Справа № 643/4380/13-ц

Провадження № 4-с/643/33/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2021  року                                                                        м. Харків      

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), боржник: ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою, в якій просить, визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в проваджені яких знаходиться виконавче провадження №51457913 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1004 грн.85 коп., щодо невиконання рішення апеляційного суду Харківської області від 29.10.2014 року у справі №643/4380/13-ц; зобов`язати державного виконавця Московського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в проваджені якого знаходиться виконавче провадження №51457913 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1004 грн.85 коп., щодо невиконання рішення апеляційного суду Харківської області від 29.10.2014 року у справі №643/4380/13-ц; винести окрему ухвалу, якою направити до органів прокуратури частину матеріалів цієї справи, достатню для внесення інформації про злочин державних виконавців Московського ВДВС у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) в проваджені яких знаходиться виконавче провадження №51457913  про стягнення з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  судових витрат у розмірі 1004 грн.85 коп., в ЄРДР для подальшого притягнення їх до кримінальної відповідальності за бездіяльність, відповідальність за яку передбачена ч. 2 ст. 382 КК України та стягнути з Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), на користь ОСОБА_1 понесені ним та документально підтверджені судові витрати на правову допомогу в розмірі 1280, 00грн.

       Обґрунтовуючи доводи скарги, зазначає, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2014р. у цивільній справі №643/4380/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 247 473, 61 грн., а також вирішено стягнути судові витрати у розмірі 2474,75 грн. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.10.2014року у справі 643/4380/13-ц апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення районного суду задоволена частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в розмірі 914 дол. США, що складає 11836,30грн., проценти за користування позикою в сумі 4006 дол. США, що складає 51877,70грн., пеню у сумі 547 500грн., а також додатково стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1004,85грн. На виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 29.10.2014року у справі №643/4380/13-ц, було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1004,85грн., який стягувачем у червні 2016р. подано через канцелярію Московського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області із заявою про відкриття виконавчого провадження. 21.06.2016року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Погребняком С.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51457913. Однак з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1004 грн.85 коп., державним виконавцем, в провадженні якого перебуває вказаний виконавчий лист взагалі не було вчинено ніяких виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду, чим порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, невиконання державним виконавцем рішення суду є злочином проти правосуддя, передбаченим ст.382 КК України. Оскільки скаржник не є спеціалістом у галузі права, не може самостійно захистити свої інтереси, звернувся за правовою допомогою, за що сплатив 1280,00грн.

Ухвалою суду від 09.12.2020року відкрито провадження по справі.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, у скарзі просить розглядати справу у його відсутність.

       Представник Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

       Боржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановлений законом порядок.

       Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

       Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

       Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

       Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

       Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

       Відповідно до ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2014р. у цивільній справі №643/4380/13-ц, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 247 474, 61 грн., а також судові витрати у розмірі 2474,75 грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29.10.2014року у справі 643/4380/13-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення районного суду задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 08.07.2014року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми процентів, 3% річних та неустойки скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в розмірі 914 дол. США, що складає 11836,30грн., проценти за користування позикою в сумі 4006 дол. США, що складає 51877,70грн., пеню у сумі 547 500грн., а також додатково стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1004,85грн.

На виконання рішення суду, зокрема, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1004,85грн., 11.12.2014р. видано виконавчий лист.

У червні 2016 р. до відділу надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа по справі № 643/4380/13, виданого 11.12.2014р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1004,85грн.

21.06.2016р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51457913 з примусового виконання виконавчого документа.

Постановою головного державного виконавця Московського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м.харків) Барановою В.В. від 28.01.2020року було передано виконавче провадження № 51457913 до нового відділу.

Постановою головного державного виконавця Московського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м.харків) Барановою В.В. від 28.01.2020року було прийнято виконавче провадження № 51457913 до виконання.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 09.12.2020року було витребувано з Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) належним чином виготовлені та завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 51457913, однак копії матеріалів виконавчого провадження № 51457913 на дату розгляду скарги до суду не надійшли.

Московським відділом державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) не надано суду відомостей про вжиті державним виконавцем заходи з примусового виконання рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що з 21.06.2016 року (відкриття виконавчого провадження) та до теперішнього часу рішення суду не виконано, Московським відділом державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) допущено значні порушення, які полягли у порушенні строків вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа по справі № 643/4380/13-ц, виданого 11.12.2014р. Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1004,85грн.

Згідно ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі ст.452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно ст.453 ЦПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

В зв`язку з чим, суд вважає, що державний виконавець не вчинив всіх виконавчих дій на належне і повне виконання рішення суду, враховуючи встановлені судом обставини скарга підлягає частковому задоволенню в частині визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

В той же час вимоги заявника за скаргою, в іншій частині задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 ППВССУ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та п.7 постанови ВСУ №14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Суд не вправі перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції державного виконавця вказуючи на те, яке саме рішення він має прийняти, а відтак у даному випадку відсутні належні процесуальні підстави для зобов`язання його вчинити певні дії. Державний виконавець зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії щодо примусового виконання рішень в силу закону, а не внаслідок його зобов`язання судом.

Вимоги заявника про постановлення окремої ухвали суду, згідно ст. 262 ЦПК України, також не підлягають задоволенню, оскільки постановлення окремої ухвали з підстав, передбачених ч.3 ст.262 ЦПК України є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч.1 ст.262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Між тим, проаналізувавши доводи, на які посилається позивач, суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали.

Враховуючи те що, свідомого порушення прав скаржника Московським відділом державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) суд не вбачає, а тому вважає, що підстав для постановлення окремої ухвали немає.

       Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

       Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

       Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

       При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

       Заявником на підтвердження надання йому правової допомоги надано копію договору про надання правової допомоги №01-19/11-20 від 19.11.2020року, копію калькуляції-рахунку, копію акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 04.12.2020року, та копію квитанції від 04.12.2020року, в якій зазначено: гонорар адвоката за Договором №01-19/11-20 від 19.11.2020, отримувач: ОСОБА_3 , платник: ОСОБА_4 , сума сплати 1280,00грн., копію довіреності ОСОБА_1 .

       За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог в сумі 426,67 грн.

 На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 260, 447 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 / на бездіяльність державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) /м.Харків, пл. Захисників України, 7/8, 7 поверх/, боржник: ОСОБА_2 / АДРЕСА_2 / – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) при примусовому виконанні ВП №51457913 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 1004,85грн.

В іншій частині скарги відмовити.

       Стягнути з Московського відділу державної виконавчої служби у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ 34952461) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) понесені на професійну правничу допомогу судові витрати у розмірі 426,67 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

     Суддя                                                                                                                      Т.М.Довготько