Справа № 2-514\10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
25 березня 2010 р. м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області в складі:
головуючого судді: Маньковської О.О.
при секретарі : Ляшенко Г.В.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Ковріжкіна О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Краснодоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Краснодонвугілля", про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом (а.с. 1-2, 16-17), в обгрунтування якого вказала, що вона з 04.06.2006 року працювала на посаді виборниці в СП "Шахтоуправління "Суходільське-Східне" ВАТ "Краснодонвугілля". 06.05.2006 року позивач отримала виробничу травму, внаслідок якої їй було встановлено 3-ю групу інвалідності, у зв"язку з чим позивач була переведена на посаду робітника виробничих приміщень дільниці ШП. 16.09.2009 року позивач була звільнена з роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України - у зв"язку з неможливістю виконувати посадові обов"язки за станом здоров"я. Позивач вважає своє звільненні незаконним, наводить підстави, з яких своє звільнення вважає незаконним. Посилаючись на норми Цивільного Кодексу України та Закону України "Про захист прав споживачів" просить суд стягнути з відповідача на свою користь компенсацію спричиненої незаконним звільненням моральної шкоди в сумі 50000 грн.
У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги у повному обсязі; дала суду пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що з підприємства її звільнили незаконно; пропонували роботу у фірмі "Донбассек"юріті" та на СП "шахта Дуванна" ВАТ "Краснодонвугілля", але запропонована робота її не влаштувала і вона від неї відмовилась. Вказала, що рішення суду про визнання її звільнення незаконним не було, оскільки до суду з цього приводу вона не зверталась, наказ про своє звільнення також не оспорювала. Але сама вважає своє звільнення незаконним, на підставі чого і просить суд стягнути з відповідача спричинену їй незаконним звільненням моральну шкоду. Також позивач вказала, що на облік в Центр зайнятості вона не становилась, оскільки їй далеко їздити, хоча не заперечує того, що на шахту, коли вона там працювала, вона їздила. Також вона не робить спроб знайти іншу роботу, оскільки через хворобу змушена постійно лікуватися як стаціонарно так і амбулаторно. Вказала, що їй потрібні гроші, оскільки вона сама утримує двох неповнолітніх дітей 16 та 7 років, та їй необхідно купувати ліки; її пенсія становить 600 грн, регресс - 340 грн., вона також отримує аліменти від батька дітей в сумі 200 грн. та допомогу на дітей в сумі 240 грн. Пояснила, що через своє звільнення вона відчуває брак коштів як на утримання дітей, так і на своє лікування, через що вона хвилюється, переживає, що в свою чергу приводить до погіршення її стану здоров"я; її хвилювання з приводу браку коштів призвело до захворювання хребта, з приводу якого вона змушена була лікуватися у лікарні.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, вказав, що підстав для задоволення позову немає, оскільки звільнення позивача з роботи відбулося із дотриманням всіх вимог законодавства; позивач наказ про її звільнення не оспорювала; із позовом про поновлення її на роботі до суду також не зверталась. Вважає, що у позивача відсутні підстави вимагати відшкодування моральної шкоди. Крім того, вказав, що позивачем не обґрунтована заявлена до стягнення сума моральної шкоди, відсутні її розрахунки, не вказано, у чому саме полягає моральна шкода позивача і чим вона спричинена. Вважає безпідставним посилання позивача на Закон України "Про захист прав споживачів", оскільки позивач перебувала з підприємством відповідача у трудових відносинах, до яких вказаний Закон не може бути застосований.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст.. 15 ЦПК України справа підлягає розгляду у суді.
Згідно з копією наказу про звільнення по СП "Шахтоуправління "Суходільське-Східне" від 16.09.2009 року № 932к, ОСОБА_1 16.09.2009 року була звільнена з посади робітника виробничих приміщень дільниці ШП за п. 2 ст. 40 КЗпП України - за станом здоров"я, що перешкоджає виконанню роботи. Наказ виданий на підставі довідки МСЕК № 097529 від 01.04.2009 року, відповідно до якої позивачу встановлено 40% втрати профпрацездатності та встановлено 3-ю групу інвалідності (а.с.6).
До справи додана виписка із протоколу засідання профспілкового комітету Шахтоуправління "суходільське-Східне" № 82 від 16.08.2009 року, у якому було розглянуто подання адміністрації підприємства щодо звільнення ОСОБА_1 На підставі наданої виписки вбачається. що позивачу були запропоновані альтернативні посади, від яких вона відмовилась, у зв"язку з чим профспілковий комітет одностайно дав згоду на звільнення позивача за ч.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.7). Також до справи додана довідка про результати визначення ступеню втрати профпрацездатності № 025045 від 09.04.2009 року та довідка до акту огляду МСЕК № 097529 від 09.04.2009 року, з яких вбачається, що позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв"язку з виробничою травмою від 06.06.2006 року; вона визнана інвалідом третьої групи; позивачу протипоказана важка фізична праця, пов"язана з тривалою ходьбою (а.с.21).
Позивач ані в позовній заяві, ані в судовому засіданні не заперечувала того, що вона не оскаржувала наказ про своє звільнення з підприємства ні в КТС, ні в судовому порядку; також при поданні данного позову наполягає лише на стягненні з відповідача суми моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, при цьому питання про визнання її звільнення незаконним та про поновлення її на роботі не заявляла.
Відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У ст.. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. ... Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації моральної шкоди, спричиненої її незаконним звільненням з підприємства, ґрунтуються на її припущені про те, що її звільнення - незаконне.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у трудових відносинах, які повинні регулюватися нормами КЗпП України. Позивач була звільнена з підприємства; із позову вбачається, що своє звільнення вона вважає незаконним; тобто між сторонами виник індивідуальний трудовий спір, для вирішення якого також необхідно застосовувати норми КЗпП України.
Відповідно до ст.. 221 КЗпП України, органами, до компетенції яких віднесено розгляд індивідуальних трудових спорів, є комісії по трудовим спорам підприємств та районні. районні у містах, міські та міськрайонні суди.
Позивач підтвердила, що з приводу визнання незаконним її звільнення вона ані в КТС підприємства, ані до суду не зверталась; наказ про її звільнення ніким не скасовувався і є дійсним; її звільненні незаконним не визнавалось, на роботі вона не поновлювалась.
Ст.. 237-1 КЗпП України передбачений обов"язок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У ч.2 ст. 23 ЦК України вказано, що моральна шкода полягає у фізичній болі та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв"язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв"язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її родини чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв"язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Позивач не вказала, якими саме діями відповідача, крім звільнення, їй спричинена моральна шкода; у чому вона полягає; на підставі чого позивач заявила до стягнення суму в розмірі 50000 грн; не вказала, чим підтверджений факт спричинення їй моральної шкоди.
Від проведення експертизи на предмет встановлення факту спричинення моральної шкоди, спричиненої відповідачем позивач письмово відмовилась (а.с.40).
У судовому засіданні позивач позов обґрунтувала лише браком грошей та скрутним матеріальним становищем, яке спричинило звільнення позивача з роботи. Але позивачем не доведена неправомірність її звільнення, вказане питання у позові не заявлялось; позивачем не доведений факт спричинення їй моральної шкоди, не конкретизовано, у чому полягає шкода, якими діями відповідача вона спричинена, не надано розрахунків заявленої до стягнення шкоди, не підтверджена наявність причинного зв"язку між діями відповідача та настанням моральної шкоди.
Твердження позивача про незаконність її звільнення з підприємства є особистою думкою позивача та не підтверджено висновком компетентних органів.
На підставі наведеного суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача та про необхідність відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст.ст.10,11,60, 61, 212-215, 367 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.. 221, 237-1 КЗпП України, суд
В И Р І Ш И В :
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ "Краснодонвугілля", про відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням - за необґрунтованістю вимог
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Краснодонський міськрайонний суд шляхом подачи в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
С У Д Д Я : О.О. Маньковська