Справа № 22-ц-1234/10 Головуючий суду 1 інстанції – Рибцова Л.І. . Доповідач Кострицький В.В
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Кострицького В.В.
суддів: Авалян Н.М., Парінової І.К.
при секретарі: Самохіній І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу за апеляційною скаргою ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції на рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 14 грудня 2009 року, по справі за позовом ВАТ«Райффайзен банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_2, ПП «Соціокультурний центр «Сезам» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач«Райффайзен банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції звернувся до суду з дійсним позовом посилаючись на неправомірну відмову відповідача в поверненні грошей на підставі кредитного договору. Рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 14 грудня 2009 року позов «Райффайзен банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції задоволено частково. Стягнуто з ПП «Соціокультурний центр «Сезам» 435660 гривень 72 копійки у відшкодування заборгованості за кредитним договором . Судові витрати віднесено на рахунок відповідача. У позові до ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на допущені судом, на його думку, порушення норм матеріального права, а саме, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що суд стягнув заборгованість з поручителя так як прийняв до уваги додаткову угоду до інвестиційного договору та залишив без уваги факт укладання кредитного договору та отримання Позичальником кредитних коштів, що призвело до невірного вирішення справи. На думку апелянта, судом допущене порушення норм процесуального права, а саме, апелянт не погоджується з відсутністю висновку суду про вжиття заходів забезпечення позову. Апелянт просить скасувати рішення Артемівського районного суду м.Луганська ухвалити нове рішення яким задовольнити вимоги позивача та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПП «Соціокультурний центр «Сезам» на користь позивача 435616 гривень 72 копійки у відшкодування заборгованості за кредитним договором. Судові витрати стягнути з відповідачів.
Судова колегія, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст.11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст.520, 526, 553,611,652-654 ЦК України, а саме відповідно до ч.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання сторін змінюються відповідно до змінених умов , щодо предмета, місця виконання тощо, ст.ст.652,654 ЦК України про те,що зміни або розірвання договору вчиняються за згодою сторін у такий саме формі, що й договір й змінюються або розриваються Інвестиційний та Кредитний договори, які були укладені у простій письмовій формі як і тристороння угода до них , при зазначених вище обставинах відбулась зміна боржника відповідно ст.520 ЦК України, яка передбачає заміну боржника у зобов’язані. Тому відповідальність за невиконання зобов’язання по кредитному договору від 15 жовтня 2005 року покладається на другого відповідача, а перший відповідач звільняється від цієї відповідальності , оскільки він після розірвання інвестиційного договору не є стороною у зобов’язані за кредитним договором.
Колегією суддів встановлено, що банк та ПП «Соціокультурний центр «Сезам» в угоді від 16 вересня 2005 року №11/11-12/53\1 яку було укладено до кредитного договору від 15 жовтня 2005року та Інвестиційного договору від 30 вересня 2005 року визначились у п.2.7 стосовно вирішення питання про механізм повернення заборгованості за кредитом у випадку дострокового розірвання Інвестиційного договору, що додатково закріплено додатковою трехстороньою угодою між банком ПП «Соціокультурний центр «Сезам» та ОСОБА_2 від 17 жовтня до інвестиційного договору №12-інвест від 30 вересня 2005 року в п.1.3. зазначено, що в разі дострокового розірвання Інвестиційного договору з будь яких причин ПП «Соціокультурний центр «Сезам» протягом двох банківських днів після розірвання Інвестиційного договору перераховує всі проінвестовані Інвестором кошти в погашення заборгованості інвестора по кредитному договору № 74/63950 від 15 жовтня 2005 року на вказаний Банком рахунок. Подальші розрахунки здійснюються між банком та Інвестором.
Угодою про розірвання інвестиційного договору від 16.04.2008 року (а.с.173) було розірвано інвестиційний договір від 30.09.2005 року між ОСОБА_2 та ПП «Соціокультурний центр «Сезам» і змінено договір зобов’язання про що повідомлено позивача (а.с172).
Фактично на підставі ч.1 ст.653 ЦК України відбулась заміна боржника у зобов’язані відповідно до вимог ст.520 ЦК України в порядку передбаченому ст.652,654 ЦК України.
Посилання апелянта на ту обставину, що суд стягнув заборгованість з поручителя, так як прийняв помилково до уваги додаткову угоду до інвестиційного договору та залишив без уваги факт укладання кредитного договору та отримання Позичальником кредитних коштів, є необґрунтованим, так як позивачем у судовому розгляді в суді першої інстанції та до апеляційного розгляду не надані відповідні докази другорядності та похідного значення умов Інвестиційного до Кредитного договору. У правовідносинах між сторонами існує трьохстороння угода сторін про відповідальність за порушення Кредитного договору. Виходячи з положень вимог ст.ст.11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Тому суд не може робити висновків без наявності відповідних доказів недійсності трьохсторонньої угоди сторін про відповідальність за порушення Кредитного договору.
Посилання апелянта, на той факт, що судом допущене порушення норм процесуального права, а саме, відсутній висновок суду про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 автомобіль марки DAEWOO, протиричить матеріалам справи, так відповідно протоколу попереднього судового засідання (а.с.42) представник позивача пояснив, що не може надати суду документ підтверджуючий належність ОСОБА_2 автомобіля марки DAEWOO. Судом було ухвалено зобов’язати позивача надати в судове засідання документи які підтверджують належність відповідачу автомобіля марки DAEWOO, або надати відповідне письмове клопотання про витребування цього документа з МРЄВ. Однак відповідно матеріалів справи позивачем не надавались такі клопотання та документи, а тому зазначене посилання апелянта про порушення судом норм процесуального права є необґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника ВАТ «Райфайзен банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції відхилити.
Рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 14 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді