Справа № 2а-460/10

ПОСТАНОВА

І  М  Е  Н  Е  М   У  К  Р  А  І  Н  И

26 січня 2010 р.                           Суддя Рівненського міського суду Харечко С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Рівному справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення неправомірними та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення неправомірними та стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення.

В судове засідання позивач не з’явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутність в порядку письмового провадження та додаткові пояснення щодо застосування строку позовної давності.

Відповідач в судове засідання не з’явився, до початку судового засідання подав письмові заперечення проти позову, просив справу слухати без участі представника позивача в порядку письмового провадження.

Відповідач в запереченнях вказав, що здійснює видатки в межах бюджетних асигнувань та відповідно до Бюджетного кодексу України. Також  зазначив, що відповідно до Законів України «Про державний бюджет» на відповідні роки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розмір соціальних виплат. Так виплата позивачу допомоги на оздоровлення проводиться у відповідності до Постанови КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 листопада 2005 року № 526, відповідно до якої розмір разової грошової допомоги на оздоровлення інвалідам 1-2 групи становить 120 грн.. Зазначив, що враховуючи наявність актів однакової юридичної сили, до спірних правовідносин слід застосовувати акти, які прийняті в часі пізніше. Крім того, звернув увагу суду на пропущення позивачем річного строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Враховуючи викладене просив відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи те, що сторони заявили клопотання про слухання справи у їх відсутності, суд в порядку ч. 3 ст. 122 КАС України здійснює судовий розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду позовну заяву, заперечення, письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що позов слід задовольнити частково.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та є інвалідом ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги позивача стосуються перерахунку та виплати компенсації за шкоду, спричинену здоров’ю. Отже у відповідності зі ст.18 КАС України вказаний спір підсудний Рівненському міському суду, як адміністративному суду.  

Відповідно до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк. Проте, для окремих випадків законом може бути встановлений інший строк для звернення до суду. Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. В зв’язку з цим, суд вважає, що до заявлених позивачем вимог строк давності (строк звернення до суду) не застосовується.  

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.  

У Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини першої статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

Зокрема, ст.48 ч.4 Закону №796-XII (в редакції до 27.12.2007 року) передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, постраждалим внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС, у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги (ч.7 ст. 48 Закону №796-XII).  

Судом встановлено, що позивачеві вказана допомога на оздоровлення була виплачена у таких розмірах: 2006 рік – 120 грн., виплачена 16 жовтня 2006 року, за 2007 рік – 120 гривень, виплачена 20 серпня 2007 року, за 2008 рік – 120 грн., виплачена 22 квітня 2008 року та за 2009 рік – 120 гривень – виплачена 29 січня 2009 року. Вказані суми на оздоровлення були виплачені відповідачем у відповідності з постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.  

Стосовно позовних вимог за 2006 рік.

Пунктом 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV, дію ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у частині визначення розміру допомоги на оздоровлення було зупинено на 2006 рік. У 2006 році  належну позивачеві допомоги на оздоровлення встановлено у розмірі 120 грн. (постанова КМУ №562 від 12.07.2005 року).

Таким чином, Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» фактично були змінені положення ст.48 Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» у частині визначення розміру належної позивачеві допомоги на оздоровлення, який діяв у часі раніше. Тобто, на період виникнення вказаних спірних правовідносин були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір належної позивачеві допомоги на оздоровлення.

Згідно зі ст.75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. У Конституції України та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.  

Відповідно до ст.147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України.  

Конституційний Суд України в Рішенні N4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» був прийнятий пізніше за Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не визнавався Конституційним Судом України такими, що не відповідає Конституції України, тобто був чинним на момент виплати позивачеві допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, виходячи з наведеного, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суд вважає, що під час  вирішення спору про перерахунок виплаченої позивачеві допомоги на оздоровлення за 2006 рік з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, застосуванню підлягають норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».  

Таким чином,  правових підстав для задоволення позову за 2006 рік судом не встановлено.

Стосовно позовних вимог за 2007-2008 р.р.

Пункт 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі про соціальні гарантії громадян ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Також, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік, у тому числі і положення п.20 розділу 11, яким були внесені зміни до ст.48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, рішення Конституційного Суду України про визнання змін, внесених законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо визначення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення такими, що не відповідають Конституції України, були прийняті 09 липня 2007 та 22 травня 2008 року.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в періоди з 01 січня 2007 до 08 липня 2007 р. та з 01 січня 2008 до 21 травня 2008р. закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як це передбачає ч.2 ст.19 Конституції.

Таким чином, зазначена щорічна допомога на оздоровлення повинна була виплачуватися:

у 2007 році:

- з 01.01.2007 до 08.07.2007 р. р. – відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»;

- з 09.07.2007 до 31.12.2007 р. р. - відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

у 2008 році:

- з 01.01.2008 до 21.05.2008 р. р. - відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

- з 22.05.2008 до 31.12.2008 р. р. – відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно довідки УПСЗН № Я-1683 від 07 грудня 2009 року щорічна допомога на оздоровлення позивачеві була виплачена: у 2007 році – 28 серпня 2007 року в сумі 120 грн., у 2008 році – 22 квітня 2008 року в сумі також 120 грн. Тобто, вказана допомога за 2008 рік була виплачена позивачеві до прийняття Конституційним Судом України рішення №10-рп від 22 травня 2008 року в період, коли чинним був Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у зв’язку з цим, відповідач на момент виплати вказаної допомоги діяв відповідно до діючого на момент здійснення виплат законодавства, тому підстав для задоволення позову за 2008 рік судом не встановлено.

Щодо не виплати позивачу допомоги відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» станом на серпень 2007 року то суд визнає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Посилання відповідача на застосування при виплаті допомоги постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що інвалідам 2 групи виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися в розмірі 120 грн. є неправомірною.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті  92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Крім того, постановою Окружний адміністративний суду від 08 вересня 2009 року № 2а-6302/09/2670 «Про визнання незаконним пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано незаконним пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині визначення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи розміру щорічної допомоги на оздоровлення: інвалідам II групи - 120 грн. та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 грн.

Вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання відповідача на цю постанову судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі  пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується дії зазначеної статті у 2009 році, то дана стаття не конституційною не визнавалася, інших Законів, які б змінювали зміст даної статті не виносилося, а тому підстав для її не застосування не було.

За правилами частини 7 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За таких обставин, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 у частині виплати йому заборгованої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки.

При цьому слід врахувати, що з огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.

Відтак встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, на думку суду, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх у конкретному розмірі.

Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених вказаним Законом виплат, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги судом не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

З врахуванням викладеного суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки.

Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у 2007, 2009 роках у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення у 2007, 2009 роках у передбаченому ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат із врахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду  справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:         підпис

Копія вірно:

Суддя Рівненського міського суду                     С.П.Харечко