Справа № 525/1451/20
Провадження № 1-кп/525/47/2021
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.01.2021 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Прасол Я.В.,
секретар судового засідання –Хоменко М.М.,
з участю прокурора – Книша С.Р.,
обвинуваченого – ОСОБА_1 ,
представника потерпілого – адвоката Берегун Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170120000085 від 02.03.2020 по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, одруженого, не працюючого, інвалід ІІІ групи, раніше не судимого,
у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 в с. Володимирівка, Великобагачанського району, Полтавської області скоїв кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_1 01 березня 2020 року близько 10 години, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна власним колісним трактором МТЗ-80, реєстраційний номер відсутній, приїхав до с. Володимирівка Великобагачанського району Полтавської області.
Перебуваючи в с. Володимирівка Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, користуючись відсутністю власника та сторонніх осіб, умисно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу за допомогою металевого тросу, використовуючи колісний трактор МТЗ-80, металевим тросом, який з`єднав з трактором зірвав та викрав 10 дерев`яних опор та 7 бетонних пасинків повітряної кабельної лінії ПЛ-0,4 кВ КТП-276, які перебувають у власності Красногорівської філії АТ «Полтаваобенерго» вартістю, згідно висновку Полтавського НДЕКЦ МВС України №721 від 27.03.2020, 1708 гривень.
Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на суму 1708 грн. 00 коп.
Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) ОСОБА_1 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив всі обставини скоєння кримінального правопорушення, свою вину в скоєному визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, просить його суворо не карати.
Представник потерпілого адвокат Берегун Т.М. у судовому засіданні пояснила, що дійсно 01.03.2020 мала місце крадіжка майна належного АТ «Полтаваобленерго» Красногорівської філії на загальну суму 1708 грн. за обставин викладених у обвинувальному акті, усе майно було повернуто власнику, претензії до підсудного ОСОБА_1 матеріального чи морального характеру відсутні. Вважала за можливе призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій немає, учасникам роз`яснено про позбавлення права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за доцільне не досліджувати докази щодо обставин справи та обмежитися допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та представника потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжка), його дії вірно кваліфіковані за цією статтею Кримінального кодексу України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.1 ст.185 КК України, суд, керуючись ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, за місцем проживання характеризується позитивно, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, не працює, є інвалідом ІІІ групи, раніше не судимий, при цьому вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує те, щоб покарання не було для обвинуваченого «непосильним тягарем» в розумінні практики Європейського суду з прав людини. Тому беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що для виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 , слід призначити йому покарання у виді штрафу.
Вирішуючи питання про розмір штрафу, суд виходить із наступного.
За загальним правилом, злочинність і караність, і також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).
Санкцією ч. 1 ст. 185 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, було передбачено покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
01.07.2020 набули чинності зміни до ч. 1 ст. 185 КК України, згідно з якими посилена відповідальність за вказане правопорушення у вигляді штрафу та встановлено покарання у виді штрафу в розмірі від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( Закон №2617-VІІІ від 22.11.2018). При цьому даним законом диспозицію ч. 1 ст. 185 КК України змінено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння , посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Враховуючи, що санкцією ч.1 ст. 185 КК України, в редакції Закону №2617-VІІІ від 22.11.2018 посилена відповідальність обвинуваченого щодо покарання у вигляді штрафу, порівняно з редакцією, що діяла до 01.07.2020, то застосуванню підлягає санкція ч.1 ст. 185 КК України в редакції Закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального проступку (щодо штрафу).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального проступку, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.
Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд приходить до висновку про відсутність підстав обрання відносно нього запобіжного заходу.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлено.
Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави кошти, витрачені на проведення експертизи.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Вирішуючи питання про речовий доказ - трактор колісний МТЗ-80 синього кольору, реєстраційний номер відсутній, 03.08.1988 року випуску, № двигуна МТЗ ММЗ 240-1002, який передано на зберігання власнику ОСОБА_1 суд враховує наступні обставини.
Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не лише за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у цій конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».
Таким чином, вирішуючи долю речового доказу у кримінальному провадженні – трактора, суд врахує норми чинного законодавства, практику Європейського суду з прав людини, те що ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, кримінальне правопорушення вчинив вперше, шкода завдана кримінальним проступком відшкодована в повному обсязі, вартість речового доказу, яка є не є співмірною з завданими матеріальними збитками і сумою штрафу. А тому суд приходить до переконання про можливість повернення речового доказу трактору колісного МТЗ-80 його власнику.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,5, 31, 176-179, 349, 369-371, 373- 376, 394, 395 КПК України, суд -
у х в а л и в :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувати.
Речові докази по справі:
металевий трос, який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Великобагачанського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області – конфіскувати на користь держави;
оптичний носій інформації DVD-R диск, який приєднано до матеріалів кримінального провадження №12020170120000085 – зберігати у матеріалах кримінального провадження №12020170120000085;
10 дерев`яних опор, 7 бетонних пасинків, які передано представнику потерпілого Красногорівської філії АТ «Полтаваобленерго» Гусениці С.В. – вважати повернутими власнику;
трактор колісний МТЗ-80 синього кольору, реєстраційний номер відсутній, 03.08.1988 року випуску, № двигуна МТЗ ММЗ 240-1002, який передано на зберігання власнику ОСОБА_1 – вважати повернутим власнику.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експер та в сумі 628 грн. 04 коп.
Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
Суддя Я.В. Прасол