ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/339/21 Справа № 212/8419/20 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді                        Коваленко Н.В.,

суддів                                        Крот С.І., Слоквенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника Мотрук Романа Васильовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 311 КК України,

за участю:

секретаря — Мазниці Х.О.,

прокурора — Ширинова Р.М. (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого — ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

захисника — Мотрука Р.В. (в режимі відеоконференції), -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 311 КК України, на 60 днів - до 22 січня 2021 року.

Мотивуючи прийняте рішення, суд послався на те, що підстави для застосування більш м`якого запобіжного на теперішній час та на цій стадії кримінального процесу відсутні. При цьому, суд, враховуваши ступінь тяжкості скоєнних ОСОБА_1 злочинів, які є особливо тяжким та нетяжким, особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, дітей не має, що свідчить про його слабкі соціальні зв`язки, а також те, що на цей час ще не допитані учасники процесу, й існування ризиків, визначенних ч. 1 ст. 177 КПК України: вчинення ним нових аналогічних злочинів, переховування від суду, тим самим перешкоджання встановленню істини у провадженні та впливу на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що на час розгляду питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали та не зменшилися, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити його клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання обвинуваченого під вартою на домашній арешт.

Обгрунтовуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що встановлені прокурором та судом ризики є мінімальними та несуттєвими. Ризик впливу на свідків та інших обвинувачених значно зменшився, через те, що всі підозрювані, потерпілі та свідки на цей вже допитані судом. Разом з цим, вказує, що у обвинуваченого є постійне місце проживання та він позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, цивільну дружину та дитину. Окрім цього, захисник акцентує увагу на поганий стан здоров`я обвинуваченого та його постійні скарги на біль в області живота, та те, що знаходячись в слідчому ізоляторі він не зможе отримувати належну медичну допомогу, тому запобіжний захід йому має бути змінено на домашній арешт.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.

Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_1 суд зазначає таке.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Частиною 3 цієї статті передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.

Як встановлено апеляційним судом, 24 листопада 2020 року судом першої інстанції було розглянуто провадження, зокрема, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.

Так, суд  першої  інстанції,  відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочинів, що  інкримінуються обвинуваченому  ОСОБА_1 , які відносяться до особливо тяжкого злочину та нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, дітей не має, що свідчить про його слабкі соціальні зв`язки, а також, те, що судом у цьому провадженні ще не допитані всі необхідні особи. За таких умов суд першої інстанції вірно вказав, що ризики передбачені  ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце при обранні запобіжного заходу щодо обвинуваченого, не зменьшились і не припинили існувати й дійшов обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого запобіжного заходу.

Цей висновок узгоджується із практикою ЄСПЛ, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цьому провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 й доводи сторони захисту про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора та належно з`ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.

Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.

Разом із цим, доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки наявні у матеріалах проавдження докази ці обставини беззаперечно підтверджують.

Отже з огляду на викладене, та те, що на цей час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, а наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу або незастосування його взагалі.

Твердження захисника в скарзі, що прокурором та судом не обґрунтовані ризики, є безпідставними і такими, що не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки наявність у провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшились є обґрунтованими та об`єктивно існують, а тому для їх запобіганню було продовжено застосування щодо ОСОБА_1 саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи сторони захисту про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків не можуть бути взяті до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження.

Твердження захисту, про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 скарг на біль в області живота та у зв"язку з цим необхідність лікування, колегія суддів вважає також необгрунтованими, оскільки матеріали провадження не містять належних медичних документів на підтвердження цього й стороною захисту суду апеляційної інстанцї їх надано не було.

Всі викладені захисником апеляційні доводи були предметом дослідження суду при продовженні ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги судом не встановлено.

Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження і врахував при цьому практику ЄСПЛ.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об`єктивно з`ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Мотрук Романа Васильовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 листопада 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 — залишення без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Коваленко Н.В. Крот С.І. Слоквенко Г.П.