Справа № 761/29701/16-к

Провадження № 1-кп/761/254/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Циктіча В.М.,

судді Слободянюка П.Л.,

присяжних Фірсова Г.В., Сябро О.В., Чупіної Г.А.,

за участі:

секретаря судового засідання Філь В.В.,

прокурора Гарасима С.Й.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих Івженка К.В.,

представників цивільного

позивача Казмірчук К.І.,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників Заруцького О.В., Свиридовського О.А.,

у присутності:

запасних присяжних: Пономарьової Н.Ф., Лук`янчикова Д.А.,

розглянувши у закритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120 150 000 000 006 13, у якому

гр. ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України;

та

гр. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України,

у с т а н о в и в :

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України та ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 258 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 06.11.2020, що у силу ч. 3 ст. 331 КПК України покладає на суд обов`язок поставити на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не є можливим.

Наполягаючи, що обвинувачений ОСОБА_3 у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, може переховуватись від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, прокурор просив продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.

Потерпілі, їх представник та представник цивільного позивача погодились з актуальністю зазначених прокурором ризиків не процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та вважали за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

Захисник Свиридовський О.А. заперечував проти продовження строку застосованого до його підзахисного запобіжного заходу, вважаючи наведені прокурором ризики необґрунтованими, тому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.

Захисник Заруцький О.В. наполягав на відсутності підстав для продовження строку тримання ОСОБА_3 під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думки захисників.

Суд, заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши наявні матеріали, дійшов висновку про таке.

У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню та оцінці підлягає низка обставин: чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Водночас, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.

Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

З практики Європейського суду вбачається, що для того, щоб позбавлення особи свободи не вважалось свавільним додержання національного законодавства при його застосуванні є недостатнім.

У зв`язку з цим, у своєму рішенні у справі «Ладент проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти, зокрема вимогу пропорційності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.

З наведеного витікає, що принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, діючи у сфері застосування та продовження дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи запобіжний захід забезпечував збалансованість приватних інтересів цієї особи та публічних інтересів.

Таким чином, вирішуючи питання про продовження строку тримання особи під вартою, суд має дійти обґрунтованого висновку, що відповідні обставини справи вимагають забезпечення суспільної безпеки та належної процесуальної поведінки особи.

Крім того, у своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого підозрюваний обмежується у свободі у зв`язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання особи під вартою має відповідати меті п. 1 ст. 5 Конвенції, тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.

З викладеного витікає, що оцінюючи такі факти, суд має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуть стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судовому розгляду.

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 інкриміноване вчинення терористичного акту шляхом вчинення вибуху, внаслідок якого загинули люди. Також, не виключено, що ці дії вчинені з метою впливу на прийняття органом державної влади рішення у певному питанні шляхом використання вибухового пристрою, що свідчить про свідоме ігнорування ступеня небезпечності наслідків таких дій..

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Броуѓан та інші проти Сполученого Королівства» врахувати, що під час розслідування терористичних злочинів перед державними органами, постають особливі проблеми, оскільки терористичні злочини становлять окрему категорію через притаманний їм ризик для людського життя і безпеки.

З викладеного витікає, що першочергово перед судом постає обов`язок захищати права фактичних або потенційних жертв від насильницьких нападів, зокрема, терористичних.

З викладеного витікає, що наявність ризиків непроцесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , наведених прокурором, свідчить про існування суспільного інтересу у його захисті від вчинення аналогічних злочинів чи продовження особою злочинної діяльності.

Суд, крім суворості покарання, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, враховує також складність обставин справи і судового розгляду, оскільки інкриміновані обвинуваченому дії кримінальним законом віднесені до категорії особливо тяжкого злочину, що спричинив загибель людей.

Отже, враховуючи суспільну небезпечність, небезпечність та масштабність наслідків інкримінованих обвинуваченому дій, суд вважає обґрунтованим висновок про наявність високої ймовірності вчинення ОСОБА_3 зазначених прокурором поза процесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду, зокрема, шляхом переховування від суду.

Відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є обов`язковою для оцінки судом обставин під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Інкримінований ОСОБА_3 діяння за ч. 3 ст. 258 КК передбачають покарання аж до довічного позбавлення волі, що свідчить про реальне існування ризику вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на переховування від суду.

Також, на переконання суду, обвинувачений може вчинити інший злочин, або бути активним учасником громадських заворушень, що відповідно до позицій ЄСПЛ також є однією з підстав утримання особи під вартою.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, що призвів до загибелі людей, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити його належної процесуальної поведінки.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 194, 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання захисників Свиридовського О.А. та Заруцького О.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід відмовити.

Продовжити дію застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 03 січня 2021 року включно.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її проголошення.

Судді:

В.М. Циктіч П.Л. Слободянюк

Присяжні:

Г.В. Фірсов О.В. Сябро Г.А. Чупіна