Cправа № 2-1491/2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

17 лютого 2010 року                     Рівненський міський суд

в особі головуючого судді           Головчака М.М.,

            при секретарі             Довбенко Г.В.,

з участю позивачки-відповідачки     ОСОБА_1,

та її представника         ОСОБА_2,

     представника відповідача-позивача     ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами, неустойки за прострочення сплати аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

                    В С Т А Н О В И В :

23.10.2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів в сумі 47 694 грн. 05 коп. та неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 174 083 грн. 28 коп. Згідно позовної заяви вказувала,що з 19.05.1990 року перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі,однак сімейне життя між ними не склалося і шлюб 18.07.1995 року було розірвано,про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено актовий запис № 542. Від подружнього життя вони мають сина ОСОБА_5 та доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно рішення Рівненського міського суду від 13.08.1992 року відповідача зобов’язано сплачувати на її користь аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку,щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Однак своїх зобов”язань ОСОБА_4 не виконував, після її неодноразових скарг до правоохоронних органів ним до 1996 року частково почались сплачуватися аліменти,а з березня 1996 року відповідач фактично припинив їх сплату у зв»язку з народженням дитини від другого шлюбу. В результаті ухилень відповідача від свого обов»язку батька утримувати дитину за ним станом на 01.05.2009 року утворилась заборгованість по аліментах в сумі 47 140 грн. 51 коп. Відповідачем з моменту відкриття виконавчого провадження рішення Рівненського міського суду про примусове стягнення аліментів не оскаржувалось, відповідач старанно приховував своє фактичне місце проживання та місце роботи. ОСОБА_4 є працездатним,має задовільний стан здоров»я і має можливість допомагати матеріально своїм дітям. 30.06.2009 року в зв»язку із досягненням дітьми повноліття виконавче провадження закінчено. Окрім того, на підставі ст. 196   СК України ОСОБА_4 як особа,яка винна у виникненні заборгованості по аліментах, зобов»язаний сплатити на її користь неустойку у розмірі 1 % від   суми   несплачених   аліментів   за   кожен   день прострочення, починаючи з 23.10.2008 року по день подачі позову до суду. Покликаючись на викладені обставини, просила позов задовольнити,стягнути з ОСОБА_4 на її користь заборгованість по сплаті аліментів в сумі 47 694 грн. 05 коп., неустойку у розмірі 174 083 грн. 28 коп. та витрати на оплату правової допомоги в сумі 270 грн. 00 коп.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Вказував,що розмір заборгованості,який просить стягнути з нього позивачка не відповідає дійсності, ним  до 2000 року перераховувались кошти на утримання дітей. Починаючи з 2000 року в зв»язку з відсутністю постійного місця роботи виплату аліментів тимчасово було припинено. Починаючи з серпня 2005 року по червень 2009 року аліменти перераховувались,тому жодних ухилень з його боку по сплаті аліментів не було. Безпідставними є й вимоги по стягненню неустойки,оскільки не надано детального розрахунку,зокрема,не вказано період,на який нараховується пеня.

24.11.2009 року ОСОБА_4  подав зустрічну позовну заяву про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Вказував,що 18.07.1995 року шлюб між ним та ОСОБА_1 рішенням Рівненського міського суду було розірвано. Після розірвання шлюбу він зобов»язувався сплачувати аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей. До 2000 року аліменти ним сплачувались. З 2000 року виплату аліментів було припинено в зв»язку з відсутністю постійного місця роботи. Проте починаючи з серпня 2005 року по червень 2009 року аліменти він сплачував,що підтверджується квитанціями про переказ коштів. Заборгованість по сплаті аліментів виникла в зв»язку з обставинами,які мають істотне значення. Як і в попередні роки так і на даний час він перебуває у складному матеріальному становищі, на його утриманні перебуває дружина та неповнолітній син. Окрім того,за рішенням суду його без його відома позбавлено батьківських прав,проте ним добросовісно виконувались обов»язки по утриманню дітей. Тому,з врахуванням цих обставин просить звільнити його від сплати заборгованості за аліментами.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги уточнили. Пояснили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який 18.07.1995 року було розірвано. Від подружнього життя сторони мають двох дітей,на яких за рішенням Рівненського міського суду  від 13.08.1992 року було присуджено стягувати аліменти в розмірі 1/3 частини його заробітку(доходу),щомісячно, до досягнення дітьми повноліття. Однак своїх зобов»язань відповідач не виконував, ним згідно квитанцій сплачувались незначні суми, а в деякі періоди часу взагалі припинено їх сплату. ОСОБА_4  ухилявся від виконання свого батьківського обов»язку, постійно приховував свою адресу місця проживання та місце роботи, і фактично самоусунувся від виконання батьківського обов»язку. ОСОБА_4 є працездатним, наявність у нього дружини та дитини від другого шлюбу не звільняє його від обов»язку сплачувати аліменти на своїх дітей. Покликаючись на викладені обставини,просять позов задовольнити,стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів  в сумі  42 979 грн. 44 коп., неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 124 965 грн. 93 коп. та витрати за надання правової допомоги в сумі 270 грн. 00 коп. В задоволенні зустрічного позову просять відмовити.  

В судовому засіданні представник відповідача-позивача ОСОБА_3 позов не визнала. Пояснила,що ОСОБА_4 не ухилявся від виконання свого обов»язку  по утриманню дітей і ним сплачувались аліменти,що підтверджено відповідними квитанціями. З урахуванням його складного матеріального стану,наявності на утриманні дружини та сина від другого шлюбу просить в задоволенні позову відмовити, зустрічний позов задовольнити і звільнити ОСОБА_4 від сплати аліментів.  

Заслухавши пояснення позивачки-відповідачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі,який 18.07.1995 року розірвано, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 542, що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.  

Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_2,та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

За рішенням Рівненського міського суду від 13.08.1992 року ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку,щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 як неплатник аліментів згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду від 16.02.2005 року був оголошений в розшук ( відповідь на запит від 20.07.2006 року №50/7-14625 начальника ВГІРФО Рівненського МВ УМВС), згідно його письмових пояснень від 08.08.2005 року він визнав наявність в нього заборгованості  і несплату аліментів пояснив відсутністю постійного місця роботи, відносно нього державним виконавцем в прокуратуру м. Рівне надсилалось подання для вирішення  питання про притягнення до кримінальної відповідальності (копія листа в прокуратуру м.Рівне від 04.11.2002 року).

Як вбачається із довідки від 11.03.1997 року ПП «Девіз»  позивачка ОСОБА_4 з  березня 1996 року аліментів не отримувала, згідно довідки від 19.07.2006 року начальника ДВС у Голосіївському районі м.Києва, з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року відомостей про сплату аліментів на ім»я ОСОБА_1 не надходило, боржник знаходиться в розшуку.

30.06.2009 року постановою старшого державного виконавця Кенюк Л.В. виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 аліментів закінчено.

Отже,як встановлено судом, відповідач ОСОБА_5 від сплати аліментів на утримання своїх дітей ухиляється, аліменти не сплачує, рішення суду не виконує, що підтверджується довідкою-розрахунком державного виконавця ВДВС Солом»янського РУЮ у м.Києві від 08.12.2009 року,з якої вбачається, що за період з 01.04.1999 року по 18.05.2009 року заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів станом на 18.05.2009 року складає 47 140 грн. 51 коп.

Розмір аліментів,визначений виконавчою службою узгоджується з вимогами чинного законодавства,правильність розрахунку перевірена судом і з врахуванням всіх обставин покладена в основу рішення.

Судом досліджено надані відповідачем квитанції про переказ коштів,з яких вбачається,що відповідач ОСОБА_4 частково переказував в 2005 – 2009 роках  суми,розмір яких коливається в межах від 25 грн. 00 коп. до 200 грн. 00 коп.,кошти в сумі 280 грн. 00 коп. та 300 грн. 00 коп. перераховувались відповідачем одноразово в грудні 2007 року та квітні 2008 року.  

Позивачкою-відповідачкою ОСОБА_1 надано суду  розрахунок заборгованості по аліментах із врахуванням виплачених зазначених вище сум по квитанціям. Загальна сума заборгованості станом на 18.05.2009 року склала 42 979 грн. 44 коп.    

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи представника відповідача-позивача ОСОБА_4  – ОСОБА_3 про те,що ОСОБА_4 не ухилявся від виконання свого батьківського обов»язку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і відповідачем не спростовані.

Посилання представника ОСОБА_3 на складне матеріальне становище ОСОБА_4,наявність у нього дитини від другого шлюбі суд не враховує як істотні обставини,ні підставі яких ОСОБА_4 міг бути звільненим від сплати аліментів.

Частина 2 ст. 197 СК України передбачає, що за позовом  платника  аліментів  суд  може  повністю  або частково звільнити його від сплати заборгованості  за  аліментами, якщо  вона  виникла  у  зв'язку  з  його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Врахування  матеріального  та сімейного стану платника аліментів згідно ч.1 ст. 197 СК України не є підставою для його повного звільнення від їх сплати,а лише  у  відстрочці   або   розстрочці    сплати заборгованості за аліментами.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати  дитину  до  досягнення  нею повноліття.

Тому суд не вбачає підстав звільняти ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами і приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за аліментами в сумі 42 979 грн. 44 коп. Відповідно в задоволенні зустрічного позову вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Окрім того, стягнення неустойки можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи,зобов’язаної сплачувати аліменти. Якщо заборгованість утворилася з вини інших осіб,стягнення неустойки не допускається.

Відповідно до ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З оглянутих матеріалів справи підтверджується наявність заборгованості за ОСОБА_4 по аліментам,  боржник повідомлявся про необхідність її погашення, що ним і не оспорюється, а несплата аліментів пояснюється ним відсутністю коштів.

Таким чином ОСОБА_4 допустив  заборгованість за аліментами, неодноразово  повідомлявся  про її наявність та про погашення державним виконавцем, а тому  у одержувача аліментів виникло право на стягнення пені у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Однак відповідач суттєвих обставин,які могли б бути враховані судом для зменшення розміру аліментів не навів, вимог про зменшення розміру неустойки ним заявлено не було.

Однак суд не погоджується із розрахунком пені,зробленим позивачкою, в сумі  124 965 грн. 93 коп.,оскільки при вирахуванні розміру неустойки сума боргу за попередній час до заборгованості за наступний час не додається.   При щомісячній сплаті аліментів сума неустойки рахується за кожен окремий місяць.

Окрім цього, сума заборгованості по аліментах становить 42 979 грн. 44 коп.,  позивачка просить стягнути неустойку в розмірі 124 965 грн. 93 коп., що значно перевищує саму суму заборгованості по аліментах.

Суд розраховує розмір неустойки, виходячи із наступного (розрахунок заборгованості із врахуванням виплачених ОСОБА_4 сум згідно квитанцій):

За жовтень 2008 року – 80 грн. 17 коп.( 890 грн. 77 коп.(1077,77 грн.-180 грн.) / 100 * 9 днів),

За листопад 2008 року -  260 грн. 04 коп.( 866 грн. 80 коп. /100 * 30 днів),

За грудень 2008 року -  367 грн. 02 коп.( 1183 грн. 94 коп. /100 * 31 день),

За січень 2009 року -  232 грн. 87 коп.( 751 грн. 18 коп. /100 * 31 день),

За лютий  2009 року -  216 грн. 53 коп.( 773 грн. 33 коп. /100 * 28 днів),

За березень 2009 року -  239 грн. 73 коп.( 773 грн. 33 коп. /100 * 31 день),

За квітень 2009 року -  241 грн. 00 коп.( 803 грн. 33 коп. /100 * 30 днів),

До 18 травня 2009 року -  72 грн. 63 коп.( 403 грн. 54 коп. /100 * 18 днів).

А всього розмір неустойки за період з 23.10.2008 року по 18.05.2009 року складає 1 709 грн. 99 коп.

В решті позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до положень ст.84 ЦПК України, вбачається, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. З метою отримання правової допомоги по захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів по даній справі позивачка вказує, що понесла витрати в сумі 270 грн. 00 коп. Однак, витрати на правову допомогу, повинні бути підтверджені документально і на підтвердження цих обставин, суду повинно бути надано договір про надання правової допомоги та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.     Підтвердження сплати позивачем витрат в сумі 270 грн. 00 коп. за надання правової допомоги, належним чином суду не надано, тому дана вимога до задоволення не підлягає.

На підставі ст.ст. 196,197 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294,367 ЦПК України, суд, -

                                            В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за аліментами, неустойки за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами в сумі 42 979 грн. 44 коп. ( сорок дві тисячі дев’ятсот сімдесят дев’ять грн. 44 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1  неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 1709 грн. 99 коп. (одна тисяча сімсот дев’ять грн. 99 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь місцевого бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. 00 коп. та на користь державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.,а всього 171 грн. 00 коп. (сто сімдесят одна грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                     М.М.Головчак