ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ
05 березня 2009 року Справа № 2а-1602/09/0870
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Нечипуренко О.М., розглянувши матеріали
за позовною заявою: Різдва Христового релігійна громада Української православної церкви (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шевченка, 30)
до: Бердянської міської ради Запорізької області (71100, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І Бердянської ради)
про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Різдва Христового релігійної громади Української православної церкви до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на об’єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Шевченка,30.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Визначення поняття “справа адміністративної юрисдикції” наведено у статті 3 КАС України, згідно якої справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта.
Разом із цим, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що участь у справі суб’єкта владних повноважень не є безумовною підставою віднесення такого спору до категорії адміністративна справа.
Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Статтею 17 КАС України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Поняття суб’єкт владних повноважень визначено у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України – це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб’єкт владних повноважень (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функції (щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору), то такий суб’єкт не знаходиться “при здійсненні управлінських функцій”, та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень.
Статтями 2 та 50 КАС України визначено, що позивачами у адміністративних справах є громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень, якими подано адміністративний позов на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з обставин позову, фактично спірні правовідносини виникли з приводу визначення права власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Шевченка, 30, оскільки позивач вважає, що набув право власності на вказані об’єкти нерухомості на підставі ст. 344 ЦК України (набувальна давність).
З аналізу норм Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та положень Цивільного кодексу України, вбачається, що органи місцевого самоврядування мають право виступати як у якості суб'єкта владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій, діючи в межах окремих повноважень органів виконавчої влади та виконуючі делеговані повноваження (при реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, оформлені права власності на об’єкти нерухомого майна, тощо)
Разом із тим, той факт, що позивачем ставляться вимоги про визнання права власності на вищезазначені об’єкти нерухомого майна не відносить даний спір до категорії адміністративних спорів, оскільки позивачем не надано доказів того, що діяльністю відповідача, порушені права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача саме у сфері публічно-правових відносин.
Отже, судом встановлено, що предметом спору у даному позові є визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, а заявлені позивачем вимоги спрямовані саме на захист права власності позивача на об’єкти нерухомості.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що Бердянською міською радою не прийнято будь-якого рішення або не вчинено дій (бездіяльності), які порушують права, свободи та інтереси Різдва Христового релігійної громади Української православної церкви у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, як свідчать обставини позову, в даному випадку існує спір безпосередньо пов’язаний із реалізацією права власності на об’єкти нерухомого майна.
Отже, в даному випадку існує спір про право, що в свою чергу, виключає вирішення спору в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до положень ЦК України визнання права, в тому числі права власності, відноситься до цивільних прав, а ст. 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З урахуванням наведеного, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, суд відмовляє заявнику у відкритті провадження в адміністративній справі.
Пунктом 3 Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України встановлено, що судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе повернути сплачене платіжною квитанцією № 46/57 від 04.03.2009 р. державне мито у розмірі 300 (триста) грн. та видати позивачу довідку на отримання державного мита із Державного бюджету.
Керуючись ст. 89, п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Різдва Христового релігійної громади Української православної церкви до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності на об’єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Бердянськ, вул. Шевченка,30.
3. Копію даної ухвали направити заявнику.
4. Адміністративний позов і додані до нього матеріали повернути на адресу Різдва Христового релігійної громади Української православної церкви.
5. Згідно зі ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. “Про Державне мито” повернути Різдва Христового релігійній громаді Української православної церкви (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шевченка, 30; код ЄДРПОУ 20515502) із Державного бюджету України сплачене платіжною квитанцією № 46/57 від 04.03.2009 р. державне мито у розмірі 300 (триста) грн. Видати позивачам довідку на повернення державного мита.
6. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали та подальшої подачі апеляційної скарги протягом десяті днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Нечипуренко