справа № 355/812/17

головуючий у суді І інстанції Коваленко К.В.

провадження № 22-ц/824/1850/2021

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 квітня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні його правонаступником по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Посилаючись на приписи ст.ст. 55, 442 ЦПК України, просив суд замінити боржника у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Верховного Суду №355/812/17 від 03 квітня 2019 року - ДП "Українська залізнична швидкісна компанія", правонаступником його прав та обов`язків - Акціонерним товариством "Українська залізниця".

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 16 квітня 2020 року заяву задоволено.

Замінено боржника у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Верховного Суду №355/812/17 від 03 квітня 2019 року - ДП "Українська залізнична швидкісна компанія", правонаступником його прав та обов`язків - Акціонерним товариством "Українська залізниця".

Не погодившись із ухвалою суду представник АТ "Укрзалізниця" - адвокат Онищенко О.Ф. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - ДП "Укрзалізниця українська залізнична швидкісна компанія" з 06 серпня 2014 року та станом на час звернення до суду із апеляційною скаргою перебуває у стані припинення, тому в силу ст. 91 ЦПК України 2004 року володіє цивільною процесуальною дієздатністю, є самостійним суб`єктом господарського права, як особа, що має статус юридичної особи. Тому, вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом телефонограми та шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, зазначену у апеляційній скарзі, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи заву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, суд першої інстанції виходив з доведеності підстав для такої заміни.

Колегія апеляційного суду повністю погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що у червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у цивільній справі №355/812/17 було задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_1 , а саме в частині задоволення його вимог про відшкодування моральної шкоди та стягнуто на користь останнього в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000(триста тисяч) грн.

Вказане судове рішення є чинним та перебуває на виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

На момент розгляду справи судом ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" перебувало в стані припинення.

Станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником прав та обов`язків ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код за ЄДРПОУ 40075815), що підтверджено інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 2, 5 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на корись чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно зі ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд у десятиденний строк розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення цього питання.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є, зокрема, реорганізація юридичної особи.

Отже, заміна сторони, що вибула, може мати місце тільки в результаті правонаступництва, що відбулося в матеріальних правовідносинах.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника). Для вирішення проблеми процесуального правонаступництва, означеної в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року, у світлі обставин справи № 264/5957/17 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особимає місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (див. також пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 37 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, яка діяла на дату реєстрації АТ "Укрзалізниця") злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначені правові, економічні та організаційні особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належить державі, управління і розпорядження його майном та спрямований на забезпечення економічної безпеки і захисту інтересів держави.

Відповідно до частин 3, 6, 7 та дев`9 статті 2 цього Закону передбачено, що товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Оприлюднення затвердженого КМУ переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання;

Пунктом 2 розділу ІІІ "Перехідні та прикінцеві положення" цього Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Як убачається із матеріалів справи, державну реєстрацію АТ "Укрзалізниця" здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою КМУ № 735, АТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку.

Законом про особливості утворення Укрзалізниці передбачено, що оприлюднення затвердженого КМУ переліку підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється Товариство, є офіційним повідомленням для кредиторів про припинення таких суб`єктів господарювання (частина сьома статті 2 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200"Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Постанова № 200) постановлено утворити Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, до якого також включено ДП "Українська залізнична швидкісна компанія".

Затверджений КМУ перелік підприємств залізничного транспорту, на базі яких утворюється товариство, був оприлюднений в "Урядовому кур`єрі" від 04 липня 2014 року №118, відтак є чинним із указаної дати.

Таким чином, законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту законних інтересів їх прав, аніж встановлені статтями 105 і 107 ЦК України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ "Укрзалізниця" для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі такого підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці положень про правонаступництво АТ "Укрзалізниця" щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ "Укрзалізниця", датою виникнення універсального правонаступництва АТ "Укрзалізниця" щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП "Українська залізнична швидкісна компанія".

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду 16 червня 2020 року вирішуючи виключну правову проблему у справі № 910/5953/17 щодо питання правонаступництва АТ «Українська залізниця».

Аналогічний висновок щодо правонаступництва викладений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/1149/16, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 221/4255/16-ц.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія апеляційного суду не встановила підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки відсутність в ЄДР запису про припинення ДП "Українська залізнична швидкісна компанія" не спростовує факту переходу до АТ "Укрзалізниця", правонаступництва щодо прав і обов`язків ДП "Українська залізнична швидкісна компанія".

Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а тому в силу ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, доводи скарг висновків суду не спростовують, а тому керуючись ст. 375 ЦПК України, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 16 квітня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 січня 2021 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба