Справа №22ц-1130/09 Суддя першої інстанції Копейка Т.О.
Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
14 вересня 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
Позивач вказував, що 18 липня 2009 р. ОСОБА_3, керуючи автомобілем ,,ДЕУ СЕНС", р.н. НОМЕР_1, рухався по вул. Ювілейній в м. Баштанка Миколаївської області. При під’їзді до перехрестя з вул. Промисловою відповідач не дотримався безпечної дистанції до автомобіля ,,ДЕУ ЛАНОС", р.н. НОМЕР_2, під керуванням та належним позивачеві, який рухався попереду і повертав праворуч, внаслідок чого порушив вимогу пункту 13.1 Правил дорожнього руху та допустив зіткнення з цим автомобілем, що привело до пошкодження обох транспортних засобів.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з відповідача, як винуватця ДТП, 6067 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2010 р. позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 6067 грн. матеріальної шкоди, 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, 150 грн. витрат на проведення експертизи, 600 грн. витрат на правову допомогу, 68 грн. 17 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що відповідач, як винуватець указаної ДТП, та повноважний володілець автомобіля ,,ДЕУ СЕНС", р.н. НОМЕР_1, який є джерелом підвищеної небезпеки, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну та моральну шкоду, завдану ушкодженням його майна.
Доводи відповідача про відсутність його вини в цій ДТП необґрунтовані.
Так, постановою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 грудня 2009 р. постанова судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2009 р. про закриття за ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП скасована, а відповідач, за порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху, що привело до цієї ДТП, визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП із закриттям провадження у справі через закінчення строку накладення стягнення (п. 7 ст. ст. 247 КУпАП).
Відповідно до статті 61 ЦПК України, така постанова має преюдиціальне значення, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, а тому є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено цю постанову.
В зв’язку з чим, місцевий суд обґрунтовано відмовив відповідачу у призначенні судової авто-технічної експертизи, оскільки відповідно до роз’яснень, викладених у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. ,,Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов’язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи.
Згідно автотоварознавчого дослідження від 20 липня 2009 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 6067грн. За проведення такого дослідження ним сплачено 150 грн. Доказів, які б спростували розмір заподіяних позивачу матеріальних збитків, відповідач не надав, а його незгода із результатами дослідження правового значення не має.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд ухвалив обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача указану матеріальної шкоду, витрат на проведення експертизи та правову допомогу, повернення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не викликає застережень і висновок місцевого суду про необхідність часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди завданої позивачу пошкодженням його майна, оскільки при ухваленні рішення про стягнення на користь позивача 500 грн. на відшкодування такої шкоди місцевий суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та врахував роз’яснення Пленуму Верховного Суду України у пункті 9 постанови ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. (зі змінами від 25 травня 2001 р.) про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2010 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: