Головуючий суду 1 інстанції - Суський О.І.

Доповідач -Луганська В.М.

Справа № 433/1637/19

Провадження № 22-ц/810/800/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Коновалової В.А., Карташова О.Ю.

за участю секретаря: Вовчанської С.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 27 серпня 2020 року, ухвалене судом у складі судді Суського О.І. за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та усунення перешкод в користуванні грошовими коштами,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року позивачка звернулася до суду зазначеними вимогами, в обґрунтування яких вказала, що вона є власником банківської платіжної картки № НОМЕР_1 , виданої на обслуговування банківського рахунку, відкритого Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк»). Банківський рахунок використовувався позивачкою з метою зберігання власних коштів та заощаджень.

05 січня 2018 року, маючи намір скористатися платіжною карткою, позивачка виявила, що картку заблоковано та невдовзі став недоступним онлайн -сервіс «Приват24».

Через декілька днів, засобом телефонного зв`язку працівником банку позивачку було повідомлено, що обмеження користування рахунком і карткою відбулося через необхідність перевірки фінансових операцій службою безпеки банку начебто через виявлення шахрайських дій.

На момент здійснення останньої фінансової операції на рахунку залишалися кошти в межах залишку в сумі 10671,66 грн.

Незважаючи на подальші численні звернення працівники банку не надавали позивачці жодних пояснень, а для вирішення ситуації рекомендували звернутися до правоохоронних органів або суду.

Таким чином, починаючи з 05 січня 2018 року до теперішнього часу у позивачки відсутня можливість вільно розпоряджатися власними коштами у сумі 10671,66 грн.

Позивачка вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, її причетність до будь-якої злочинної діяльності із використанням банківського рахунку не підтверджено ніякими доказами.

Зазначила, що уклавши договір банківського рахунку з відповідачем вона набула статусу споживача фінансових послуг.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством, яка складає 192410, 15 грн.

У зв`язку з чим, просила суд визнати протиправними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо повного обмеження доступу до банківського рахунку, що обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 з 05 січня 2018 року; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами на рахунку, що обслуговуються платіжною карткою № НОМЕР_1 в межах залишку коштів у сумі 10671,66 грн, шляхом негайного розблокування банківського рахунку та надання можливості зняття грошових коштів та стягнути з АТ КБ «Приватбанк» пеню за прострочення надання фінансових послуг з банківського рахунку, що обслуговуються платіжною карткою № НОМЕР_1 у сумі 192410,15 грн.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 27 серпня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АК КБ «ПриватБанк» про захист прав споживачів та усунення перешкод в користуванні грошовими коштами задоволено.

Визнано протиправними дії АТ КБ «Приватбанк» щодо повного обмеження доступу до банківського рахунку, що обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 з 05 січня 2018 року.

Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні грошовими коштами на банківському рахунку, що обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 в межах залишку коштів у сумі 10 671,66 грн шляхом негайного розблокування банківського рахунку та надання можливості зняти грошові кошти.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення надання фінансових послуг з банківського рахунку, що обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 в сумі 192 410, 15 грн.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави судовий збір у сумі 2030, 82 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до пункту 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення власником або довіреною особою вимог чинного законодавства України та/або умов договору, та/або у разі виникнення овердрафта банк має право призупинити розрахунки за карткою (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення зазначених порушень.

У пункті 1.1.3.2.14. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

Положеннями ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк в тому числі здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, до відкриття рахунку клієнтову, укладання договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Суд не надав оцінки, тому, що банком було призупинено здійснення видаткових операцій з використанням платіжної картки (електронного платіжного засобу), держателем якої є позивач, з підстав повідомлення клієнта банку про шахрайські дії, а саме примушення 02.01.2018 року під диктування, провести грошові перекази коштів на картку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

В даному випадку до суду з чинним позовом звернулась особа, яка є порушником діючих норм законодавства, а блокування, проведене банком з метою захисту інтересів потерпілих від шахрайських дій осіб, проведено з дотримання норм спеціалізованого законодавства, в межах повноважень наданих державою та закріплених в нормах спеціалізованого Закону. Дії ПриватБанку щодо тимчасового обмеження видаткових операцій за картковим рахунком позивача були наслідком вмотивованої підозри щодо використання вказаного рахунку із шахрайською метою.

Щодо вимог про усунення перешкоди у користування грошовими коштами та розблокування рахунку, то під час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк» було повідомлено, що 09.10.2019 року обслуговування ОСОБА_1 в банку поновлено, карта НОМЕР_1 розблокована.

Скаржник зазначив, що в даному випадку положення п.5 ч.10 Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини не поширюються та послався на те, що у разі, якщо суд дійде висновку щодо правовідносин, які склалися між ОСОБА_1 і банком можуть бути застосовані приписи ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», то просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на те, що суд касаційної інстанції неодноразово звертав увагу, що при визначені розміру пені суд має дотримуватися пропорційності в цивільному процесі та врахувати положення ст.551 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що відповідачем не подано належних і допустимих доказів, зокрема про те, хто, коли і в якій формі звертався з повідомленням про шахрайські дії з використанням картки позивачки, як і того, що подібне повідомлення неназваного клієнта банку мало місце у дійсності взагалі.

Щодо розблокування картки 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що станом на 29 серпня 2019 року картку все ще було заблоковано відповідачем та вказує, що відповідач жодного разу на подав пояснення в ході розгляду суду першої інстанції та ігнорував звернення позивачки з моменту блокування до звернення до суду. Погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає, що підстав для скасування рішення суду по доводам апеляційної скарги не має.

В судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про місце та час судового засідання повідомлена належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка учасників справи, які повідомлені про місце та час судового засідання не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки суд виходив з того, що судом були встановлені наступні обставини: позивачка має платіжну картку АТ КБ «Приватбанк» - картка «Універсальна» № НОМЕР_1 , строк дії картки 07/21.

Згідно роздруківки руху коштів по рахунку за карткою № НОМЕР_1 з вікна інтернет-банкінгу «Приват24», вбачається, що станом на 27 травня 2018 року на рахунку були наявні грошові кошти на суму 10671, 66 грн. Операції за рахунком було заблоковано у зв`язку з наявністю шахрайських дій.

Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ України серії ІІА № 1262114 ОСОБА_1 на території України станом на 30 травня 2019 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» на звернення ОСОБА_1 від 02 серпня 2018 року № 20.1.0.0.0/7 - 180708/607 на 98471-ВБ від 08 липня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» припинив обслуговування платіжної картки позивача на підставі п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг.

Відповідачем суду надано копію анкети-заяви ОСОБА_1 на оформлення платіжної картки.

Доказів, які б спростовували інформацію, викладену позивачем у позовній заяві відповідачем суду не надано.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність передбачену ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», погодився із розрахунком позивача пені у сумі 192410, 15 грн та дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог позивачки.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (статті 1071 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Згідно з частиною третьою статті 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Частинами першою, другою статті 17 Закону України Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

З наведених вище правових норм убачається, що АТ КБ «ПриватБанк» будучи суб`єктом первинного фінансового моніторингу та виявивши факти здійснення фінансових операцій, в тому числі щодо руху коштів по картковому рахунку позивача, які містили ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 Закону №1702-VII , та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, вправі був здійснити зупинення фінансових операцій по цьому картковому рахунку лише на два робочих дні з подальшим повідомленням про вказані обставини спеціального уповноваженого органу, яким є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, який в свою чергу вправі був прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій на строк до п`яти робочих днів.

При цьому колегія суддів зазначає, що статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що 25 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладений договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки, який разом із підписаною анкетою-заявою від 25 лютого 2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» становить умови одного договору, відповідно до яких позивачу було відкрито картковий рахунок.

Позивачці було видано платіжну карту № НОМЕР_1 .

05 січня 2018 року здійснення операцій з використанням платіжної картки позивача було припинено внаслідок блокування рахунку та грошових коштів на ньому ПАТ КБ «ПриватБанк».

На момент блокування карткового рахунку позивачки на рахунку були розміщені грошові кошти на загальну суму 10671, 66 грн.

На письмове звернення позивачки до банку, відповідач листом від 08 липня 2018 року повідомив позивачку, що правовою підставою для припинення обслуговування є п.1.1.3.2.3 Умов і правил надання банківських послуг.

В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що підставою для зупинення видаткових операцій по платіжній картці позивачки стало повідомлення клієнта банку про шахрайські дії.

Відповідачем не надано як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів правомірності дій відповідача, щодо блокування картки позивачки на строк, що перевищує два дні. Так само не надано скаржником належних та допустимих доказів того, що дії банку щодо блокування картки позивачки відповідали вимогам статті 17 Закону України Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивачки щодо визнання дій АТ КБ «Приватбанк» щодо повного обмеження до банківського рахунку та зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користування та розпорядженні грошовими коштами позивачки, які знаходилася на банківському рахунку.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком правомірно було призупинено здійснення операцій з використання платіжної картки є безпідставними та спростовуються встановленими по справі обставинами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем.

Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»). Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 461/1737/16-ц.

Обґрунтованим є висновок суду про наявність правових підстав для нарахування та стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Отже, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Втім, апеляційний суд не може погодитись із заявленим позивачкою розміром пені, яку вона просить стягнути з банку і в цій частині погоджується з доводом апеляційної скарги про зменшення розміру пені.

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки, зокрема за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 61-1120 цс 15 і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64 цс 19.

З огляду на обставини даної конкретної справи, ураховуючи завдання цивільного судочинства та виходячи із засад справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення стягнутої з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки пені з 192410, 15 грн до 30000, 00 грн.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанцій в частині позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанку» про стягнення 3 % пені передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» змінити, зменшивши суму стягнутої з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки пені з 192410, 15 грн до 30000, 00 грн, рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2030, 82 грн слід скасувати, а в іншій частині судове рішення необхідно залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Частиною шостою вказаної статті встановлено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При подачі позовної заяви до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2030, 82 грн. За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 3046, 23 грн. (а.с.162). Позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів». З АТ КБ «Приватбанку» підлягає стягненню судовий збір на користь держави за подання позовної заяви позивачкою у розмірі 406, 72 грн. Апеляційну скаргу скаржника задоволено частково і на користь скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 610, 08 грн. З урахуванням вимог ч.ч. 6, 10 ст.141 ЦПК України скаржнику необхідно компенсувати витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок держави у порядку визначеному Кабінетом Міністрів у розмірі 203, 39 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 27 серпня 2020 року в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пені за прострочення надання фінансових послуг з банківського рахунку, що обслуговується платіжною карткою № НОМЕР_1 змінити, зменшивши суму стягнутої пені з 192410, 15 грн до 30000, 00 грн.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 27 серпня 2020 року в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судового збору у сумі 2030, 82 грн скасувати.

Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 203,39 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Дата складання повного тексту постанови 14 січня 2021 року.

Головуючий Луганська В.М.

Судді Коновалова В.А.

Карташов О.Ю.