ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07 квітня 2010 року   < Текст >                                    Справа №  2а-780/10/0870

 (13 год.20 хв.)                                                                              м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Скачковій Т.В.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача: Кашуби В.І., Корольової О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:          фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до:          Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції

про:          визнання нечинним та скасування податкового повідомлення – рішення від 31.12.2009 № 0008721702/1.

          10.02.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі – позивач) до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення – рішення відповідача від 31.12.2009 № 0008721702/1 про нарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення діючого законодавства.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2010 було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 11.03.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків відповідача, зроблених ним в акті перевірки від 27.10.2009 № 146/172/2185308494.

З цих підстав позивач вважає, що відповідачем було неправомірно зменшено податковий кредит за травень 2009 року на 4 133 грн.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили суд позов задовольнити.

11.03.2010 відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що аналізуючи звітність, надану директором ПП «Аскольд Ленд» Попельнюком Андрієм Володимировичем, встановлено, що наймані працівники на підприємстві відсутні, всі податкові декларації та звіти, що надавалися до ОДПС за місцем реєстрації, підписані директором, заробітна плата не нараховувалась, особа, що підписала первинні бухгалтерські документи та приймала участь у передачі товару ОСОБА_8 не є працівником підприємства ПП «Аскольд Ленд», та не може бути уповноваженою особою вказаного підприємства.

Оскільки податкова накладна підписана особою, яка не є уповноваженою особою ПП «Аскольд Ленд», її не можна віднести до поняття податкова накладна як документ. А, отже, вона не може бути підставою для формування податкового кредиту позивача.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97-ВР) позивачем завищено суму податкового кредиту за травень 2009 року у сумі 4 133,33 грн., а саме: до податкового кредиту включена сума ПДВ, яка не підтверджена податковою накладною.

31.03.2010 відповідач доповнив заперечення на адміністративний позов та зазначив, що вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2010 по кримінальній справі              № 1-173 громадянина ОСОБА_8 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 357 КК України (привласнення печатки, скоєне з корисних намірів),           ч. 1 ст. 358 КК України (підробка документів, які видаються і посвідчуються підприємством), ч. 3 ст. 358 КК України (використання завідомо підроблених документів), ч. 1 ст. 200 КК України (підробка документів на переказ з ціллю їх використання). В вироку суду зазначено, що ОСОБА_8 знаходився у орендованому приміщенні за адресою: офіс № 2, по                      вул. Грязнова, 97, м. Запоріжжя, ця ж адреса зазначена у реєстраційних документах ПП «Аскольд Ленд».

На сторінці 13-14 акту перевірки зазначено, що позивачем не виконані інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, а також щодо правильно оформлених документів, які засвідчують якість продукції, що поставляється (сертифікати, посвідчення якості, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі продукції).

Також відповідач зазначив, що включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по безтоварним операціям з ПП «Аскольд Ленд» створені з метою формування податкового кредиту та зменшення податку на додану вартість, належного до сплати в бюджет за травень 2009 року, тобто з метою неправомірного заниження податку на додану вартість. Борошно позивачем у ПП «Аскольд Ленд» не придбавалося.

В судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечували з вищенаведених підстав.

У судовому  засіданні 07.04.2010 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

                                                     ВСТАНОВИВ:

          Відповідачем з 12.10.2009 по 22.10.2009 була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, за результатами якої, складено акт перевірки від 27.10.2009 № 146/172/2185308494 (далі – акт перевірки), (а.с. 13 – 16).

          Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, абз. 2, 3 підпункту 7.3.1 пункту 7.3, абз. 4 пункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 4 488 грн. в т.ч. за грудень 2008 року у сумі 355 грн., за травень 2009 у сумі 4 133 грн.

          На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 10.11.2009 № 0001711702/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 6 732,00 грн. у тому числі за основним платежем     4 488,00 грн., за штрафними санкціями 2 244,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги позивача вказане рішення було частково скасовано та винесено податкове повідомлення – рішення від 31.12.2009 № 0008721702/1, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 6 199,50 грн. у тому числі за основним платежем 4 133,00 грн., за штрафними санкціями 2 066,50 грн (а.с. 26).

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення – рішення стало неправомірне, на думку відповідача, віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачену позивачем у зв’язку з придбанням борошна у            ПП «Аскольд Ленд» на суму 24 800 грн., у т.ч. ПДВ 4 133,33 грн. на підставі податкової накладної № 64 від 27.05.2009.

          Суд, оцінивши акт перевірки, в якому наводяться обґрунтування порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вважає, що висновки відповідача, викладені в п. 2.5.2 цього акту, є необґрунтованими з огляду на наступне.

          Так, зокрема, в акті перевірки відповідач зазначає, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв’язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання борошна, а тому відповідач вважає, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились. У зв’язку з тим, що в травні 2009 року ПП «Аскольд Ленд» не звітувало, та згідно бази щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не знаходиться за місцем реєстрації, це, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ПП «Аскольд Ленд» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по постачанню позивачу борошна та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань. Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цієї вимоги є підставою недійсності правочину, тобто така угода носить фіктивний характер.

          Згідно з частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          За правилами частини 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

          Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Фіктивний правочин, відповідно до ст. 234 ЦК України визнається судом недійсним.

          Отже єдиним доказом фіктивності угоди купівлі-продажу борошна між позивачем та ПП «Аскольд Ленд» є судове рішення, в якому встановлено факт недійсності даного правочину з підстав його фіктивності або факт нікчемності цього правочину.

          Такого доказу відповідач суду не надав, а питання встановлення фіктивності та/або нікчемності правочину не входить до компетенції адміністративного суду під час вирішення даної справи, оскільки воно може бути предметом розгляду лише окремої адміністративної справи, наприклад за позовом органу Державної податкової служби, поданим на підставі           п. 11 ст. 10 Закону України «Про держану податкову службу в Україні», або вирішено у спорі між суб’єктами господарювання в порядку господарського судочинства.

У зв’язку з цим суд не приймає доводів відповідача щодо фіктивності зазначеного правочину та виходить з презумпції його правомірності.

          Передача товару від продавця покупцю підтверджується товарною накладною № 63 від 27.05.2009, яка підписана позивачем, а з боку продавця, ПП «Аскольд Ленд», уповноваженою особою ОСОБА_8 та завірена печатками позивача та ПП «Аскольд Ленд» (а.с. 11).

          Оплата товару підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів № 0200 від 27.05.2009, № 0201 від 28.05.2009, № 0202 від 29.05.2009 (а.с. 11).

Судом також взято до уваги те, що позивачем у період з 25.09.2008 по 30.06.2009 здійснювалась закупівля продуктів для виробництва хліба та хлібобулочних виробів, що встановлено відповідачем у акті перевірки (а.с. 14). Дійсність інших операцій у зазначений період не ставиться під сумнів відповідачем, що також підтверджує товарність угоди купівлі-продажу борошна позивача у ПП «Аскольд Ленд».

На думку відповідача, оскільки податкова накладна підписана не уповноваженою особою ПП «Аскольд Ленд», її не можна віднести до поняття податкова накладна як документ, а отже вона не може бути підставою для формування податкового кредиту позивача.

          Дослідивши накладну № 63 від 27.05.2009 та податкову накладну № 64 від 27.05.2009 (а.с. 12), копії яких містяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне.

          У зазначених накладних в якості особи, що її підписала та приймала участь у передачі товару зазначено ОСОБА_8 Обидві накладні завірені печатками ПП «Аскольд Ленд».

          Листом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя підтверджується, що                     ПП «Аскольд Ленд» звіт за формою Ф-1ДФ за 2 квартал 2009 року до ДПІ не надавало, звіти комунального податку за вказаний період надані з нульовими значеннями.

          Суд погоджується з тим, що зазначена обставина свідчить про відсутність у                ПП «Аскольд Ленд» найманих працівників, проте не є доказом того, що ОСОБА_8 не є уповноваженою особою цього підприємства, а лише дозволяє зробити таке припущення.

          Посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.01.2010 по кримінальній справі № 1-173 судом не приймається з огляду на те, що суду була надана копія зазначеного рішення з ЄДРСР, з неповною інформацією про осіб. Крім цього даний документ не дає можливості встановити, що засуджена особа та ОСОБА_8, який підписав податкові накладні ПП «Аскольд Ленд» є одною і тією самою особою, оскільки у вироку йдеться про незаконну діяльність засудженого по відношенню до інших підприємств, а не до ПП «Аскольд Ленд», про яке в даному вироку взагалі не згадується.

Зазначення відповідачем того, що ОСОБА_8, як встановлено вироком, знаходився у орендованому приміщенні за адресою: офіс № 2 по вул. Грязнова, 97 в м. Запоріжжя, яка одночасно є юридичною адресою ПП «Аскольд Ленд» не відповідає дійсності, оскільки юридичною адресою ПП «Аскольд Ленд» є: АДРЕСА_1, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 22.03.2010 (а.с. 75-78). Остання адреса також зазначена і в накладній № 63 від 27.05.2009 та податковій накладній № 64 від 27.05.2009.

За таких обставин суд вважає твердження відповідача про підписання накладної № 63 від 27.05.2009 та податкової накладної № 64 від 27.05.2009 не уповноваженою особою             ПП «Аскольд Ленд» непідтвердженим доказами та таким, що ґрунтується лише на припущенні відповідача.

За формою та змістом податкова накладна № 64 від 27.05.2009 відповідає вимогам, встановленим пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037.

          Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходив з наступного.

Згідно з пп 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до пп 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону  № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових  накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники  податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У податковій накладній № 64 від 27.05.2009 зазначений номер свідоцтва про реєстрацію ПП «Аскольд Ленд», як платника податку на додану вартість 100150354. Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 05.11.2009 № 229/23-2/36163245 підтверджується, що зазначене свідоцтво від 12.11.2008 не анульовано.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. 

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку – покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував  податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної № 64 від 27.05.2009, виданої йому продавцем – ПП «Аскольд Ленд». При цьому позивач перевіряв наявність у ПП «Аскольд Ленд» свідоцтва платника ПДВ за допомогою Інтернет сайту ДПА, що підтверджує намір позивача впевнитись в тому, що ПП «Аскольд Ленд» є платником ПДВ.

Крім цього, згідно з листом ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 30.12.2009 № 6485/7/15/-014 відділ податкової міліції лише 22.12.2009 направив лист щодо ПП «Аскольд Ленд» до Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області для порушення кримінальної справи за ст. 205 КК України. На час розгляду даної справи відповідач не надав суду інформації про наявність кримінальної справи у відношенні посадових осіб ПП «Аскольд Ленд».

Таким чином суд дійшов висновку, що на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення – рішення відповідач не мав достатніх для цього підстав, які б підтверджувалися належними доказами. Не встановлено таких підстав і за результатами розгляду даної адміністративної справи, що позбавляє це податкове повідомлення – рішення обґрунтованості, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Квитанцією № 2318 від 05.02.3010, виданою філією ВАТ «Банк Кіпру» у                      м. Мелітополь, підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 3,40 грн. Отже, зазначену суму належить присудити позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 94, 98, 158 – 163 КАС України, суд

                                                      ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 31 грудня 2009 року                     № 0008721702/1, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 6 199,50 грн. (шість тисяч сто дев’яносто дев’ять гривень, 50 коп.).

          Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ідентифікаційний код НОМЕР_1,            АДРЕСА_2, Запорізька обл., 72311) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення її в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                         О.В. Прудивус

Постанова у повному обсязі складена 09 квітня 2010 року.