Справа № 2-669/10

                     Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

              І  М  Е  Н  Е  М           У  К  Р  А  Ї  Н  И

12 квітня 2010 року                     Рівненський міський суд

в особі головуючого судді             Головчака М.М.,

при секретарі                     Редько К.О.,

з участю позивачки-відповідачки     ОСОБА_1,

її представника         ОСОБА_2,

відповідачки-позивачки     ОСОБА_3,

та її представника         ОСОБА_4,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,Другої Рівненської державної нотаріальної контори,третя особа – КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно,усунення перешкод в користуванні майном та його витребування із незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,  

                    В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, Другої Рівненської державної нотаріальної контори,третя особа – КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,виданого 11.07.2006 року на ім»я ОСОБА_3, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_5, а саме квартиру АДРЕСА_1,автомобіль марки «ЗАЗ-969»,заощадження,що знаходяться на рахунку в РОД «Ощадбанк», усунення перешкод в користуванні спадковим майном та його витребування із незаконного володіння.

Згідно позовної заяви вказувала, що рішенням Рівненського міського суду від 23.05.2005 року у задоволенні її позову про визнання заповіту ОСОБА_5 від 05.10.2001 року, укладеного на користь ОСОБА_3, було відмовлено, апеляційним судом Рівненської області від 30.11.2005 року рішення міського суду залишено без змін. 05.03.2008 року апеляційний суд Чернівецької області задовольнив її касаційну скаргу і справу було направлено на новий розгляд до Рівненського міського суду. Рішенням Рівненського міського суду від 03.03.2009 року у задоволенні її позову про визнання заповіту ОСОБА_5 від 05.10.2001 року,укладеного на ім»я  ОСОБА_3 недійсним, відмовлено. 15.06.2009 року колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області рішення Рівненського міського суду від 03.03.2009 року скасовано і заповіт,складений на ім»я ОСОБА_3,визнано недійсним. Однак, виконати дане рішенням немає можливості. Під час оскарження вказаних рішень у всіх судових інстанціях рішенням Рівненського міського суду від 19.06.2006 року задоволено вимоги ОСОБА_3 про те,що вона має право отримати свідоцтво на право спадщини за заповітом і  11.07.2006 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ільчук Н.О. ОСОБА_3 вказане свідоцтво було видане. Вказане свідоцтво було видане на підставі скасованого судового рішення, а тому є недійсним. Таким чином ОСОБА_3 заволоділа майном ОСОБА_5, а саме: квартирою АДРЕСА_1, автомобілем ЗАЗ-969 та заощадженнями, що знаходяться на рахунку ОСОБА_5 в Рівненській обласній дирекції «Ощадбанку». Покликаючись на викладені обставини, просила позов задовольнити.

22.10.2009 року від ОСОБА_3 поступила зустрічна позовна заява,яка ухвалою суду об»єднана і одне провадження із первісним позовом. Згідно зустрічного позову ОСОБА_3 вказувала, що 05.10.2001 року, перебуваючи на лікуванні в Рівненському обласному протитуберкульозному диспансері ОСОБА_5 заповів їй належне йому майно. Однак не погодившись з цим,ОСОБА_1 оскаржувала дійсність заповіту в суді,де рішенням міського суду та ухвалою апеляційного суду їй було відмовлено. 11.07.2006 року                      Другою Рівненською державною нотаріальною конторою їй
було видано свідоцтво про право на спадкове майно, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1,яка розташована в старому будинку з великим зносом. ОСОБА_5, будучи престарілою людиною, на протязі декількох десятків років не ремонтував житло і не бажав, щоб в квартирі виконувався ремонт, так як себе погано почував. На час отримання нею спадщини спадкова квартира потребувала капітального ремонту, без якого проживати в ній було неможливо, оскільки сантехніка та газова плита не працювали, ванна та унітаз були пошкоджені і потребували заміни, стіни частково були вкриті грибком, стеля потріскалась і обсипалась, віконні рами, підвіконня, підлога в кухні прогнили, лінолеум на підлозі порвався, вхідні двері, міжкімнатні двері потребували заміни, не закривались, балкон потребував укріплення, не працювали належним чином вимикачі та розетки. Вона отримала право власності на квартиру, а тому на законних підставах мала право користуватися і володіти нею. Вона мала намір проживати в спадковій квартирі, в зв"язку з чим провела в ній капітальний ремонт, а саме замінила вхідні двері з коробкою, лічильник, перештукатурила стіни, стелю, зробила повністю їх перетирку, пофарбувала, замінила підлогу в кухні та коридорі на плитку, в кімнаті на ламінат, змінила електропровід з приладами, змінила плитку на стінах кухні, влаштувала вентиляцію, провела заміну сантехнічних приладів, унітазу зі зливним бачком, ванни, рукомийника, труб, сифонів, провела заміну міжкімнатних дверей на розсувні, замінила радіатори опалення, демонтаж на встановлення вікон з балконними перилами із металопластику з влаштуванням підвіконь, заміну водопровідних та  каналізаційних труб. Вартість капітального ремонту квартири склала 82 165 грн. Вона оселилась та проживала в цій квартирі, несла всі витрати по її утриманню та сплачувала за комунальні послуги. Лише через три роки Верховним Судом України рішення Рівненського міського суду від 23.05.2005 року було скасоване і справа направлена на новий судовий розгляд. ОСОБА_1 як спадкоємець померлого повинна їй відшкодувати понесені нею збитки на покращення її спадкового майна, які є невід"ємними, на суму 82 165 грн. Крім того, відповідачка повинна їй відшкодувати пошкоджені нею та її сином вхідні двері в квартиру, ремонт яких склав 1 000 грн., витрати на лікування ОСОБА_5 в сумі 2000 грн., його поховання, обладнання могили на суму 3 000 грн. Покликаючись на викладене,просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь збитки на суму 88 169 грн.

20.11.2009 року ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги. Вказала,що ОСОБА_3 не мала права робити ремонт в спірній квартирі,а тому її вимоги про відшкодування збитків на її ремонт не визнає. Вимоги про відшкодування затрат на ремонт дверей, купівлю ліків,витрат на поховання є безпідставними. Покликаючись на викладене, просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11.07.2006 року Другою державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 згідно заповіту від 05.10.2001 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 згідно заповіту від 26.05.2001 року, зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні спадковим майном.

09.12.2009 року від ОСОБА_1 поступили письмові заперечення проти зустрічного позову,який вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення та не може розглядатись в одному проваджені з первісним позовом. Позов ОСОБА_3 про стягнення збитків не може розглядатись в одному провадження з поданим нею позовом. ОСОБА_3 посилається на ст.1166 ЦК України, хоча вона ніяких неправомірних рішень не вчиняла, шкоди майну ОСОБА_3 не завдавала, а тому дана позовна заява ОСОБА_3 є безпідставною. ОСОБА_3,знаючи про перебування справи на розгляді у  Верховному  суді України, оформила право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_5 Посилання ОСОБА_3 на необхідність проведення капітального ремонту в квартирі жодним доказом на підтверджені,ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована не була. Висновок будівельно-технічного дослідження експерта ОСОБА_8 не може бути доказом та підставою для стягнення з неї 82 165 грн., оскільки в ньому не вказано період, в який було проведено ремонтні роботи, вартість ремонту в спадковій квартирі в декілька разів перевищує вартість самої квартири. Покликаючись на викладене, просить відмовити в прийнятті позовної заяви ОСОБА_3 як безпідставної та такої, що не відповідає вимогам ст. 123 ЦПК України та не може прийматись до спільного розгляду з первісним позовом, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3, визнати за нею право власності на спадкове майно та витребувати майно із незаконного володіння.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали,покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просять позов задовольнити, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 11.07.2006 року Другою державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 згідно заповіту від 05.10.2001 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно ОСОБА_5 згідно заповіту від 26.05.2001 року, зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні спадковим майном. В задоволенні зустрічного позову просять відмовити за безпідставністю позовних вимог.

В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнала, зустрічний позов просила задовольнити. Вказувала,що майже півсторіччя вона була знайома з ОСОБА_5, оскільки з ним товаришував її батько ОСОБА_9 та мати ОСОБА_10, 1924 року народження. До самої смерті ОСОБА_5 вона підтримувала з ним добрі дружні стосунки і надавала йому фізичну допомогу: прибирала квартиру,
купувала продукти, готувала їжу, прала білизну, забезпечувала     медикаментами.

і,

В

У я

В кінці вересня 2001 року ОСОБА_5 поклали у
протитуберкульозний диспансер, де на карточці історії хвороби він вказав
телефон її матері, так як власного номеру телефону вона на той час не мала, і
просив повідомити її про його перебування в лікарні. Після дзвінка з
лікарні, в той же день, вона особисто з'явилась у лікарню, після чого на протязі всього часу перебування ОСОБА_5 у лікарні за свій рахунок
забезпечувала його медикаментами та харчуванням. Витрати на лікування склали  2000 грн.

;я

10

>9

05.10.2001 року ОСОБА_5 заповів їй належне йому майно, перебуваючи в обласному протитуберкульозному диспансері. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За власні кошти вона поховала його в с. Колоденка. Витрати на поховання та обладнання могили ОСОБА_5, придбання одягу, доставка труни в с.Колоденка, придбання хреста та вінків, квітів, проведення богослужіння та християнських обрядів склали 3000 грн. У 2002 році між нею та ОСОБА_1 виник спір відносно дійсності заповіту, рішенням міського суду та ухвалою апеляційного суду заповіт,складений на її ім»я,був визнаний дійсним. Другою Рівненською державною нотаріальною конторою їй було видане свідоцтво про право на спадщину, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1. З весни 2002 року вона проживала в спадковій квартирі, де і проживає на даний час. Після отримання свідоцтва про право власності вона мала право на законних підставах володіти та розпоряджатися квартирою, і як законний власник змушена була провести в ній капітальний ремонт, оскільки будинок старий з великим зносом. ОСОБА_5 отримав вказану квартиру майже півсторіччя назад і на протязі декількох десятків років квартиру не ремонтував, оскільки погано себе почував, не мав коштів, здоров»я та бажання на здійснення ремонтних робіт, вважав, що за його життя   немає сенсу робити капітальний ремонт. Стіни квартири були вкриті грибком, штукатурка на стінах та стелі обсипалась, лінолеум вилущився, двері та вікна від старості не зачинялися, балкон був в аварійному стані, труби проржавіли, протікали, сантехніка потребувала повної заміни. Нею як законним власником був проведений капітальний ремонт
квартири, а саме вона замінила вхідні двері з коробкою, лічильник,
перештукатурила стелі, зробила повністю   їх   перетирку,   штукатурку,пофарбування,замінила підлогу в кухні та коридорі на плитку, в кімнаті на     ламінат, замінила електропроводку, розетки, вимикачі, замінила плитку в кухні, обклала ванну плиткою, замінила  ванну, встановила унітаз з зливним бочком, встановила нові раковини, мийку, сантехніку, замінила каналізаційні та водопровідні труби, зробила вентиляцію, замінила сифони, поставила міжкімнатні розсувні двері, замінила радіатори опалення, демонтувала та встановила нові вікна, підвіконня, провела капітальний ремонт балкону, обклала вагонкою,  вставила    дерев»яні  вікна, утеплила,  провела світло, вмонтувала кладові на балконі та в квартирі, замінила газову плиту та
колонку, та   виконала   інші будівельні   та   облаштувальні   роботи.   Для виконання вказаних робіт наймала спеціалістів. Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження вартість     виконаних ремонтних робіт склала 82165 грн. Такий складний ремонт є невід»ємним і збільшив вартість квартири на вказану суму. Окрім того, в квартирі сином ОСОБА_1 були пошкоджені вхідні двері,ремонт яких склав 1000 грн., розпочато телефонний терор на адресу її матері,  записки  з  погрозами  фізичною  розправою,в зв»язку з чим вона зверталася в правоохоронні органи. Покликаючись на викладені обставини,просила в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити,зустрічний позов задовольнити і стягнути з ОСОБА_1 на її користь  88 169 грн.

Представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 покази ОСОБА_3 підтримала.

Представник Другої Рівненської державної нотаріальної контори пояснила, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 було видано на законних підставах,рішення апеляційного суду набрало законної сили,арешту на квартиру накладено не було. При  вирішення справи по суті покладається на розсуд суду.  

Представник КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» пояснив,що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_5, з 13.07.2006 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом – ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи,суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.

Так, згідно заповіту від 26.05.2001 року,посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_11, ОСОБА_5 все своє майно,де б воно не було і з чого не складалось,і взагалі все те,що на день смерті буде належати йому і на що він за законом матиме право,заповів ОСОБА_1.

05.10.2001 року ОСОБА_5, знаходячись на лікуванні в Рівненському  обласному протитуберкульозному диспансері,склав заповіт на ім»я ОСОБА_3,згідно якого заповів все своє майно їй.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер,що стверджується довідкою про смерть, виданою начальником органу РАГС Рівненського міського управління юстиції.

Не погодившись із дійсністю даного заповіту, ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду із позовом про визнання заповіту від 05.10.2001 року,складеного на ім»я ОСОБА_3, недійсним. Рішенням Рівненського міського суду від 23.05.2005 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30.11.2005 року рішення міського суду залишено без змін.

05.03.2008 року апеляційний суд Чернівецької області задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 і справу було направлено на новий розгляд до Рівненського міського суду.

Рішенням Рівненського міського суду від 03.03.2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту ОСОБА_5 від 05.10.2001 року,укладеного на ім»я  ОСОБА_3, відмовлено.

15.06.2009 року колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області рішення Рівненського міського суду від 03.03.2009 року скасовано і заповіт,складений на ім»я ОСОБА_3,визнано недійсним.

11.07.2006 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ільчук Н.О.  на ім»я ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом,зареєстровано в реєстрі за № 3-370.

Як вбачається у ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду,якщо буде встановлено,що особа,якій воно видане,не мала права на спадкування,а також в інших випадках, встановлених законом.

Отже, оскільки заповіт,складений на ім»я ОСОБА_3 від імені ОСОБА_5 рішенням суду був скасований, вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню,а свідоцтво скасуванню.

Відповідно до розділу 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року № 20/5, п. 205 передбачає, що на   майно,  що  переходить  за  правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

 Згідно п.209, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину
за законом  або  заповітом  нотаріус за даними Спадкового реєстру
перевіряє наявність спадкової справи,спадкового договору,заповіту. Пункт 214 передбачає,що нотаріус при видачі свідоцтва про право  на спадщину за
заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт
смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність
спадкового договору,  час  і  місце  відкриття  спадщини,  склад
спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб,
які  мають  право  на  обов'язкову  частку  в  спадщині.                   Перевірка наявності заповіту (секретного заповіту),спадкового договору,
здійснюється за допомогою Спадкового   реєстру   у  порядку,
передбаченому  Положенням  про  Єдиний реєстр заповітів, спадкових
договорів та спадкових справ.

Як вбачається із оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 505 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, в справі наявні  підтверджуючі право власності документи лише на квартиру АДРЕСА_1.

Інших підтверджуючих право власності документів на будь-яке інше майно в матеріалах справи не має.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом,зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно вищевказаної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на  спадщину  на  майно,  яке
підлягає   реєстрації,   провадиться   нотаріусом   після  подання
правовстановлювальних  документів  про  належність   цього   майна
спадкодавцеві  та  перевірки відсутності заборони або арешту цього
майна.

Окрім того, видача свідоцтва  про  право  на  спадщину  спадкоємцям,  які
прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Тому суд вважає за необхідне задовольнити вимогу ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1,квартира АДРЕСА_1 декілька десятків років не ремонтувалася, тому потребувала капітального ремонту.

В судовому засіданні встановлено, що після отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_1 розпочала проведення ремонтних робіт квартири.

Даний факт стверджується рядом допитаних в судовому засіданні свідків.

Так,свідок ОСОБА_12 показала,що після смерті ОСОБА_5 його похованням займалась ОСОБА_3 Прийнята нею квартира АДРЕСА_1 була в неналежному стані, тому ОСОБА_3 було зроблено в ній євроремонт, на який вона вклала великі гроші. В квартирі була збита штукатурка, зроблена підлога,балкон,вставлені пластикові вікна. На здійснення ремонту ОСОБА_3 в неї були позичені гроші.

Свідок ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_3 доглядала за ОСОБА_5, після смерті якого його поховала. Після отримання всіх необхідних правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_3 розпочала в кв. АДРЕСА_1 ремонт,оскільки квартира була стара і довгий період часу в ній ніхто не робив ремонту. Нею було перекладено стіни,двері,вікна, поміняно проводку, встановлено міжкімнатні двері, перероблено балкон,поміняно сантехніку. На здійснення ремонту ОСОБА_3 було позичено в неї 4 тис. доларів США.

Свідок ОСОБА_14 показала, що ОСОБА_5 проживав в квартирі АДРЕСА_1,яка була в неналежному стані, балкон висів, в квартирі був грибок, стіни розколоті, всі меблі поламані. Після отримання всіх правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_3 розпочала в квартирі ремонт, оскільки хотіла в ній проживати. Всі стіни були оббиті до цегли, вставлені нові вікна, балкон, покладена плитка в ванні, встановлена нова проводка, дверні ручки,розетки. Без проведеного ремонту в квартирі проживати було не можливо.

Свідки ОСОБА_15,ОСОБА_16 показали, що під час перебування ОСОБА_5 в лікарні ОСОБА_3 за ним доглядала в лікарні, а після його смерті його поховала. Квартира ОСОБА_5 перебувала в страшному стані,все було розбите, меблі старі. Після отримання документів на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зробила в квартирі ремонт,в якій вклала великі кошти. На ремонт в свідка ОСОБА_16 ОСОБА_3 було позичено 2 тис. доларів США.

Свідок ОСОБА_17 показала,що їй відомо,що ОСОБА_3 турбувалася про ОСОБА_5,а після його смерті займалась похованням. Квартира,в якій проживав ОСОБА_5, потребувала ремонту,оскільки була в неналежному стані. Після ремонту квартири АДРЕСА_1,який був проведений ОСОБА_3, було зроблено стіни,стелю, прокладено плитку, встановлені розсувні двері,проведено обшивку балкону,поміняно газову плитку. В результаті було зроблено якісний ремонт.

Свідок ОСОБА_18 показала, що вона є донькою ОСОБА_3 Під час перебування ОСОБА_5 в лікарні, ОСОБА_3 допомагала йому в лікарні, купувала ліки, приносила їжу, після смерті займалась похованням. Квартира  АДРЕСА_1 перебувала в жахливому стані,все розбите. Після отримання в 2006 році свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_3 розпочала в квартирі ремонт, на проведення якого було витрачено біля 100 000 грн.

Частина 4 ст.390 ЦК України передбачає, що добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Вартість ремонтних робіт на квартиру АДРЕСА_1 згідно висновку будівельно-технічного дослідження від 18.09.2009 року, складеного спеціалістом ОСОБА_8, склала 82 165 грн. До висновку долучений зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва.  

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Протилежного ОСОБА_1 не довела,а тому позов в частині стягнення збитків за проведення ремонтних робіт вищевказаної квартири підлягає до задоволення.

Вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення витрат на встановлення вхідних дверей в сумі 1000 грн., на лікування ОСОБА_5 в сумі 2000 грн. та на його поховання в сумі 3000 грн. суд   вважає необґрунтованими та такими,що до задоволення не підлягають. Дані обставини жодними письмовими доказами не підтверджені.

Не підлягають до задоволення і вимоги про усунення перешкод в користуванні спадковим майном.

Способами захисту цивільних прав та інтересів згідно ч.2 ст.16 ЦК України є припинення дії,яка порушує право.  Даний спосіб захисту пов»язаний із вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі.

Однак жодних доказів вчинення ОСОБА_3 перешкод у здійсненні ОСОБА_1 як власнику у користуванні та розпорядженні належним їй майном суду надано не було.

  На підставі викладеного, керуючись ст. 16,328,390 ЦК України, керуючись ст.ст. 208, 209, 212-215, 218, 223,292, 294 ЦПК України, суд,  –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3,Другої Рівненської державної нотаріальної контори,третя особа – КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно,усунення перешкод в користуванні майном та його витребування із незаконного володіння задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом,видане ОСОБА_3 11.07.2006 року Другою Рівненською державною нотаріальною конторою,зареєстровано в реєстрі за № 3-730.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно,а саме квартиру АДРЕСА_1

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування понесених витрат проведеного ремонту квартири 82 165 грн. 00 коп. (вісімдесят дві тисячі сто шістдесят п»ять грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд поданням в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в двадцятиденний після подачі заяви строк апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана і без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк встановлений для подання цієї заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду                   М.М.Головчак