справа № 2-955/10

Р  I  Ш  Е  Н  Н  Я

I  М  Е  Н  Е  М     У К Р А I Н И

03 березня 2010 року                           Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді  - Харечка С.П.

при секретарі  - Хіміч З.В.

з участю позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – Шевчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Екорембуд» ЛТД про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить поновити його на роботі в ТзОВ «Екорембуд» та допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення його на роботі.

В судовому засіданні позивач подав уточнюючу позовну заяву, позовні вимоги підтримав за обставин викладених у позовних заявах. Суду пояснив, що 13 серпня 2009 року його було відізвано із чергової відпустки у зв’язку з виробничою необхідністю та повідомлено, що він має з’явитися на роботу на об’єкт в м. Кам’янець-Подільський. 13 серпня 2009 року о 20 годині 00 хвилин йому була вручена повістка на 14 серпня 2009 року на 09 годину 00 хвилин в Рівненський МВ УМВС України для дачі показань в якості свідка. На роботу він виїхав 14 серпня 2009 року о 22 годині і 15 серпня 2009 року був на робочому місці. 18 серпня 2009 року з’явився на підприємство в м. Рівне для здачі листа відрядження, де йому повідомили, що його звільнено з займаної посади на підставі наказу № 560-к від 14 серпня 2009 року. Жодних письмових пояснень від нього відібрано не було, лише 15 серпня 2009 року він пояснив начальнику дільниці ОСОБА_3 про причини відсутності на робочому місці. Крім того вказав, що внаслідок незаконного звільнення він зазнав моральних та фізичних страждань, так як незаконне звільнення за прогул без поважних причин обтяжує подальше працевлаштування та вказана ситуація призвела до проблем із здоров’ям. Просив суд задовольнити позовні вимоги, поновити його на посаду монтажника в ТзОВ «Екорембуд» та допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток у сумі 1779,03 грн. за весь час вимушеного прогулу з 14 серпня 2009 року по день поновлення його на роботі та стягнути моральну шкоду у розмірі 2500 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що відповідно до наказу № 555-К від 13 серпня 2009 року ОСОБА_1 було відізвано із чергової відпустки з 13 серпня 2009 року у зв’язку з виробничою необхідністю, тобто з 13 серпня 2009 року він мав приступити до виконання своїх трудових обов’язків. Відповідно до наказу № 547-к від 10 серпня 2009 року позивачу було видано посвідчення про відрядження на термін 30 днів для виконання БМР з відмітною про вибуття із м. Рівного 13 серпня 2009 року. У зв’язку із неприбуттям ОСОБА_1 на робоче місце протягом 14 серпня 2009 року був складений акт на предмет засвідчення неявки монтажника ОСОБА_1 на робочому місці та підписаний начальником дільниці, виконробом, майстром.  15 серпня 2009 року позивач прибув на робоче місце, де йому начальником дільниці було запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці на що він відмовився, про що було складено акт. На підставі доповідної записки на ім»я директора від начальника дільниці був виданий наказ № 560-к від 14 серпня 2009 року «Про звільнення за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України» та складний акт про те, що 18 серпня 2009 року ОСОБА_1 ознайомився із наказом про звільнення. Додатково вказала, що ОСОБА_1 мав можливість до кінця робочого дня з’явитися на роботі, чого він не зробив та пояснити про поважність причин неявки. Просила суд відмовити в задоволенні позову у зв’язку із його необґрунтованістю.

 Свідок ОСОБА_3, який працював начальником дільниці в м. Кам’янець-Подільську, суду пояснив, що 13 серпня 2009 року о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_1 повинен був з’явитися на роботу, однак він з’явився 15 серпня 2009 року в 10 годин 30 хвилин. Усно йому повідомив, що не з’явився  вчасно на роботу у зв’язку із тим, що в нього прорвало у ванній трубу. Щодо повістки, то взагалі йому нічого не було відомо. На запитання учасників процесу, свідок суду пояснив, що він відібрав у позивача усні пояснення, після чого зателефонував до директора та повідомив про ситуацію, що склалася, на що директор вказав, щоб ОСОБА_1 повертався до Рівного. Далі просив позивача надати письмові пояснення, але він відмовився. Після чого ним з іншими працівниками було складено акт про відсутність на роботі та написано доповідну записку.

Вислухавши пояснення позивача, представник відповідача, свідка, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до службової записки начальника ВК від 13 серпня 2009 року у зв’язку із службовою необхідністю начальник просить відізвати з чергової відпустки з 14 серпня 2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 13 серпня 2009 року та відрядити їх на об’єкт в м. Кам’янець-Подільський для виконання будівельно-монтажних робіт. З вказаною службовою запискою було ознайомлено ОСОБА_1 13 серпня 2009 року. На підставі чого було винесено наказ № 555-К від 13 серпня 2009 року про відізвання з чергової відпустки ОСОБА_1 з 13 серпня 2009 року у зв’язку із виробничою необхідністю.

14 серпня 2009 року комісією в складі начальника дільниці ОСОБА_3, виконроба ОСОБА_5, майстра ОСОБА_6 було складено акт про те, що 14 серпня 2009 року на протязі робочого дня монтажник ОСОБА_1 не з’явився на робочому місці на об’єкті «Суха піч № 7 Подільський цемент» за адресою Хмельницька область м. Кам’янець-Подільський. Акт складаний на предмет засвідчення неявки монтажника ОСОБА_1 на робочому місці. Начальником дільниці ОСОБА_3 на ім’я директора ТзОВ «Екорембуд» ОСОБА_7 написано доповідну записку про те, що монтажник ОСОБА_1 не прибув на об’єкт в м. К.-Подільський 14 серпня 2009 року за що йому було поставлено прогул. На роботі він з’явився 15 серпня 2009 року в 10 годин 30 хвилин та просить звільнити монтажника ОСОБА_1 за прогул згідно чинного законодавства. На вказаній доповідній записці начальником здійснено розпорядження відділу кадрів (В.К.): звільнити за прогул з 14 серпня 2009 року.

Судом встановлено, що 15 серпня 2009 року о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_1 прибув на робоче місце. Для з’ясування причин відсутності на роботі начальник дільниці ОСОБА_3 наказав позивачу надати пояснення щодо причин відсутності на роботі. Разом з тим, ОСОБА_1 усно пояснив, що 14 серпня 2009 року він перебував у слідчого в Рівненському МВ УМВС України та не мав можливості зателефонувати та приїхати до місця роботи. Письмові пояснення причин відсутності на роботі 14 серпня 2009 року ним надано не було, про що було складено акт від 15 серпня 2009 року.

14 серпня 2009 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (вчинення прогулу без поважних причин).

На підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. п.  3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України чи  додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування  дисциплінарних  стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Зокрема при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом  днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення в даному випадку може бути лише прогул вчинений без поважних причин, тобто безпосереднє порушення трудової дисципліни, а не відсутність працівника на робочому місці у зв’язку із поважними обставинами.

 Відповідно до повістки ОСОБА_1 зобов’язаний був з’явитися 14 серпня 2009 року о 09 годині 00 хвилин в Рівненський МВ УМВС України. Із повістки вбачається, що позивач перебував у слідчого МВ УМВС України в Рівненській області з 09 години до 12 години 14 серпня 2009 року. Як випливає із пояснень позивача, які жодним доказом по справі не спростовуються і приймаються судом, він не мав можливості повідомити керівництво про неможливість прибуття на роботу в м. К.-Подільський 14 серпня 2009 року у зв’язку із викликом його до слідчого. Суд вважає, що причина неявки на роботу ОСОБА_1 є поважною і в даному випадку відсутній дисциплінарний проступок зі сторони позивача.

З матеріалів справи та пояснень у часників процесу вбачається, що директором ТзОВ «Екорембуд» ЛТД 14 серпня 2009 року при винесенні наказу про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин передчасно встановлено наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, не відібрано жодних пояснень з приводу порушення трудової дисципліни, не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За таких обставин звільнення ОСОБА_1 з посади монтажника з 14 серпня 2009 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України наказом директора ТзОВ Фірма «Екорембуд» ЛТД є незаконним. Вірним способом відновлення порушеного права позивача є поновлення його на попередній роботі.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.  

Суд встановлено, що ОСОБА_1 після його звільнення не працював, доходів не отримував, на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  8  лютого  1995 року N 100, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 12807,78 грн.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.  

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п. 13 постанови Пленуму  Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає,  що неправомірними діями відповідача щодо незаконного звільнення позивача йому завдано моральні та фізичні страждання,  а тому з відповідача підлягає стягненню 200 грн. на відшкодування моральної шкоди.

На підставі ст.. 367 ЦПК України допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2041,82 грн.

Разом з цим, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ «Екорембуд» ЛТД про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати наказ № 560-К від 14 серпня 2009 року незаконним та поновити ОСОБА_1 на роботі монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій ТзОВ Фірма «Екорембуд» ЛТД.

Стягнути з ТзОВ Фірма «Екорембуд» ЛТД  на користь ОСОБА_1 за вимушений прогул 12807 (дванадцять тисяч вісімсот сім) гривень 78 копійок та моральну шкоду в розмірі 200 (двісті) гривень.

Стягнути з ТзОВ Фірма «Екорембуд» ЛТД в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Стягнути з ТзОВ Фірма «Екорембуд» ЛТД судовий збір в дохід місцевого бюджету в сумі 128 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду про поновлення на роботі та стягнення ОСОБА_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, в мусі 2041,82 грн., підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20 денний строк, після подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження  у випадку подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя:          підпис

Копія вірно:

Суддя Рівненського міського суду             С.П.Харечко