печерський районний суд міста києва

Справа № 311/3719/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2021 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Хайнацький Є.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), в якому прпосить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, які знаходились на банківських рахунках № НОМЕР_1 в розмірі 9605,67 доларів США, № НОМЕР_2 у розмірі 1658,93 грн., які були відкриті на ім`я померлої ОСОБА_2 .

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 01.12.2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.

Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Проте, в порушення вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить зазначення ціни позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Однак з такою позицією позивача суд не погоджується з наступних підстав.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Отже, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права саме споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; обслуговування державною мовою відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної"; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими

активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Як визначено у п.п. 4, 6 ч. 1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими, зокрема, вважаються послуги залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення.

Таким чином, договір про передачу коштів фізичною або юридичною особою в управління фінансової організації на строк та під процент є фінансовою послугою, що надається банком іншим особам.

Виходячи із вищезазначених норм закону, суд дійшов висновку, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на правовідносини, що виникають внаслідок укладення договору банківського вкладу між вкладником (споживач фінансових послуг за договором) та банком (виконавець послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в Степногірському відділенні Запорізького регіонального управління ПАТ «КБ «Приватбанк» 19.05.2011 року було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на якому зберігалися грошові кошти на суму 9605,67 доларів США, та 08.11.2010 року особовий рахунок № НОМЕР_2 , на якому зберігалися грошові кошти на суму 1658,93 грн.

Відтак, можна зробити висновок, що ОСОБА_2 була споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина на належне майно, в тому числі, на грошовий вклад в ПАТ КБ «ПриватБанк».

24.02.2012 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , грошові заощадження на особових рахунках № НОМЕР_1 на суму 9605,67 доларів США, № НОМЕР_2 на суму 1658,93 грн.

Враховуючи, що на правовідносини, що виникають з приводу спадкування права на депозитний вклад після смерті вкладника, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється, клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивачем пред`явлено позовну вимогу майнового характеру, однак позов не містить ціни позову.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляєтеся судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як визначено у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн.

Оскільки визначення ціни позову це обов`язок, а не право позивача, то останньому слід визначити ціну позову та сплатити судовий збір у необхідному розмірі на наступні реквізити:

Отримувач коштів ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA228999980313181206000026007

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа) та надати документ, що підтверджує сплату судового збору.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відтак, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Аналізуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

Роз`яснити позивачу, що згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.С. Хайнацький