ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"09" серпня 2006 р. | Справа № 34/227-06-5631А |
09.08.2006р. в 12год.00хв. господарський суд Одеської області
у складі судді Фаєр Ю.Г.
при секретарі судового засідання Артем’євій В.В.,
за участю представників від відповідача: Думікова В.В. –головного державного податкового інспектора юридичного відділу Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області, діючого за довіреністю №202/Д/10-00/149 від 04.04.2006р.;
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №2 адміністративну справу №34/227-06-5631А
за позовом Комунального підприємства „Міськкомунгосп”
до відповідача Балтської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області
про визнання нечинними податкове повідомлення-рішення №0003542300/0/1152 від 13.10.2005р. щодо донарахування збору за парковку автомобілів на суму 4735,35грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 5537,67грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003622300/0/1151 від 13.10.2005р. на суму 53162,5грн.
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство „Міськкомунгосп” звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0003542300/0/1152 від 13.10.2005р. щодо донарахування збору за парковку автомобілів та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10333,02грн. внаслідок відсутності порушення з боку позивача вимог ст.3, ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. (із змінами та доп.) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003622300/0/1151 від 13.10.2005р. на суму 53162,5грн. внаслідок відсутності порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (зі змінами та доп.).
Поряд з цим, в судовому засіданні 31.07.06р. позивач надав суду доповнення до адміністративного позову №617 від 28.07.06р., в якому викладена правова позиція позивача відносно незаконності рішення міської ради з питань механізму та порядку сплати місцевих податків і зборів, так як воно не було опубліковане в засобах масової інформації та не набрало законно сили.
Балтська міжрайонна державна податкова інспекція в Одеській області проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, стверджуючи про правомірність прийнятих нею податкового повідомлення-рішення №0003542300/0/1152 від 13.10.2005р. щодо донарахування збору за парковку автомобілів та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10333,02грн. внаслідок порушення позивачем вимог ст.3, ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. (із змінами та доп.) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003622300/0/1151 від 13.10.2005р. на суму 53162,5грн. порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (зі змінами та доп.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив.
Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією в Одеській області здійснена планова комплексна документальна перевірка позивача дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002р. по 31.06.2005р., за результатами якої склала акт перевірки від 27.09.2005р. №112-2300/30981263/1135.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ч.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (зі змінами та доп.) внаслідок здійснення збору за припаркування автотранспорту без застосування РРО на суму 9188грн., продажу залишків матеріалів без застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 1444,5грн.
Поряд з цим, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.3,19 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. (із змінами та доп.) внаслідок неподання до відповідача звітності при проведені збору за припаркування автотранспорту.
На підставі цього акту перевірки Балтською міжрайонною державною податковою інспекцією, з врахуванням рішень про результати розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження до відповідача, ДПА в Одеській області та ДПА України, були прийняті оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0003542300/0/1152 від 13.10.2005р. щодо донарахування збору за парковку автомобілів на суму 4735,35грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5537,67грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0003622300/0/1151 від 13.10.2005р. на суму 53162,5грн.
Здійснене відповідачем визначенння позивачу податкового зобов’язання по збору за парковку автомобілів на суму 4735,35грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5537,67грн. є правомірним з наступних підстав.
Згідно ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” від 20.05.1993р. (із змінами та доп.) платниками збору за парковку автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.
Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1 відсотка - у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачується водіями на місці парковки.
Згідно ст.18 названого Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.
Відповідно до ст.19 названого Декрету місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.
Згідно рішення виконкому Балтської міської ради від 05.11.2003р. №274 „Про передачу права збирання збору за паркування в м. Балта право здійснювати збір за припаркування автомобілів в спеціально відведених місцях м. Балти було надано позивачу. Розмір ставки за паркову автотранспорту в м. Балта на 2003р. встановлено рішенням Балтської міської Ради від 06.02.2003р. №99-ХХІV „Про ставки місцевих податків і зборів на 2003 рік” (із змінами та доп.) в розмірі 3-х відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за одну годину парковки. Звіт про сплдату збору за паркування автотранспорту надається в податкову інспекцію щомісячно до 20 числа місяця, слідуючого за звітним.
Матеріали справи свідчать про здійснення позивачем збирання за припаркування автотранспорту за встановленою ставкою без надання до відповідача розрахунків по цьому збору, без перерахування до місцевого бюджету податкових зобов’язань з цього збору
Відповідно до ст.22 названого Декрету відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування покладається на платників відповідно до чинного законодавства. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.
Посилання позивача на неопоблікування в засобах масових інформацій рішення міської ради з питань механізму та порядку сплати місцевих податків і зборів, та відповідно не набрання ним чинності, судом не приймається до уваги, оскільки з витягу з протоколу №5 пленарного засідання п’ятої сесії Балтської міської ради двадцять четвертого скликання вбачається присутність керівників підрозділів міської ради, представників засобів масової інформації та керівники комунальних підприємств, зокрема з листа Балтської міської ради №735 від 08.08.2006р. вбачаться присутність на зазначеному пленарному засідання директора, головного бухгалтера та економіста позивача.
Враховуючи вимоги зазначеного закону, відповідачем правомірно визначено податкове зобов’язання по збору за парковку автомобілів на суму 4735,35грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5537,67грн.
Здійснене відповідачем застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму 53162,5грн. є правомірним з наступних підстав.
Згідно п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (зі змінами та доп.) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно проведеної відповідачем додаткової позапланової документальної перевірки позивача дотримання діючого законодавства при визначені збору за паркування автотранспорту за період з 01.07.2002р. по 30.06.2005р., за результатами якої складена довідка відповідача №23-2300-30981263/94 від 10.02.2006р., збір за парковку автомобілів проводили матеріально відповідальні особи позивача, яким видавались під звіт пронумеровані й скріплені печаткою підприємства бланки прибуткових касових ордерів. При отриманні відповідальною особою підприємства від власників автотранспортних засобів плати за паркування, їм видавався корінець прибуткового касового ордеру. На оприбутковані в касу позивача кошти виписувався прибутковий касовий ордер, з зазначенням суми отриманих коштів за паркування автомобілів, прізвища матеріально відповідальної особи.
Відповідно до п.1 ст.17 названого закону у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Документів, спростовуючих порушення позивачем вимог п.1 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. (зі змінами та доп.), позивач суду не надав.
Таким чином, відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 53162,5грн.
При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.71, 94, п.3 ст.160, ст.ст.161-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволені позовних вимог Комунального підприємства „Міськкомунгосп” відмовити повністю.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Фаєр Ю.Г.