Судове рішення #9129664

Справа № 2-1242/10

Р  I  Ш  Е  Н  Н  Я

I  М  Е  Н  Е  М     У К Р А I Н И

02 березня 2010 року                     Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді  - Харечка С.П.

при секретарі  - Хіміч З.В.

з участю позивача – ОСОБА_4

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – Прокопюк В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Сведбанк» про зміну умов кредитного договору,

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

До Рівненського міського суду надійшла позовна заява від ОСОБА_4 до ВАТ «Сведбанк»  про зміну умов кредитного договору.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги змінив, просив внести зміни до кредитного договору № 1701/0708/76-011 від 14 липня 2008 року, зобов’язати відповідача протягом 14 днів із дня набуття рішення законної сили здійснити перерахунок та зміни в обліку сплачених позивачем сум кредиту, процентів та пені, підготовити та укласти додаткові угоди до іпотечного договору та договору поруки, визнати недійсним пункт 9,7 іпотечного договору та стягнути судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до ст. 99 Конституції України, ч. 1 ст. 524 ЦК України, ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 35 Закону України "Про Національний банк України" грошовою одиницею України є гривня і зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Посилаючись на ст. 533 ЦК України вважає, що на підставі Декрету КМ України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та відповідних правил прийнятих НБУ на виконання вказаного Декрету, лише у вичерпних випадках допускається використання готівкової іноземної валюти і це є вичерпний перелік.

Враховуючи викладене, та те, що у 2008 році настала всесвітня фінансова криза, розпочалися не прогнозовані економічні процеси, значних потрясінь зазнає грошово-фінансова система, а тому позивач не уклав би договору якби міг це передбачити. Вказуючи на ст. 652 ЦК України вважає, що різке підвищення курсу іноземної валюти є істотною зміною обставин Договору кредиту, оскільки: на момент укладення договору позивач виходив із того, що співвідношення національної валюти з іноземними валютами не відбудеться, а якби міг передбачити таку зміну то взагалі б не уклав вказаний договір на таких умовах і в іноземній валюті, а підписував в національній валюті або взагалі не підписував би.

Вказав, що обставини падіння курсу гривні не можуть бути усунуті позивачем при всій його турботливості та обачності, та як дані обставини залежать від волі позивача, та пов’язані з об’єктивними змінами становища на валютному ринку, виконання вказаного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача того на, що він розраховував при укладенні договору, оскільки в результаті знецінення гривні витрати позивача на погашення кредиту значно перевищують витрати, на які він розраховував при укладенні вказаного договору, вказана обставина суперечить принципу справедливості. Щодо пункту 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України зазначив, що в договорі не зазначено, яка із сторін несе ризик та наслідки зміни курсу валют, звичаї про це відсутні. Враховуючи викладене, вважає, що слід внести зміни до кредитного договору шляхом визначення суми кредиту в гривні, а не в іноземній валюті Долар США на момент укладення договору та відповідно внести відповідні зміни і до договорів іпотеки та поруки, укладених в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору.

Щодо визнання недійним п. 9,7 іпотечного договору, то на підставі ст. 251, ч. 1 ст. 203 ЦК України просить визнати його недійним у зв’язну із тим, що у нього є двоє малолітніх дітей, згідно ч.  4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного із них, з ким вона проживає, як такий, що суперечить нормам ЦК України, зокрема ст. 29 ЦК України.

В додаткових поясненнях вказав, що відповідачем кілька раз ініційоване виконання кредитного договору у національній валюті, що стверджується відповідними квитанціями, про що свідчить виконання договору у національній валюті. Послання відповідача на Закон України "Про захист прав споживачів" як на підставу відмови від позову вважає помилковим.

В судовому засіданні позивач надані пояснення в позовній заяві та додаткових поясненнях підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник позивача дав аналогічні пояснення викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду заперечення проти позову в яких вказав, що поданий позов є необґрунтований та безпідставний. Стосовно вимоги позивача про визнання недійним п. 9.7 Іпотечного договору від 17 липня 2008 року зазначив, що відповідно до п. 3 ст. 3, ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору – оскільки відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначся законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо, яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За наявності будь-яких заперечень, щодо окремих умов Іпотечного договору, Позивач має право внести свої пропозиції, заперечення або повністю відмовитись від підписання Договору за  запропонованих умовах. На момент укладення Іпотечного Договору у Позивача заперечень, щодо умов Іпотечного договору не виникло, про що свідчить підписання ним Договору в редакції, запропонованій Банком. Окремо звертають увагу, що Відповідач жодним чином не порушує права Позивача в частині вибору місця проживання його неповнолітніх дітей. Місцем проживання і місце реєстрації є нетотожними поняттями, більше того, згідно ч. 6. ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. Тому, зважаючи на описане вище вважають вказану вимогу необґрунтованою, недоведеною і такою, що жодним чином не порушує права Позивача, і викладення п. 9.7 Договору в такій редакції спрямовано виключно на мінімізацію ризиків Банку при зверненні стягнення на заставне майно.

Стосовно внесення змін в Кредитний договір. Зазначив, що 14 липня 2008 року між Відповідачем та Позивачем був укладений Кредитний договір № 1701/0708/76-011, (далі - Кредитний договір) про надання кредиту в розмірі 61400,00 доларів США на строк з 14 липня 2008 року по 13 липня 2037 року включно і та зі сплатою 11,9 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачений обов'язок позичальника повернути - кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Кредитним договором.

З п. 1.2 зазначеного кредитного договору вбачається, що кредит надається банком готівковій формі через касу банку на підставі заяви позичальника для внесення коштів на оплат за Договором купівлі-продажу. Кредит надавався для придбання нерухомості, яка і виступає предметом іпотеки. Факт виконання Відповідачем зобов'язань по кредитному договору в частин надання Позивачу кредитних коштів у сумі 61400,00 доларів США сторонами у справі не оспорюється.

Пунктом 5.1.1 зазначеного Кредитного договору передбачений обов'язок позичальника своєчасно повернути кредит і сплатити нараховані проценти.

З п. 10.1, 10.2 Кредитного договору також вбачається, що укладаючи цей договір, позичальник не знаходився під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин. Сторони погодились, що з укладанням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору .

Кредитний договір відповідає вимогам діючого цивільного законодавства. Після досягнення згоди по всім істотним його умовам він був підписаний сторонами в даній справі і спір з приводу невідповідності підписів у Кредитному договорі між Позивачем та Відповідачем відсутній.

На момент одержання кредиту співробітники Відповідача ознайомили належним чином Позивача, з умовами кредитування як у національній так і в іноземній валюті. Після цього Позивачем, вважаючи, що національна валюта України збереже свою стабільність по відношенню до долару США, було обрано найбільш вигідні умови кредитування та прийняте рішення про одержання кредиту в іноземній валюті, що засвідчується умовами укладеного кредитного договору. Крім того, про отримання кредитних коштів саме у доларах США Позивач просив Банк у своїй заяві від 27.06.2008 р.

Окремої уваги заслуговує безпідставне твердження Позивача про істотну зміну обставин у зв'язку із девальвацією національної валюти та незаконна вимога про зміну умов Кредитного договору на цій підставі.

Відтак відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Спираючись на викладені вище аргументи Банк стверджує, що при укладені Кредитного договору сторонам було достовірно відомо про можливість зміни курсу національної валюти країни по відношенню до долара США, тобто, сторони могли і навіть повинні були передбачати можливість коливання курсу валют при укладенні Кредитного договору.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України. Позивачем не було належним чином доведено факт одночасної наявності усіх чотирьох мов, що необхідні для зміни Кредитного договору в судовому порядку.

Частиною 4 ст. 652 ЦК України закріплено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно із ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у відповідності до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" курс іноземних валют по відношенню до гривні встановлюються Національним банком України, а про зміну курсу долара США по відношенню до гривні працівники банку дізнаються після того як це питання вирішується на рівні Національного Банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюється Національним банком країни за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, а курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором усвідомлювали, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити і врахувати підвищення валютного ризику.

Вказане свідчить про те, що Позивач, вирішуючи питання про одержання кредиту в іноземній валюті, достовірно знав про можливу нестабільність національної валюти відношенню до долару США і діяв на власний ризик.

Позивач стверджує, що був впевнений і вважав, що зростання курсу долара США по відношенню до гривні не відбудеться. Підписанням Кредитному договору Позивач підтвердив, що йому було надано вичерпну інформацію про умови кредитування та про орієнтовану сукупну вартість кредиту, а також роз'яснено існуючі особливості кредитування, переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Окремо звертають увагу суду на ту обставину, що частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено обов'язок заінтересованої сторони довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що суттєва зміна обставин не настане. Але курси іноземних валют, і тому числі доларів США, не є фіксованими, що є загальновідомим фактом.

Стосовно твердження Позивача, що виконання Кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору повідомляємо наступне:

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими умови договору можуть бути визнані в разі, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Однією із підстав визнання умов договору несправедливими є надання продавцеві (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі, як це передбачено п. 11 ч. 3 ст. Закону України "Про захист прав споживачів".

Проте, як вбачається з пунктів 1, 2 абзацу 4 частини 4 статті 18 вказаного Закону зазначені вище положення застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем, а також договорів про купівлю/продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.

Позивач вважає, що в результаті не визначення в кредитному договорі його ціни у національній валюті були порушені як його права, так і норми діючого законодавства України, якими передбачено, що єдиним законним засобом платежу на території України є національна валюта - гривня.

Проте, згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У статті 2 зазначеного вище закону дається визначення поняття кошти, згідно якого кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналіз приведених норм свідчить про безумовне зобов'язання Позивача повернути відповідачу позику - грошові кошти саме в іноземній валюті (доларах США) в розмірі 61400,00 доларів США з врахуванням відсотків, в строки та умовах, визначених сторонами в Кредитному . говорі.

Крім цього, частиною 2 статті 533 ЦК України передбачено, що вразі якщо у зобов'язанні "значено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за відповідним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Під час укладання сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був. Таким чином, зазначені вище положення вимог діючого законодавства спростовують твердження Позивача щодо незаконності визначення у кредитному договорі зобов'язань по валютному кредитному договору лише в іноземній валюті.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав пояснення викладені у запереченнях проти позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову по справі в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представник позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований та безпідставний, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Судом встановлено, що 14 липня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір за № 1701/0708/76-011. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору Банк зобов’язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 61400 доларів США на строк з 14 липня 2008 року по 13 липня 2037 року включно на умовах, передбачених у цьому договорі, а позивальник зобов’язується передати кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов’язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Кредит надається Банком у готівковій формі через касу Банку на підставі заяви Позичальника та внесення коштів на оплату за договором купівлі-продажу, зазначену у п. 1.4. цього договору. Позивальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних за весь час фактичного користування кредитом.

Позивачем  відповідачу було надіслано письмові заяви з проханням на підставі п. 1 статті 652 ЦК України зменшити діючу процентну ставку та приймати платежі, які підлягають сплаті у доларах США  за курсом 4,60 грн. у зв’язку із зміною розміру купівлі долару США на момент підписання договору та написання листа та додатково лист щодо надання роз’яснення про право Банку надавати кредити в доларах США. Відповідачем було дано відповіді на надіслані листи, позивачу повністю відмовлено у в задоволенні його заяви щодо внесення змін до кредитного договору в частині зменшення відсоткової ставки та надано роз’яснення з приводу діяльності Банку та можливості укладення договорів в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 9.2 Кредитного договору при зміні кредитної політики відповідно до рішень Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, а також Банку, у договір, за згодою Позичальника, у 10-денний строк вносяться відповідні зміни.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 10 Господарського кодексу України грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом грошової маси,  досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб'єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потреби функціонування і розвитку економіки.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання  економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Сторонами не надано доказів стосовно прийняття будь-яких рішень з приводу зміни кредитної політики та встановлення будь-яким нормативно правовим актом зімни кредитної політики, враховуючи, що внесення змін з приводу кредитної політики чітко визначено домовленістю між сторонами, а тому і підстав для застосування ч. 2-4 ст. 652 ЦК України у суду не має та не має підстав для внесення змін до умов Кредитного договору і як наслідок до Договору іпотеки та Договору поруки не має.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача про те, що виключно в національній валюті повинне бути укладене кредитне зобов’язання між ним та банком.

Статтею 192 Цивільного кодексу України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання Іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1.3. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року, визначає, що використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів у іноземній валюті не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, відповідно, дія статей 192 та 533 Цивільного кодексу України на дані правовідносини банку та позичальника не розповсюджується. При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України не забороняє надання кредиту в іншій валюті, ніж валюта України.

Статтею 47 Закону "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями.

ВАТ "Сведбанк" має всі необхідні ліцензії, щоб здійснювати валютні операції відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121 -III від 07.12.2000 р. та Декрету КМУ "По систему валютного регулювання та валютного контролю" №15-93 від 19.02.1993 р.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, з врахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, Цивільний кодекс закріпив принцип свободи договору. Змістом договору є ті умови, на яких сторони погодились виконувати договір. Кредитний договір № 1701/0708/76-011 від 14 липня 2008 року укладено саме на суму 61400,00 доларів США. Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник взяв па себе зобов'язання повертати заборгованість по кредиту у конкретні строки і саме в доларах США.

Згідно п. 10.1, 10.2 Кредитного договору вбачається, що укладаючи цей договір, позичальник не знаходився під впливом омани, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу важких обставин. Сторони погодились, що з укладанням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір відповідає вимогам діючого цивільного законодавства.  Після досягнення згоди по всім істотним його умовам він був підписаний сторонами і жодних заперечень позивачем не було висловлено.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним п. 9.7 Іпотечного договору від 14 липня 2008 року, як такого, що суперечить ст. 29 ЦК України, то вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

П. 9.7. Іпотечного договору від 14 липня 2009 року передбачає, що Іпотекодавець зобов’язаний не реєструвати в квартирі будь-яких фізичних осіб до закінчення терміну дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або  місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Ч. 6 ст. вказаної статті визначає, що фізична особа може мати кілька місць проживання

Судом дійшов до висновку, що зміст правочину, а саме п. 9.7 Іпотечного договору не суперечить зокрема ст. 29 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а тому вказаний пункт договору не може бути визнаний недійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 82, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

в и р і ш и в :

В задоволення позову ОСОБА_4 до ПАТ «Сведбанк» про зміну умов кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20 денний строк, після подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження  у випадку подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя:             підпис

Копія вірно:

Суддя Рівненського міського суду             С.П.Харечко

  • Номер: 22-ц/772/2840/2015
  • Опис: за позовом Турбовець Наталії Миколаївни до Попіля Федора Павловича, ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" про стягнення коштів, завданої злочином
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-1242/10
  • Суд: Апеляційний суд Вінницької області
  • Суддя: Харечко Сергій Петрович
  • Результати справи: позов (заяву, скаргу) задоволено; Ухвалено нове рішення по суті позовних вимог у зв'язку із:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.09.2015
  • Дата етапу: 07.12.2015
  • Номер: 88-ц/772/4/2018
  • Опис: заява про перегляд рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом Турбовець Наталії Миколаївни до Попіля Федора Павловича, ТОВ "Управління механізації шляхового будівництва" про відшкодування шкоди, завданої злочином
  • Тип справи: на заяву про перегляд рішення (ухвали) в цивільних справах за нововиявленими обставинами (а)
  • Номер справи: 2-1242/10
  • Суд: Апеляційний суд Вінницької області
  • Суддя: Харечко Сергій Петрович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 01.03.2018
  • Дата етапу: 27.09.2018
  • Номер: 22-з/772/73/18
  • Опис:
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 2-1242/10
  • Суд: Апеляційний суд Вінницької області
  • Суддя: Харечко Сергій Петрович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.08.2018
  • Дата етапу: 03.08.2018
  • Номер: 22-з/772/80/18
  • Опис:
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 2-1242/10
  • Суд: Апеляційний суд Вінницької області
  • Суддя: Харечко Сергій Петрович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.08.2018
  • Дата етапу: 28.08.2018
  • Номер: 22-з/772/84/18
  • Опис:
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 2-1242/10
  • Суд: Апеляційний суд Вінницької області
  • Суддя: Харечко Сергій Петрович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 07.09.2018
  • Дата етапу: 10.09.2018
  • Номер: 88-ц/772/9/2018
  • Опис: заява про перегляд в зв`язку з нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 14 січня 2011 року у цивільній справі за матеріалами заяви представника  Турбовець Наталії Миколаївни – Усова Юрія Вікторовича про перегляд рішення Апеляційного суду Вінницької області від 26 листопада 2010 року по справі за позовом Турбовець Наталії Миколаївни до Попіль Федора Павловича, ТОВ «Управління механізації шляхового будівництва» про стягнення шкоди, завданої злочином у зв’язку з нововиявленими обставинами
  • Тип справи: на заяву про перегляд рішення (ухвали) в цивільних справах за нововиявленими обставинами (а)
  • Номер справи: 2-1242/10
  • Суд: Апеляційний суд Вінницької області
  • Суддя: Харечко Сергій Петрович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.09.2018
  • Дата етапу: 18.09.2018
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація