Справа № 2-3547-1/09
№2-669-1/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2010 р. м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Кирилюк Г.М.
при секретарі Халпахчієвій Є.В.
з участю позивача ОСОБА_1.
представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Антонов», третя особа: ОСОБА_3 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди ,-
встановив:
30.10.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант», в якому просить визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити його на посаді слюсаря-ремонтника, стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Посилається на ті підстави, що 02.02.2006 р. він був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» на посаду слюсаря-ремонтника. 20.10.2009 р. він зателефонував майстру ОСОБА_4 та повідомив, що буде відсутній на робочому місці у зв’язку з хворобою. 26.10.2009 р. він вийшов на роботу, проте від співробітника йому стало відомо, що його звільнили та заборонили перетинати прохідну.
Вказане звільнення вважає незаконним, оскільки з 20.10.2009 р. по 23.10.2009 р. він знаходився на лікарняному, його не було ознайомлено з відповідним наказом, не проведено відповідного розрахунку.
Вважає, що адміністрація намагається шляхом звільнення виселити його з кімнати гуртожитку , яку він займає.
В судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки відповідачем вказана вимога була задоволена добровільно.
Ухвалою суду від 28.01.2010 р. провадження в справі в цій частині закрито.
Решту позову підтримав та уточнив підстави для його задоволення.
Пояснив, що 08.10.2009 р. майстер цеху ОСОБА_5 підійшов до нього та попросив прибрати сміття на вулиці. Оскільки він відмовився виконувати вказані роботи, останній звільнив його від роботи, надавши перепустку. Він пішов додому, залишивши перепустку на прохідній. На робочому місці він був у тверезому стані.
З 09.10.2009 р. по 19.10.2009 р. він виходив на роботу, а з 20.10.2009 р. до 23.10.2009 р. перебував на лікарняному у зв’язку з хворобою.
Оскільки внаслідок незаконного звільнення йому було заподіяно моральну шкоду, просить відшкодувати її в розмірі 5000 грн.
Судом встановлено, що згідно наказу Міністерства промислової політики України від 10.07. 2009 р. №476 Державне підприємство «Київський авіаційний завод «Авіант» було припинено шляхом реорганізації – приєднання до Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова».
Згідно наказу Міністерства промислової політики України від 22.01.2010 р. №17 Державне підприємство «Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова» змінило найменування на Державне підприємство «Антонов», про що внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Державне підприємство «Антонов» притягнуто судом до участі в справі в якості належного відповідача.
Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечує. Пояснила, що позивач знаходився в трудових відносинах з Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Авіант» з 02.02.2006 р. по 26.10.2009 р.
Наказом №232/вк від 26.10.2009 р. позивача за появу на роботі в нетверезому стані було звільнено на підставі п.7 ст.40 КЗпП України.
За час роботи на підприємстві позивач постійно порушував трудову дисципліну, за що позбавлявся премій. Будучи в нетверезому стані поводив себе агресивно, погрожував фізичною розправою.
08.10.2009 р. позивач з’явився на робочому місці в нетверезому стані та погрожував фізичною розправою співробітнику цеху, в зв’язку з чим був відсторонений від роботи та виведений з цеху співробітниками воєнізованої охорони заводу, про що складений відповідний акт.
Того ж дня, доповідною запискою майстер дільниці монтажників ОСОБА_5 повідомив начальника цеху про вчинок позивача.
Наступного дня, 09.10.2009 р. позивачу було запропоновано надати письмове пояснення з приводу його появи на роботі в нетверезому стані, але надавати їх останній відмовився, про що було складено відповідний акт.
Так як з позивачем подібні випадки траплялись і раніше , було прийнято рішення про його звільнення.
14.10.2009 р. було зроблено подання до профспілкового комітету з проханням дати згоду на розірвання трудового договору з позивачем за п.7 ст.40 КЗпП України.
19.10.2009 р. відбулось засідання цехового комітету, на якому подання розглянули та прийняли одностайне рішення про дачу згоди на звільнення.
Пункт про звільнення позивача з роботи увійшов в наказ по підприємству лише 20.10.2009 р.
Проте, в цей день позивач на роботу не з’явився, пізніше майстру дільниці ОСОБА_5 стало відомо, що позивач знаходиться на лікарняному.
На підставі службової записки від 23.10.2009 р. наказ про звільнення позивача було скасовано, про що було повідомлено позивача листа.
Службовою запискою №20-81 від 26.10.2009 р. було повідомлено відділ кадрів про включення в наказ пункт про звільнення позивача по п. 7 ст.40 КЗпП України за появу на робочому місці в нетверезому стані.
26.10.2009 р. позивач з’явився на прохідній, де дізнався про своє звільнення, проте до відділу кадрів не звернувся.
29.10.2009 р. позивачу на банківську картку перераховано суму розрахунку при звільненні.
Оскільки законні права позивача не були порушені, а його звільнення за появу на роботі в нетверезому стані відбулося відповідно до чинного законодавства, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що наказом №26/ук від 02.02.2006 р. позивача прийнято на роботу до Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» зі строком випробування на 1 місяць, в цех 20, слюсарем зі збирання металевих конструкцій 5 р. з 02.02.2006 р. (а.с. 27).
Наказом №149/ук від 20.07.2007 р. позивача переведено в цех 20 монтажником металорізального та ковальсько-пресового устаткування 5 р.
Наказом №233/ук від 01.11.2007 р. позивачу присвоєно другу професію стропальника (а.с. 57).
У відповідності до п.7 ст. 40 КЗпП України власник має право розірвати трудовий договір у разі появи працівника на роботі в нетверезому стані.
Наказом Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» №232/ВК від 26.10.2009 р. ОСОБА_1 звільнено за появу на роботі в нетверезому стані згідно п. 7 ст.40 КЗпП України.
Підставами для видачі вказаного наказу зазначені службова записка від 26.10.2009 р. №020-81 та протокол засідання цехового комітету від 19.10.2009 р. №8. (а.с.44).
Так, згідно службової записки майстра цеху 20 ОСОБА_5 начальнику цього цеху ОСОБА_11, ОСОБА_1 08.10.2009 р. о 10.30 год. по невідомій причині був відсутній в бригаді при отриманні належного до встановлення в цеху 33 обладнання. ОСОБА_1 було виявлено лише об 11.20 год. в цеху. Відповіді останнього з приводу відсутності на робочому місці були незрозумілими, а поведінка – неадекватною, у зв’язку з чим було зроблено висновок про перебування працівника в нетверезому стані.
Згідно акту, що підписали майстер ОСОБА_5, начальник БТЗ ОСОБА_10, голова цехкому ОСОБА_9, позивач 08.10.2009 р. об 11.30 год. знаходився в нетверезому стані, тримаючи в руках обрізок стальної труби, погрожував фізичною розправою. Від пояснень своїх дій в пояснювальній записці 09.10.2009 р. відмовився.
14.10.2009 р. начальник управління з кадрових питань та побуту звернувся по голови профспілкового комітету з поданням про дачу згоди на розірвання трудового договору за п. 7 ст.40 КЗпП України з ОСОБА_1
Згідно протоколу №8 від 19.10.2009 р., цеховий комітет в складі 6 осіб постановив рішення про задоволення вказаного подання.
20.10.2009 р. було видано наказ №228/вк про звільнення позивача з роботи. У зв’язку з хворобою позивача, вказаний наказ було скасовано, та 26.10.2009 р. видано новий наказ №232/вк (а.с. 41, 44).
Позивач не довів суду, що 08.10.2009 р. він перебував на робочому місці в тверезому стані, а відмовившись виконувати вказівку майстра ОСОБА_5 прибирати сміття, отримав звільнення від роботи та пішов додому.
Вказані посилання спростовуються показами допитаних в судовому засіданні свідків.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 08.10.2009 р. на оперативній нараді поставив перед колективом цеху задачу працювати на складах цеху 310, оскільки надходило нове обладнання. Роботи були пов’язані з підвищеною небезпекою. О 8.10. год. на вказані роботи було направлено також позивача. Після повернення з наради у начальника цеху о 10.30 год. побачив, що вся бригада працювала, а позивач був відсутній. З телефонної розмови з позивачем він дізнався, що останній в цеху 20. Коли об 11.15 – 11.30 год. він прийшов до цеху 20, побачив, що позивач неадекватно себе поводить, незрозуміло розмовляє, відчувався запах алкоголю. Позивачу було виписано звільнення від роботи та видано на руки. Останній пішов до роздягальні, проте не перевдягнувся, а повернувся з куском металевої труби, був агресивно налаштований, погрожував розправою. В подальшому охорона вивела його з цеху. Через деякий час він побачив його на території заводу біля машини з рибою.
Заперечує , що давав вказівку позивачу прибирати сміття. Підтвердив обставини, викладені в доповідній записці від 08.10.2009 р., акті від 09.10.2009 р., а також протоколі засідання цехового комітету від 19.10.2009 р.
Свідок ОСОБА_9, ОСОБА_10, дали по справі аналогічні покази.
Допитані в судовому засіданні свідки позивача не спростували факт перебування останнього 08.10.2009 р. на робочому місці в нетверезому стані.
Так, свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 08.10.2009 р. приблизно о 11.45 год. позивач з майстром ОСОБА_5 з’ясовували стосунки. Коли повертався, бачив, як позивач біля верстаків взяв невелику металеву трубку і з нею кудись пішов. Така поведінка позивача була не звичною і тому він на це звернув увагу. Після обіду побачив позивача в роздягальні. На запитання чому він раніше йде додому позивач повідомив, що майстер ОСОБА_5 сказав йому йти, оскільки він в нетверезому стані. Сам він ознак сп’яніння у позивача не побачив. Також пояснив, що в колективі цеху стосунки дружні, без конфліктів. У ОСОБА_5 не було підстав оговорювати позивача.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 08.10.2009 р. приблизно об 11.30 год. він побачив позивача, який сперечався з майстром. Через деякий час позивач сказав що вони підуть разом до прохідної, проте додому не пішов, а встав в чергу за рибою. Він не помітив, щоб позивач був п’яний.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що позивача він чекав на прохідній. Останній вийшов з роботи о 12.30 год. з рибою та в тверезому стані.
Покази вказаного свідка спростовуються довідкою відділу кадрів ДП «Антонов» про те, що записка про звільнення, яка була видана позивачу 08.10.09 р., в табельне бюро заводу не надходила та в цех не поверталась. Вказана обставина свідчить про те, що позивач вийшов з території заводу в кінці робочого дня, коли записка про звільнення була йому вже не потрібна (а.с.104).
Позивачем на обґрунтування своїх вимог не надано суду доказів, що його звільнення було наслідком намагання адміністрації заводу виселити його з кімнати гуртожитку.
Судом встановлено, що за порушення трудової дисципліни ( відсутність на робочому місці) наказами від 02.07.2008 р. №020-60 та №020-41 від 29.04.2009 р. позивача було позбавлено премії на 50% за 2008 р., на 25% за березень 2009 р. (а.с.28,29).
Як вбачається з акту комісії про порушення позивачем трудової дисципліни від 17.08.2009 р., останній, перебуваючи в нетверезому стані, в кабінеті начальника відділу соціально-комунального призначення, вчинив скандал, висловлювався нецензурною лайкою тощо. Згідно протоколу №1 зборів трудового колективу цеху 20 від 21.08.2009 р. позивачу оголошено громадський осуд та попереджено про необхідність бути більш стриманим у вирішенні побутових питань та про наслідки повторення даних випадків (а.с.30-32).
Дослідивши зібрані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності суд дійшов висновку про законність звільнення позивача з роботи за п.7 ст.40 КЗпП України та законність винесеного наказу № 232/вк від 26.10.2009 року Державного підприємства «Київський авіаційний завод «Авіант» щодо його звільнення та необхідність відмови в задоволенні позову про визнання його незаконним.
Як похідні, відповідно до ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, є безпідставними й вимоги позивача про поновлення його на роботі, стягнення заробітної плати у зв’язку з вимушеним прогулом та відшкодування моральної шкоди.
При звільненні позивача адміністрацією підприємства дотримано його порядок.
Зокрема, до позивача за порушення трудової дисципліни застосований захід стягнення, передбачений ст. 147 КЗпП України.
Дисциплінарне стягнення застосоване органом якому надано право видавати накази про прийняття на роботу та звільнення працівників робочих спеціальностей (професій) (ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України) (а.с.61), не пізніше одного місяця з дня його виявлення (ч. 1 ст. 148 КЗпП України).
Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни зажадали письмових пояснень, однак останній відмовився надати такі пояснення, про що був складений відповідний акт.
При обранні виду стягнення адміністрація підприємства врахувала ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Таким чином, звільнення позивача проведене відповідно до вимог чинного законодавства, права, свободи чи інтереси, за захистом яких останній звернувся до суду, порушені не були.
Керуючись ст. ст. 40 ч. 1 п. 7, 43 ч. 1, 147, 147-1 ч. 1,ч.2, 148, 149 КЗпП України, ст. ст.15,15-1, 30, 60, 62, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд
вирішив:
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Державного підприємства «Антонов» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя: