Справа № 2-1383/10

   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

06 квітня 2010 року                         Рівненський міський суд

в особі судді             Головчака М.М.

при секретарі             Редько К.О.

з участю позивачки         ОСОБА_1

та його представника         ОСОБА_2

представника відповідача     ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,-

В С Т А Н О В И В :

    29.07.2008 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання,укладеного між нею та її сином ОСОБА_4 20.08.2002 року,посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5,зареєстрованого в реєстрі за № 1777 та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.

    Згідно позовної заяви вказувала,що 20.08.2002 року відповідач шляхом обману і зловживаючи її довірою домігся підписання нею договору довічного утримання. Згідно вказаного договору, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №1777, вона передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов’язався повністю утримувати її, надаючи необхідні продукти харчування, одяг, забезпечувати належний догляд, медичну допомогу. Однак не пройшло і місяця після підписання вказаного договору,як відповідач забув усі домовленості,всіляко демонстрував свою зверхність над нею як новий власник квартири,разом із своєю дружиною у її відсутність забрав усі документи на квартиру і дачу та ключі від дачі,внаслідок чого між ними склалися неприязні стосунки. Не надаючи їй ні продуктів харчування,ні одягу, не забезпечуючи належний догляд і необхідну допомогу, відповідач з січня 2008 року фактично перестав сплачувати їй вартість обов’язків, обумовлених договором довічного утримання, та сплачувати комунальні послуги за житло. Згідно відповіді Рівненської дирекції поштамп-центр поштового зв’язку №1 від 10.07.2008 року № 204 з січня 2008 року по 10 липня 2008 року на її ім’я від ОСОБА_4 було лише два перекази на суму 50 грн. в лютому та березні 2008 року, окрім того ОСОБА_4 станом на липень 2008 року допустив заборгованість по квартирі. Договір довічного утримання може бути розірваний на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов»язків,незалежно від його вини. Покликаючись на викладені обставини,просила позов задовольнити, розірвати договір довічного утримання і визнати за нею право власності на кв. АДРЕСА_1.  

    У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, пояснивши, що договір довічного утримання було укладено добровільно, без будь-якого примусу. Зазначає, що умови договору ОСОБА_4 виконує належним чином, проводить оплату вартості комунальних послуг матері, періодично направляє відповідно до умов договору грошові перекази в сумі по 50 грн.  

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 20.08.2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4  було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за р.№1777.

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 передала у власність своєму сину ОСОБА_4 належну їй квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 зобов’язався повністю утримувати ОСОБА_1, надаючи їй необхідні продукти харчування, одяг, забезпечити  належний догляд за нею і необхідну медичну допомогу. Вартість вказаних обов’язків визначається в сумі 50 грн. 00 коп. щомісячно.

Спірні правовідносини на момент розгляду справи, відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулюються нормами, що їх містить глава 57 ЦК України.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ч.1 ст.749 ЦК України у договорі довічного утримання(догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач неналежно виконував свої обов’язки по утриманню позивачки, що підтверджується листом Рівненської дирекції поштамп-центр поштового зв’язку №1 від 10.07.2008 року №204,згідно якого з січня 2008 року по 10.07.2008 року на ім’я позивачки від відповідача ОСОБА_4 було лише два поштові перекази на суму 50 грн., в лютому та березні 2008 року.

Окрім того із оглянутого в судовому засіданні листа комунального теплопостачаючого підприємства «Комуненергія» Рівненської міської ради  №03-03/1576 від 11.06.2009 року вбачається, що по квартирі АДРЕСА_1 з 20.08.2002 року станом на 01.06.2009 року існує заборгованість за надані послуги теплопостачання в сумі 1430 грн.14 коп.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 самостійно проводить поточний ремонт у квартирі, що підтверджується угодою від 14.09.2007 року за №166 на виготовлення на встановлення віконної конструкції, а також товарними чеками, які підтверджують придбання товарів.

Також суд бере до уваги, що ОСОБА_1 зверталась до територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та малозабезпечених громадян з метою взяття її на обслуговування, дана обставина підтверджується листом директора територіального центру Іваницького І.

Згідно вимог чинного ЦК України, договір довічного утримання вимагає систематичного і постійного виконання набувачем своїх обов'язків щодо відчужувача до моменту припинення договору. Набувач зобов»язаний забезпечити відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Окрім того, як слідує з вищевказаного договору, вартість послуг,які повинен був надавати ОСОБА_4 матері, сторони визначити в сумі по 50 грн. щомісячно, що не є співмірним сумі,яка необхідна для задоволення життєво необхідних потреб особи та створення умов для її нормальної життєдіяльності.

Підписуючи даний договір, ОСОБА_4 брав на себе  обов»язок,окрім утримання, здійснювати догляд за відчужувачем, який не обов'язково пов'язаний з наданням матеріальної допомоги і опосередковується своєрідною трудовою участю набувача в житті відчужувача, наданням відчужувачу послуг, обсяг яких передбачається договором.

Згідно  ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або  заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

    Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Копії квитанцій про оплату комунальних послуг та копії квитанцій про переказ коштів, надані в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3, суд вважає неналежними доказами, оскільки  вимогу суду надати для огляду оригінали даних документів виконано не було, оригінали вказаних документів надані не були.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини неналежного виконання набувачем ОСОБА_4 своїх обов»язків по утриманню та догляді ОСОБА_1, а тому позов про розірвання договору довічного утримання підлягає до задоволення.

Згідно ст.756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане і має право вимагати його повернення.

Таким чином,підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру 3 АДРЕСА_1 наявні.    

Враховуючи викладене, на підставі ст.755,756 ЦК України, керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України , суд, -    

                В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання задовольнити повністю.

Розірвати договір довічного утримання укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений 20 серпня 2002 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №1777.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                                 М.М.Головчак