ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"07" серпня 2006 р. | Справа № 5/177-06-4520 |
За позовом: Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернафта ЛТД”, м. Одеса.
за участю третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління капітального будівництва Одеської міської ради.
Про стягнення 5 116 294, 00 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: не з’явився.
від відповідача: Саркісян С. Г., на підставі довіреності.
від третьої особи: не з’явився.
Суть спору: про стягнення 5 116 294, 00 грн.
Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернафта ЛТД” 3 078 131, 00 грн. основної заборгованості за договором на право забудови земельної ділянки від 16.08.2001 року, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором у розмірі 563 297, 00 грн., індексу інфляції у розмірі 1 063 492, 00 грн. та суми трьох відсотків річних у розмірі 411 374, 00 грн., а всього 5 116 294, 00 грн.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі на підставі доводів та заперечень які викладені у відзиві на позовну заяву, а також при розгляді справи застосувати строки позовної давності які передбачені ст. 257 Цивільного кодексу України.
З боку позивача до суду було заявлено клопотання від 23.06.2006 року про відновлення строків позовної давності та задоволення позовних вимог.
Третьою особою до суду були подані додаткові пояснення до позовної заяви від 23.06.2006 року №1287/2. Надані пояснення судом були розглянуті у судовому засіданні, прийняті судом до уваги та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2006 року строк розгляду справи №5/177-06-4520 було продовжено на один місяць до 15.08.2006 року.
Відповідачем до суду були подані додаткові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач також позовні вимоги позивача не визнає, додатково обґрунтовує свої заперечення та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав та доводів викладених у додаткових запереченнях.
Представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були оглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконкому Одеської міської ради від 16.08.2001р. № 531 (006638) Про розгляд питання: „Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернафта ЛТД” (комерційна компанія) земельної ділянки площею 7,0926 га, за адресою: м. Одеса, Іллічівський район, Тираспольське шосе, 22, для будівництва, експлуатації та обслуговування промтоварного ринку” про встановлення строків та умов будівництва відповідно до якого було визнано таким, що втратило чинність рішення Одеської міської ради №2027-ХХІІІ, затверджено проект відведення земельної ділянки, надано ТОВ „Інтернафта ЛТД” із земель запасу земельну ділянку площею 7,0926 га, за адресою: м. Одеса, Іллічівський район, Тираспольське шосе, 22 у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, терміном 15 років для будівництва, експлуатації та обслуговування промтоварного ринку, затверджено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди між Одеською міською радою та ТОВ „Інтернафта ЛТД” та затверджено договір на право забудови земельної ділянки між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТОВ „Інтернафта ЛТД”.
За умовами укладеного договору виконком Одеської міської ради зобов’язався надати забудовнику право забудови земельної ділянки площею 7,0926 га, за адресою: м. Одеса, Іллічівський район, Тираспольське шосе, 22, до 30.09.2001 року для будівництва промтоварного ринку та благоустрою прилеглої території.
Відповідно до п. 3.2 договору на право забудови, ТОВ „Інтернафта ЛТД” зобов’язано на протязі місця після прийняття рішення сесії Одеської міськради перерахувати плату за право забудови на розвиток інфраструктури міста у розмірі 3 078 131, 00 грн. на розрахунковий рахунок управління капітального будівництва Одеської міськради. (Підстава: розпорядження міського голови № 1193-01 р від 04.12.2000 року та протоколу засідання міжвідомчої комісії виконкому по вибору та визначенню вартості земельних ділянок, орендної плати та вартості права забудови у м. Одесі № 41 від 16.07.2001р.)
В наступному, рішенням Одеської міської ради від 15.10.2001р. № 2781-ХХІІІ (004054) „Про затвердження проекту відведення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтернафта ЛТД” (комерційна компанія) земельної ділянки площею 7,0926 га, за адресою: м. Одеса, Іллічівський район, Тираспольське шосе, 22, для будівництва, експлуатації та обслуговування промтоварного ринку” затверджено проект відведення земельної ділянки, надано ТОВ „Інтернафта ЛТД” вказану земельну ділянку у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди, терміном 15 років для будівництва, експлуатації та обслуговування промтоварного ринку, затверджено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди між Одеською міською радою та ТОВ „Інтернафта ЛТД”.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, умови договору на право забудови відповідачем не виконані, сплата до даного часу не здійснена, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань за договором. Лист виконкому Одеської міської ради № 03-1086/вих. від 12.09.2003 року та телефонограма управління капітального будівництва Одеської міськради від 13.04.2004 року з питання виконання своїх грошових зобов’язань, залишені відповідачем без задоволення, грошові кошти відповідно до умов договору відповідачем перераховані не були, але на адресу позивача відповідачем було направлено лист від 16.09.2003 року №2-344 в якому відповідач просив позивача розглянути питання про звільнення відповідача від сплати встановленої договором на право забудови земельної ділянки.
Будівництво закінчено не було, об’єкт будівництва в експлуатацію в установленому законом порядку не введений.
Оскільки відповідач своєчасно не виконав свої зобов’язання за договором, позивачем нараховані пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором у розмірі 563 297, 00 грн., індекс інфляції у розмірі 1 063 492, 00 грн. та сума трьох відсотків річних у розмірі 411 374, 00 грн.
У відповідності з п. 4.2.2 договору, після двох місяців затримки оплати грошових коштів, передбачених в п. 3.2 цього договору, забудовник виплачує виконкому пеню в розмірі 0,1% від суми недоїмки за кожний день прострочення до виконання ним зобов’язання. Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що у випадку затримки на протязі чотирьох місяців оплати грошових коштів, передбачених п.3.2 цього Договору, виконком вилучає земельну ділянку та об’єкт незавершеного будівництва без відшкодування витрат. При цьому забудовник за власний кошт сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми недоїмки за чотири місяця.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Таким чином, під час розгляду справи судом було встановлено, що у позивача є обґрунтовані підстави для стягнення заборгованості за договором, але як вбачається з матеріалів справи позивачем було пропущено строки позовної давності, які встановлені Цивільним кодексом України.
Як видно з матеріалів справи та зазначає відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву, позивачем було пропущено строки позовної давності встановлені Цивільним кодексом України. У відповідності зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Пунктом 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. З матеріалів справи видно, що право на позов у позивача виникло ще у листопаді 2001 року, коли відповідач не перерахував грошові кошти на протязі місяця, як це встановлено пунктом 3.2 укладеного договору. Фактично позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права у травні 2006 року. Тобто можна зробити висновок, що позивач пропустив строки для захисту своїх прав, які були порушені.
У відповідності з пунктами 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В процесі розгляду справи позивачем до суду було заявлено клопотання про відновлення строків позовної давності з огляду на те, що позивач фактично намагався мирним шляхом врегулювати ситуацію щодо погашення боргу відповідачем, про що свідчать відповідний лист виконкому Одеської міської ради від 12.09.2003 року. В обґрунтування свого клопотання позивач також зазначає, що про заборгованість відповідача йому стало відомо з листа Управління капітального будівництва Одеської міської ради від 14.07.2005 року. Розглянув у судовому засіданні заявлене клопотання позивача судом у його задоволенні було відмовлено, оскільки позивачем до суду не було надано жодного доказу про те, що зазначений строк позивачем пропущено з поважних причин, а тому підстави для задоволення клопотання та поновлення пропущеного строку позовної давності у суду відсутні.
Приймаючи до уваги, що у відповідності з ст. 267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, також те що відповідачем заявлені вимоги про застосування судом строків позовної давності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором на право забудови земельної ділянки у розмірі 3 078 131, 00 грн. задоволенню не підлягають.
В зв’язку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, у задоволенні вимог позивача про стягнення пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних також слід відмовити у повному обсязі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судові витрати віднести на рахунок позивача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У позові виконавчого комітету Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернафта ЛТД” про стягнення 3 078 131, 00 грн. основної заборгованості за договором на право забудови земельної ділянки від 16.08.2001 року, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за договором у розмірі 563 297, 00 грн., індексу інфляції у розмірі 1 063 492, 00 грн. та суми трьох відсотків річних у розмірі 411 374, 00 грн., а всього 5 116 294, 00 грн. відмовити повністю.
Рішення підписано 21.08.2006 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання
Суддя Могил С.К.