливість, необ`єктивність, незаконність, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його постановленні.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на момент подання даного цивільного позову оригінал договору позики знаходився в цивільній справі №742/1832/18, яка перебувала в канцелярії Деснянського районного суду м. Чернігова, та позивачем було проінформовано суд про неможливість його подання та про необхідність огляду вказаної справи, оскільки предмет і підстави в даних справах є ідентичними.

Заявник зазначає, що під час розгляду вищевказаної справи за клопотанням представника відповідача була проведена почеркознавча експертиза, яка підтвердила належність підпису боржнику ОСОБА_3 в договорі позики.

Наголошує на преюдиційності рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2019, яке було змінено постановою Чернігівського апеляційного суду від 02.07.2019 лише шляхом заміни слова «накласти» на слово «звернути», тим самим підтвердивши правомірність заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Карпенко В.К. просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказуючи, що встановивши, що позивач належним чином не виконав свої власні обов`язки, визначені ст. 83, 95 ЦПК України, та враховуючи те, що позивач просив справу розглядати без його участі, суд не міг з`ясувати належність та допустимість поданих ним доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача – адвоката Лутай Н.М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідачки – адвоката Карпенка В.К., який просив залишити судове рішення без змін, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи  № 742/1832/18, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог ЦПК України позивач надав суду копію договору позики від 17.10.2015, яка ним не засвідчена, що виключає можливість посилання на неї як на доказ укладення договору позики з ОСОБА_3 . Направлення матеріалів цивільної справи № 742/1832/18, в якій за твердженням позивача знаходиться оригінал договору позики  від 17.10.2015, до Чернігівського апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги на рішення суду, унеможливило задоволення клопотання позивача про дослідження матеріалів вказаної справи  як на стадії підготовчого засідання, так і під час розгляду справи по суті.

Однак погодитись з такими висновками суду апеляційний суд не може зважаючи на наступне.

Судом у справі встановлено, що 17 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено в письмовій формі договір позики, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику позику в сумі 40 000 доларів США строком до 18 жовтня 2020 року. За умовами договору, після повернення позики в повній сумі позикодавець повинен повернути позичальнику договір позики, наявність оригіналу договору позики у позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку (а.с. 7 (копія), цивільна справа №  742/1832/18  а.с. 85 - оригінал).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (цивільна справа №  742/1832/18  а.с.53).

14 липня 2017 року за заявою ОСОБА_2 Другою чернігівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с. 10, цивільна справа №  742/1832/18  а.с. 161-182).

До складу спадкового майна після смерті ОСОБА_3 увійшла квартира АДРЕСА_1 , що належала йому за життя на праві приватної власності (а.с. 11, 193).

14 вересня 2017 року ОСОБА_1 направив до нотаріальної контори вимогу (претензію) до спадкоємців ОСОБА_3 про наявність боргу в сумі 14 345 доларів США, який підлягає поверненню спадкоємцями боржника. Претензія зареєстрована 18 вересня 2017 року за № 2174/02-14 (а.с. 8-9).

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2019 року (цивільна справа № 742/1832/18 а.с. 210 - 213) позов ОСОБА_1 задоволено, накладено стягнення на користь ОСОБА_1 на спадкове майно боржника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме квартиру АДРЕСА_1 , в межах суми заборгованості по договору позики від 17.10.2015 в розмірі 70 000 грн. Вказаним судовим рішенням установлено, що після смерті ОСОБА_3 залишилось невиконаним зобов`язання  перед ОСОБА_1 за договором позики на суму 14 345 доларів США.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 02 липня 2019 року, вищезазначене рішення змінено, шляхом заміни в абзаці другому резолютивної частини рішення слово «накласти» на слово «звернути». В іншій частині рішення суду залишено без змін (цивільна справа № 742/1832/18 а.с. 251-254).

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статтей 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1281 ЦПК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З урахуванням викладеного задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже у спадкоємців виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину.

У такому разі, суди мають з`ясувати обставини того, хто із спадкоємців прийняв спадщину, належність спадкодавцю на момент смерті будь-якого рухомого чи нерухомого майна, його вартість; дотримання кредитором визначеного у законі строку пред`явлення вимог до спадкоємців.

У постанові Верховного суду від 28.10.2020 року, якою скасовано постанову Чернігівського апеляційного суду від 11.09.2019 у даній справі, вказано, що при новому розгляді справи необхідно перевірити розмір заявленої заборгованості, встановити вартість майна, отриманого відповідачем у спадщину.

Частиною 1 статті 417 ЦПК України передбачено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими  для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

У справі встановлено, що померлому спадкодавцеві ОСОБА_3 на день  смерті належала квартира АДРЕСА_1 .

Загальний борг спадкодавця за договором позики від 17.10.2015 на день його смерті становив 14 345 доларів США, що  встановлено судовим рішенням у цивільній справі № 742/1832/18 та не потребує доведення в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_2 є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 , оскільки прийняла спадщину, звернувшись в установленому порядку до нотаріуса з відповідною заявою.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2019 (справа № 742/1832/18) звернуто стягнення на майно боржника в межах суми заборгованості по договору позики від 17.10.2015 в розмірі 70 000 грн, що еквівалентно 2 632,15 доларів США станом на день ухвалення рішення  (офіційний  валютний  курс  НБУ  на  25.04.2019: 100  доларів США = 2 659,4202 грн, джерело: https://index.minfin.com.ua/exchange/archive/nbu/curr/2019-04-25/).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути заборгованість за позикою в сумі 11 638 доларів США, як різницю між загальним боргом позики та вже стягнутою вищевказаним судовим рішенням сумою в розмірі 70 000 грн, еквівалент якої у валюті договору визначений  позивачем  у  сумі  2 662  долара  США (14 345 доларів США – 2 662 долара США).

На час розгляду даної справи вимоги ОСОБА_1 , як кредитора, щодо повернення неохваченої вищевказаним судовим рішенням суми заборгованості за договором позики, ОСОБА_2 , як спадкоємиця померлого боржника, шляхом одноразового платежу, чи іншим способом за домовленістю між ними, як то передбачено ч. 2 ст. 1282 ЦК України, не задовольнила.

Відтак, як зазначалось вище, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

На виконання вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, стороною позивача надано Звіт про оцінку об`єкта житлової нерухомості від 11.01.2021, складений оцінювачем ТОВ «Експертно-правовий центр «ПРАВЕКС», згідно якого ринкова вартість трикімнатної квартири, загальною площею 66,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 становить 734 570 грн.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, встановлені фактичні обставини справи та надані на їх підтвердження докази, позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 11 683 доларів США боргу за розпискою підлягає задоволенню шляхом звернення стягнення на належну на праві власності померлому боржнику ОСОБА_3 квартиру, в межах її вартості.

Таким чином, відповідно до приписів п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, у матеріалах справи наявні належні докази сплати судового збору за подання позову (а.с. 1) та апеляційної скарги (а.с. 52, 71), з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат належить стягнути 7 681,60 грн (3 072,64 грн за розгляд справи судом першої інстанції + 4 608,96 грн за апеляційний розгляд справи).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 1, 4, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

                                     П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 червня 2019 року – скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 11 683 доларів США боргу за розпискою шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах її вартості, що становить 734 570 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 3 072 (три тисячі сімдесят дві) грн 64 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та в сумі 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн 96 коп. за апеляційний розгляд справи, а разом 7 681 (сім тисяч шістсот вісімдесят одну) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 січня 2021 року.

Головуюча                                             Судді: