Ухвала

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 132/4064/18

провадження № 61-14272св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року у складі судді Гуцола М. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Шемети Т. М., та акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Вінницького апеляційного суду

від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Шемети Т. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та розірвання договору, стягнення залишку коштів на картковому рахунку, коштів по депозитному вкладу, процентів за користування депозитним вкладом, пені,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просив:

- розірвати договір банківського вкладу «Депозит № SAMDN 01000733754241 » від 13 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк»;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 97 169,73 доларів США, в тому числі 70 976,00 доларів США - сума вкладу та 26 193,73 доларів США - нарахованих за користування вкладом процентів;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в розмірі

3 600 612, 48 доларів США;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів в розмірі

664 719,41 доларів США;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь заблоковані на картковому рахунку № НОМЕР_2 кошти у розмірі 25 734, 81 доларів США;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь пеню у розмірі 3 % вартості послуг за кожен день прострочення сплати залишку коштів на картковому рахунку

№ НОМЕР_2 в сумі 1 305 536, 55 доларів США;

- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 13 березня

2013 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу (Вклад «Депозит VIP») № SAMDN01000733754241, відповідно до умов якого позивач передав банку, а банк прийняв грошову суму в розмірі 70 976 доларів США строком розміщення вкладу 366 днів до 13 березня 2014 року включно, зі сплатою процентів у розмірі 9,75% річних. З кінця лютого 2014 року банк припинив повертати вклади, а з березня 2014 року заблокував всі операції з клієнтами. Його банківські рахунки та картки в односторонньому порядку були заблоковані.

ОСОБА_1 неодноразово усно та письмово звертався до АТ КБ «ПриватБанк», Національного банку України із вимогами розблокувати рахунок та повернути кошти за договором банківського вкладу, однак із посиланням на неможливість обслуговувати рахунки, відкриті у відділеннях АТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим йому було відмовлено у поверненні вкладу, із порадою звернення до органу країни-окупанта - «Фонда защиты вкладчиков».

Виходячи з того, що сума неповернутого банком депозиту становить

70 976 доларів США, відсоткова ставка річних, визначена договором становить

9,75 %, а період користування Банком депозитом із 14 березня 2014 року до

28 жовтня 2018 року, за таких умов сума нарахованих процентів, на думку позивача, становить 31 862,02 доларів США. Однак, враховуючи, що згідно з чинним законодавством вказана сума підлягає оподаткуванню, з неї відраховується ПДФО на загальну суму 5 273,25 доларів США та військовий збір на загальну суму 395,04 доларів США, а тому сума процентів за користування депозитом після оподаткування, що підлягає стягненню, становить

26 193,73 доларів США.

Крім того, з урахуванням положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з відповідача з 14 березня 2014 року підлягає стягненню пеня в розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення, а саме:

1691 день, що становить 3 600 612,48 доларів США (еквівалент у гривні становить 34 119 043,80 грн.

Також стягненню підлягає 3 % пені по несплаті відсотків по депозиту в доларах США за період з 14 березня 2014 року до 29 жовтня 2018 року, що становить 664 719,41 доларів США (еквівалент у гривні становить 13 510 906,84 грн).

Крім того, позивач посилається на той факт, що у зв`язку з досить тривалою співпрацею між ним та відповідачем, яка почалася значно раніше до анексії Автономної Республіки Крим, банком на його ім`я було відкрито картковий рахунок та видано основну карту № НОМЕР_2 , за допомогою якої він здійснював відповідні фінансові операції. Згідно з договірними умовами договору банківського вкладу (Вклад «Депозит VIP») № SAMDN01000733754241 від 13 березня 2013 року для зарахування відсотків по вкладу було визначено саме вказаний номер рахунку. На зазначений картковий рахунок банком не тільки перераховувалися відсотки по вкладу, а також здійснювалося поповнення карткового рахунку.

Видана на його ім`я банківська виписка від 28 липня 2014 року № 2159221596 за період з 25 квітня 2012 року до 07 липня 2014 року вказує, що баланс на кінець періоду становив 25 734,81 доларів США. Крім того, ця банківська виписка свідчить і про останню дату здійснення будь-яких банківських операцій.

Таким чином, вважає, що стягненню підлягають невиплачені банком заблоковані на вказаному ним картковому рахунку кошти, що належать йому на праві власності, у розмірі 25 734,81 доларів США.

Враховуючи зазначене, керуючись статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», на думку позивача, стягненню підлягає також 3 % пені по несплаті залишку коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 в доларах США за період з 14 квітня 2014 року до 29 жовтня 2018 року, що становить 1 305 536,55 доларів США (еквівалент у гривні становить 12 371 133,79 грн).

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня

2019 року позов задоволено частково.

Розірвано договір банківського вкладу Вклад «Депозит»

№ SAMDN 01000733754241 від 13 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 : 97 169,73 доларів США, в тому числі 70 976 доларів - сума вкладу та 26 193,73 доларів США - нарахованих за користування вкладом процентів; пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 207,60 доларів США; пеню у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення сплати процентів в сумі

76,62 доларів США; заблоковані на картковому рахунку № НОМЕР_2 кошти у розмірі 25 734,81 доларів США та 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази в їх сукупності та кожен окремо, встановлені та доведені фактичні обставини справи свідчать про факт укладання спірного договору банківського вкладу та існування договірних правовідносин між сторонами, а також те, що відповідач належним чином умови договору не виконав та кошти не повернув.

Стороною договору є АТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а припинення діяльності відокремлених підрозділів не є підставою для невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Оскільки внесені позивачем кошти на вимогу позивача у визначені договором строки не повернуті, ОСОБА_1 має право на отримання процентів за користування депозитними коштами, а також на отримання пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 07 листопада 2017 року до

29 жовтня 2018 року, тобто в межах строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, в сумі, визначеній у валюті договору.

Крім того, у зв`язку із доведеністю вимог, стягненню підлягають також невиплачені банком заблоковані на поточному рахунку кошти, що належать позивачу на праві власності у розмірі 25 734,81 доларів США. Разом із тим, договір про відкриття поточного рахунку не передбачає отримання банком прибутку, є фінансовою послугою, а тому пеня у розмірі 3 % вартості послуг за кожен день прострочення сплати залишку коштів на картковому рахунку № НОМЕР_2 стягненню не підлягає.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 21 березня

2019 року виправлено допущену в рішенні арифметичну помилку, а саме:

- четвертий абзац резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в сумі 203,05 доларів США»;

- п`ятий абзац резолютивної частини рішення викладено в такій редакції: «Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення сплати відсотків у сумі 74,94 доларів США».

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заблокованих на картковому рахунку № НОМЕР_2 коштів у розмірі 25 734,81 доларів США скасовано.

У задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня

2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення повернення вкладу та сплати процентів змінено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення повернення вкладу в розмірі 5 677,65 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати відсотків у розмірі 2 090,82 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

Разом із тим, апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо визначення суми пені в іноземній валюті, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав позивачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заблокованих на картковому рахунку

№ НОМЕР_2 коштів у розмірі 25 734,81 доларів США, апеляційний суд виходив із того, що відокремлені підрозділи АТ КБ «ПриватБанк» припинили свою діяльність на території Автономної Республіки Крим з 15 травня 2014 року, а копія виписки по картковому рахунку № НОМЕР_3 від 28 липня 2014 року № 2159221596 за період з 25 квітня 2012 року до 07 липня 2014 року про залишок на картковому рахунку ОСОБА_1 коштів у розмірі 25 734,81 доларів США надана після припинення діяльності Кримської філії АТ КБ «ПриватБанк», а тому не може братися до уваги судом як доказ наявності такого рахунку та залишку коштів на ньому.

24 липня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» через адвоката Тузова В. О. подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині задоволених вимог (окрім задоволеної вимоги щодо стягнення пені у розмірі 5 677,65 грн) та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині зазначене судове рішення залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що наявність у позивача оригіналів документів на підтвердження факту укладання між ним та банком договору банківського вкладу може доводити лише сам факт укладання між сторонами правочину та не є належним доказом невиконання банком умов договору щодо повернення коштів за вкладом після закінчення строку його дії.

Судом апеляційної інстанції не звернуто належної уваги на те, що припинення строку дії договору було можливе у будь-який час за ініціативою вкладника, який мав можливість безперешкодно отримати свої кошти до моменту припинення діяльності Кримської філії АТ КБ «ПриватБанк».

Судом не наведено мотивів відхилення доводів відповідача щодо неправильного розрахунку відсотків за договором банківського вкладу та не застосовано положення статті 1070 ЦК України у спірних правовідносинах після розірвання договору банківського вкладу. Після закінчення строку дії договору відсотки нараховуються за ставкою «на вимогу», а тому висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, що нараховані після закінчення строку дії договору за відсотковою ставкою, передбаченою його умовами, є незаконними.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не доведено факт понесення вказаних витрат та їх детального опису.

29 липня 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Нестерук М. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 04 липня 2019 року повністю.

Скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1

97 169,73 доларів США, з яких: 70 976,00 доларів США - сума вкладу та

26 193,73 доларів США - нараховані за користування вкладом проценти та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 107 527,53 доларів США, у тому числі 70 976,00 доларів США - суму вкладу та 36 551,53 доларів США - проценти.

Скасувати рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати відсотків в сумі 74,94 доларів США та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення сплати відсотків в сумі 106,91 доларів США. В іншій частині рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в частині визначення розміру процентів, що підлягають стягненню, неправомірно не застосував до спірних правовідносин положення п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та помилково зазначив суму з урахуванням утримання податків та обов`язкових зборів. Суд апеляційної інстанції на допущене порушення не звернув належної уваги та помилково вважав, що суд не мав права стягувати суму більшу, ніж зазначена в прохальній частині позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування пені в іноземній валюті. Вказаний висновок суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково вважав недоведеними позовні вимоги в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заблокованих на картковому рахунку № НОМЕР_2 коштів у розмірі

25 734,81 доларів США, оскільки факт укладання договору встановлено судом першої інстанції та підтверджується випискою по картковому рахунку, яка отримана позивачем у Вінницькому відділенні АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи з Калинівського районного суду Вінницької області.

У серпні 2019 року справа № 132/4064/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», підписаний представником Нестерук М. І., у якому просить касаційну скаргу банку залишити без задоволення.

При цьому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, грошові кошти за договором банківського вкладу не повернув, чим порушив право позивача. Договір банківського вкладу не був розірваний, а тому зобов`язальні правовідносини не припинилися між сторонами, стягненню підлягають проценти, передбачені договором, у розмірі 9,75 %, що також зазначено в постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 132/4438/18-ц в аналогічних правовідносинах.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві

Каларашу А. А. та визначено суддів, які увійшли в колегію.

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у задоволенні клопотання

АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за його участю відмовлено.

Справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»

№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у справі з огляду на наступне.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 61-38234св18) за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення процентів, трьох процентів річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив із того, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі

№ 761/26293/16-ц (провадження № 6-64цс19), а також для вирішення виключної правової проблеми, що є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 6-64цс19) дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з банку пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», обґрунтувавши цей висновок тим, що відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунка сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. При цьому Велика Палата Верховного Суду на підставі частини третьої статті 551 ЦК України змінила рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2017 року в частині визначення розміру пені за прострочення виконання зобов`язання в сумі 295 459,43 грн, зменшивши цей розмір до 100 000 грн.

Застосований спосіб визначення обсягу відповідальності банку за порушення зобов`язання у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі, на думку колегії суддів Касаційного цивільного суду, не лише не відповідає положенням частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а й порушує засади справедливості, добросовісності, розумності та створює суттєві ризики стабільності функціонування банківської системи держави і можливості незаконного збагачення значної кількості осіб - споживачів банківських послуг.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду також вважала за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження

№ 14-64цс19), щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом цієї правової норми розмір неустойки може бути зменшений рішенням суду за обов`язкової наявності кількох умов: а) якщо розмір неустойки перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; б) таке перевищення є значним; в) за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Тобто сам факт перевищення розміру неустойки над розміром збитків не є достатньою підставою для застосування цієї статті.

На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вирішення наведених вище правових питань містить виключну правову проблему, а передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (провадження

№ 14-133цс20).

Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження № 61-14272св19 у справі № 132/4064/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17.

Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 132/4064/18 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та розірвання договору, стягнення залишку коштів на картковому рахунку, коштів по депозитному вкладу, процентів за користування депозитним вкладом, пені, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук