Справа № 181/653/20

Провадження № 1-кп/185/252/21

У Х В А Л А

13 січня 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді Мицака М.С.,

за участю секретаря  - Пожидаєвої Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015040480000359 від 23 жовтня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 187 КК України,

за участю:        

прокурора - Прудко О.В.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника потерпілих - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката Мелешка І.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, втік с місця вчинення злочину, допомоги потерпілим не надав, згодом залишив територію України, перетнувши кордон пропускного пункту «Гоптівка», виїхавши, таким чином, до Російської Федерації, де знаходився до 10.07.2020 року та відбував покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30 ч. 4 ст. 159 КК Російської Федерації. Тому прокурор вважає, що наявні ризики у вигляді можливості переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики, зазначені прокурором, не обґрунтовані. Також захисник зазначив про необхідність застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

Так, у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як встановлено, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, втік с місця вчинення злочину, згодом залишив територію України. Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який розлучений, не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи та законних джерел доходів. Таким чином, під загрозою застосування тяжкого покарання, у разі визнання судом останнього винним, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування». 

Також суд зважає на те, що зазначений прокурором ризик про вплив обвинуваченого на свідків також має місце, бо станом на 13 січня 2021 року свідки у даному кримінальному провадженні не допитані. Враховуючи, що анкетні дані свідків наявні в матеріалах кримінального провадження, у обвинуваченого ОСОБА_1 буде наявна об`єктивна можливість незаконно впливати на них.

Водночас прокурором не обґрунтовано наявність існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Розглядаючи дане клопотання, суд зважає на те, що зазначені прокурором ризики про можливість переховування від суду; впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджені.

Суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченого, дані про можливість ухилення від суду та впливу на свідків разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи не попередять вказані ризики. Доводи захисту про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу є безпідставними, бо більш м`які запобіжні заходи не забезпечеть встановлені ризики.

Тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину із застосуванням насильства, розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 13 березня 2021 року, 14.10 год..

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 13 березня 2021 року.

В обранні більш м`якого запобіжного заходу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 3-208/2018(2402/18).

Суддя:                                                                                М. С. Мицак