Справа № 1-218/10

                                         2010 р

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

    04 березня 2010 року                             м. Рівне

    Рівненський міський суд в складі:

    головуючого судді Головчака М.М.,

        при секретарі Редько К.О.

        з участю: прокурора Станкевича О.К.

        захисника адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне

кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Рівне, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_1 раніше судимого: 06 червня 2007 року Рівненським міським судом за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік 6 місяців, у вчиненні злочину передбаченого ч.198 КК України ,-

В С Т А Н О В И В :

    Підсудний ОСОБА_2 23 червня 2009 року близько 15 год.00 хв. маючи умисел на заздалегідь не обіцяне отримання та збут майна одержаного злочинним шляхом, що виразилось безоплатному отриманні від ОСОБА_3 мобільного телефону марки “Samsung E 590”, від якого достовірно знав, що того ж дня о 14 год.00 хв., перебуваючи по вул. 16 липня в м. Рівне, останній відкрито викрав мобільний телефон марки “Samsung E 590” вартістю 1096,50 гривень у неповнолітього ОСОБА_4. Отримавши від ОСОБА_3 мобільний телефон  марки “Samsung E 590” ОСОБА_2 збув, шляхом продажу за 150 гривень громадянці ОСОБА_5.         В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину визнав повністю, та показав що, в кінці червня 2009 року приблизно в обід, він разом з ОСОБА_3 гуляли містом. Через деякий час він пішов до своєї двоюрідної сестри ОСОБА_6, яка проживає разом зі своїм співмешканцем АДРЕСА_2 У сестри він пробув приблизно півтори години. Через якийсь час до будинку зайшов ОСОБА_3 і розповів, що тільки-но забрав в якогось малолітнього хлопця мобільний телефон “Samsung” чорного кольору. ОСОБА_3 запитав, чи є в нього знайомі, яким можна продати телефон, на що  він відповів, що є, оскільки думав продати його своїй знайомій ОСОБА_5, яка працює продавцем шаурми навпроти його будинку. Він разом з ОСОБА_3 вийшли на вулицю де ОСОБА_3 йому передав мобільний телефон, а він підійшов до ОСОБА_5. ОСОБА_5 запитала у нього чи він справний, чи не крадений та скільки він за нього хоче. Він відповів, що телефон справний і коштує 150 гривень. Взявши гроші, вони пішли в кафе “Русана”, що розташоване на вул. 16 липня, де витратили приблизно 30 гривень, а на решту коштів купили продукти харчування.                      У вчиненому, щиро розкаюється, просить не позбавляти його волі.

    Виходячи з вищевикладеного, відповідно до вимог ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього учасники судового розгляду не заперечують. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміє підсудний ОСОБА_2 та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснив їм, що у такому випадку будуть позбавлені права оспорювати ті фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

    Крім повного визнання підсудним своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена сукупністю інших доказів, безпосередньо досліджених судом при розгляді справи.

    Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 23 червня 2009 року близько 14 годин він разом з другом ОСОБА_7 йшли по вулиці 16 липня в напрямку вул. Набережна на тренування з футболу. Не доходячи до кафе “Блюз” до них із заду підійшов на той час невідомий хлопець і сказав, що хоче поговорити. В ході їхньої розмови, ОСОБА_3 запитав чи є в них мобільні телефони. Вони розповіли, що не мають. Далі він сказав, що поб'є їх, якщо вони не віддадуть телефони. ОСОБА_4 злякався і передав незнайомцю мобільний телефон марки “Samsung E 590”. Крім телефону ОСОБА_3 сказав віддати гроші. Отримавши від нього 10 гривень та телефон ОСОБА_3 побіг, а він з ОСОБА_7 пішов на тренування. Вказує, що мобільний телефон марки “Samsung E 590”, в телефоні була сім карта оператора мобільного зв'язку “Київстар”  з номером НОМЕР_1. Корпус телефону був чорного кольору. Прийшовши додому з тренування, він розповів про дану подію татові.  

    Дії підсудного ОСОБА_2, які виразилися у заздалегідь не обіцяне отримання та збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, правильно кваліфіковано за  ст.198 КК України.

    При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст.12 КК України,є злочином середньої тяжкості.

    Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину повністю визнання своєї вини.     Обставиною, що обтяжують покарання, вчинення злочину щодо малолітнього.

    Що стосується особи підсудного, суд враховує, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, негативно не характеризується, не одружений, на обліку лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку центру психічного здоров’я населення з приводу розладів особистості.

    Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, особу підсудного, обставини що пом’якшують покарання, а також інші обставини справи, суд дійшов до висновку про неможливість виправлення засудженого без відбуття покарання, а тому вважає за необхідним призначити покарання яке пов’язане з ізоляцією від суспільства.

      Керуючись ст.ст.321,324,328-339 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

    ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України і призначити йому покарання – один місяць арешту.

    До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_2  змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взяти його під варту в залі суду.

    Строк відбуття покарання засудженому рахувати з 04 березня 2010 року.

    Речові докази по справі а саме мобільний телефон  марки «Samsung E 590”  повернути ОСОБА_8.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя :