- 1 -

                                                                                                                                           № 2-58/10

                                                  Р    І    Ш    Е    Н    Н    Я

                                                        ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30.04.2010р.           Вільногірський  міський суд Дніпропетровської області

                                в складі головуючого судді Литвинової Р.А.    

                                при секретарі Заіка А.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника відповідача (за зустрічним позовом) – професійної спілки філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» Матвіюка В.Є., представника третьої особи – виконавчого комітету Вільногірської міської ради  ОСОБА_5,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вільногірську цивільну справу за позовом ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК», професійної спілки філії «Вільногірський ГМК» (третя особа – виконавчий комітет Вільногірської міської ради) про визнання недійсними договору та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою – АДРЕСА_1,

                                        В С Т А Н О В И В  :

Позивач - ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, в якому зазначає наступне.

Відповідно до умов договору №66 від 01.02.2006р., укладеного з відповідачем ОСОБА_2, вона на підставі добровільного волевиявлення взяла на себе зобов’язання частково відшкодувати позивачу витрати, які понесені ним при будівництві квартири АДРЕСА_1 у розмірі 25210.00грн. в строк з 01.02.2006р. до 01.02.2012р. щомісячними платежами по 350.00грн.

Відповідно до поданої відповідачем заяви від 12.01.2006р. відшкодування позивачу зазначених коштів здійснювалось шляхом утримання з заробітної плати відповідача. Однак, 19.08.2006р. відповідачем надана заява на ім’я керівника ГМК про припинення утримання з заробітної плати відшкодування вказаних витрат з серпня 2006р.

Відповідно до узгодженого графіку, який є додатком до договору, відповідач станом на 01.07.2007р. зобов’язаний був відшкодувати позивачу понесені ним витрати при будівництві квартири у розмірі 7000.00грн. (350грн.х20міс.), однак в порушення договірних зобов’язань відшкодувала тільки у розмірі 2100.00грн.

На пропозицію позивача в добровільному порядку погасити заборгованість відповідач не відреагувала, заборгованість не сплатила, а 24.09.2007р. надала заяву про відмову виконувати зобов’язання по договору.

Станом на 01.10.2007р. заборгованість складає 4900.00грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, також викладена вимога про стягнення судових витрат в сумі 81.00грн.

Згодом позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог і в кінцевому результаті просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором, яка існує станом на 01.01.2010р.  -  14 350.00грн. та судові витрати в загальній сумі 173.50грн. (143.50грн. – державне мито, 30.00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

         Відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК», професійної спілки філії «Вільногірський ГМК» про визнання недійсними договору та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою – АДРЕСА_1, в якому зазначила наступне.

З 1990р. вона та члени її сім’ї знаходились на квартирному обліку за місцем її роботи. В січні 2006р. підійшла її черга на отримання житла. 01.02.2006р. вона була викликана до Вільногірського міськвиконкому, де їй було запропоновано укласти договір №66 на часткове

                                                                            - 2 -

відшкодування витрат на будівництво і якщо вона його не підпише, то квартири не отримає, тому вона змушена була підписати такий договір. Після підписання цього договору вона отримала ордер та вселилася з сім’єю в квартиру.

Вона вважає укладений договір незаконним, тому що житловим законодавством України не передбачено отримання житлового приміщення в безстроковий найм з оплатою грошових коштів в рахунок компенсації вартості витрат на будівництво цього житлового приміщення Згідно з законодавством оплата пайових внесків передбачена для членів житлово-будівельних кооперативів, а вона не була членом такого кооперативу, тому не повинна була сплачувати кошти за отримане житло. Тому вона вважає укладення спірного договору суттєвим порушенням її житлових прав. Житловий кодекс України взагалі не передбачає укладення такого виду договорів, як відшкодування витрат на будівництво. Цей договір вона уклала під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних умовах, тому що вона на той час мала невеликий щомісячний дохід, неповнолітню дитину, тому сума 25 210грн. була для неї дуже великою. Тому суд повинен визнати такий договір недійсним, враховуючи цю обставину.

Позивачка (за зустрічним позовом) ОСОБА_2 зазначає, що оскільки були порушені конституційні права людини та громадянина, то правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, тому такий правочин є нікчемним.

Вона також зазначає, що Положення про порядок надання житла за адресою АДРЕСА_1 для працівників комбінату не відповідає нормам законодавства про працю України, нормам житлового та цивільного законодавства, оскільки воно розроблене на підставі Закону України «Про підприємства в Україні», який станом на 27.08.2004рр. втратив силу. Це Положення є частиною колективного договору на 2004р. і його умови погіршують її права, порівняно з Галузевою угодою гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004р.р. та з колективним договором з відповідачем на 2003р.

Згідно з колективним договором працівники комбінату, які потребують поліпшення житлових умов, не були зобов`язані укладати з відповідачем-1 договір на відшкодування витрат на будівництво житла, яке розподіляється відповідачем-1 за узгодженням з відповідачем-2. Згідно з п.6.6 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2004р. було передбачено, що розподіляти житло тільки працівникам комбінату згідно з установленою чергою та відповідно до Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла, затвердженого на зборах трудового колективу  29.07.2003р. (додаток 34). Тобто, положення п.6.6 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ВД ГМК» на 2004р. відносно її права на безкоштовне отримання житла погіршувалося відносно до положень п.6.6 колективного договору  на 2003р.

На думку відповідача позивач незаконно вніс зміни до Колективного договору стосовно додатку №34, замінивши Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла, яке частково відповідало Галузевій угоді, на спірне Положення, яке в цілому не відповідає п.6.17 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004р.р., оскільки в ньому була мова про пільгову позику для поліпшення житлових умов, а не про надання житла з урахуванням добровільної участі в його будівництві.

На думку відповідача ОСОБА_2 умови спірного Положення не відповідають Правилам обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, оскільки в Правилах немає вимоги про надання заяви про добровільну участь у витратах на будівництво житла. Вона вважає додатковою підставою для визнання недійсним договору №66 від 01.02.2006р. недійсним – укладення цього договору на підставі Положення відповідачів, яке не відповідало на час укладення договору чинному законодавству.

Відповідачка ОСОБА_2 в своєму зустрічному позові просить визнати недійсним з 27.08.2004р. Положення про порядок надання житла за адресою – АДРЕСА_1 для працівників комбінату, затвердженого сумісним рішенням адміністрації та професійної спілки ДП ВГГМК від 27.08.2004р. (додаток №34 до колективного договору на 2004р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ДАК «Українські поліметали»), також просить визнати недійсним договір №66 від 01.02.2006р. на часткове відшкодування витрат на будівництво, укладений між ОСОБА_2 та філією «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан».

В судовому засіданні представник позивача підтримав пред`явлений позов, висловивши

                                                                          - 3 -

заперечення проти зустрічного позову та пояснив суду, що спірний договір було укладено на підставі ст.6 ЦК України. Цей договір було підписано сторонами, він почав виконуватись, тобто відповідно до його умов із заробітної плати відповідачки за її заявою проводились відрахування по 350грн. щомісяця. Всього на цей час відповідачкою було сплачено 2100грн., потім вона припинила виконувати свої зобов`язання за договором. Спірний договір – це не є договором найму житла, він не регулює надання житла. При його укладенні сторони керувались Положеннями  про порядок надання житла за адресою – АДРЕСА_1 для працівників комбінату за 2003, 2004, 2005 роки, яке було погоджено з профспілкою комбінату, цей договір не суперечить нормам Житлового кодексу України, тому що існуючі між сторонами правовідносини регулюються не Житловим, а Цивільним кодексом.

Перше Положення в 2003р. називалось про надання позики, воно відповідало галузевій угоді і колективному договору, який узгоджувався між адміністрацією та трудовим колективом. Але оскільки не вдалось залучити до співробітництва банківські установи, довелось розробити новий порядок надання житла, це відбулось у 2004р. Помилки тут немає в тому, що вони зазначили Положення про підприємства, головним є те, що при цьому керувались ст.6 ЦК України.

Щодо зустрічного позову представник позивача пояснив, що відповідачку ніхто не примушував підписувати спірний договір. Він був підписаний в лютому, а договір найму з нею було укладено в січні 2006р. Не є правдивим те, що  спірний договір укладено на невигідних умовах, адже розраховано, що по 350грн. на місяць відповідач буде сплачувати до 2012 року, без врахування інфляції. Вартість квартири не відповідає тим затратам, які понесло підприємство на будівництво житла. ЗАТ «Кримський титан» пішов їм назустріч, в результаті чого вони продовжили будівництво житла. Тому вірніше було б вважати, що  невигідними умовами по цьому договору були для ГМК, а не для відповідачки. Фактично вона отримала безпроцентний кредит і не зрозуміло, - чому для неї це невигідно. Для вирішення всіх індивідуальних питань була створена спеціальна комісія, надавались розстрочки від 5 до 10 років, відповідачка просила розстрочку 7 років, домовились так, щоб надати їй розстрочку на 6 років і вона з цим погодилась. В договорі і в Положенні ніде не написано, що якщо робітник відмовиться підписувати договір, то він не отримає квартиру. Якщо особа мала бажання приймати участь у такому проекті, то вона укладала договір добровільно і ніхто її не примушував. ЖК України не передбачає витрати на будівництво, але при укладенні спірного договору сторони керувались Цивільним кодексом. Ідея надання житла таким чином виникла в 2003р., це скрізь освітлювалось і обговорювалось. Якби у відповідачки дійсно виникла яка тяжка обставина, вона могла б про це повідомити і це можна було обговорити на комісії.

Представник просить задовольнити позов комбінату та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_2 пред`явлений до неї позов не визнала, свою зустрічну позовну заяву підтримала і пояснила суду, що вона перебувала в черзі на отримання житла, коли підійшла її черга, то її викликали до виконкому і там вона підписала договір на оплату житла, а без цього не видавали ордери. Вона для себе вважає, що отримала житло платно. Вона вважає, що договір про оплату житла недійсний і платити на житло є нереальним.

У відповідях на запитання відповідач пояснила, що коли підійшла її черга на отримання житла, її викликали до виконкому і там вони всім під`їздом підписували договори про оплату та отримували ордера на квартири. У неї не було 26 тис.грн. і вона боялась, що їй не дадуть квартиру, тому підписала спірний договір. Договір найму житла вона підписала в той же день, коли їй було видано ордер, це мабуть було 12.01.2006р. Коли підписувала спірний договір, то вона не пам`ятає, - чи був там підпис генерального директора ОСОБА_6 і з якого числа він діє. Текст договору вона читала, бачила, що там було написана фраза «добровольное волеизъявление». Свій підпис від договору вона не відкликала, їй нічого не перешкоджало це зробити, вона просила комісію, щоб розстрочили їй оплату, їй розстрочили на 6 років, так як вона і просила, з лютого по серпень вона платила щомісяця по 350грн. Договір її не заставляли підписувати, а просто запропонували.

Її представник ОСОБА_3 доповнив її пояснення наступним. Він вважає, що надання житла на комбінаті не відповідає вимогам житлового законодавства та Правилам обліку громадян.  Ці Правила не є типовими і ніхто не має права вводити до них щось своє. Положення про надання житла, яке прийняв ГМК, погіршує положення громадян, воно прямо суперечить законодавству.  В  Положенні  ще  при  СРСР  нічого  не  було  про  такі договори.

                                                                            - 4 -

Положення ГМК є недійсним, воно є невід`ємною частиною колективного договору. Воно суперечить і основному Положенню, і КЗпП України. Люди були поставлені в такі умови, що вони не могли не підписувати спірні договори, по цьому договору у ГМК немає ніяких зобов`язань. При підписанні спірного договору волевиявлення, як це повинно бути відповідно до ст.203 ЦК, у відповідачки не було. Він просить задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, а в задоволенні позову ГМК відмовити.

Представник відповідача - професійної спілки філії «Вільногірський ГМК» (за зустрічним позовом) позов не визнав, суду пояснив, що він є працівником профспілкового комітету. Він повністю підтверджує все те, що висловив представник ГМК. Положення про порядок надання житла по АДРЕСА_1 нічому не суперечить, воно повністю відповідає законодавству. Колективні договори приймаються на конференції, заздалегідь перед цим ці всі питання обговорювались, все було гласно. Вони сумісно з представником адміністрації об`їздили багато підприємств і ніхто вже не будував житло, а ГМК відшукав таку можливість, щоб все-таки добудувати житло, в 2004р. будівництво зупинилось і трудовий колектив запропонував так зробити. Вони направляли проект цього Положення в область, де йому дана експертна оцінка, зауважень з цього приводу до них не було, це Положення відповідає законодавству і міністерському положенню і тому трудовий колектив ГМК його прийняв. Представник відповідачки не має права давати оцінку колективному договору, це є правом трудового колективу. Треба вірно розуміти те, що квартира ОСОБА_2 виділена згідно з ЖК України, а спірний договір укладено на підставі ЦК України. Він просить задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник третьої  особи – виконавчого комітету Вільногірської міської ради підтримала основний позов, висловила заперечення проти зустрічного позову, суду пояснила, що відповідно до рішення міськвиконкому ОСОБА_2 було видано ордер на квартиру, при цьому жодним чином законодавство не порушувалось. Працівник виконкому ОСОБА_4 видавала ордери і ніякі договори нікого підписувати не заставляла, бо вона не мала до них ніякого відношення. ОСОБА_2 добровільно уклала договір про участь у витратах на будівництво житла, на протязі деякого часу вона проводила оплати по договору, а потім припинила. Представник виконкому просить задовольнити позов комбінату, а ОСОБА_2 відмовити в задоволенні її зустрічного позову.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що приблизно в 2003р. було піднято питання про залучення додаткових коштів для закінчення будівництва будинку АДРЕСА_1 і було вирішено, щоб люди частково компенсували витрати на будівництво, це питання було включено в колективний договір, воно довго обговорювалось. Було два варіанти вирішення цієї проблеми – перша, це часткове відшкодування шляхом залучення коштів через установи банків, але банки відмовились, бо для них це було невигідно. Потім затвердили інше положення, воно було більш пільговим для працівників, тобто без відсотків, шляхом укладення договорів. Ці договори укладались на добровільній основі, підписувались вони після видачі ордерів. Від ОСОБА_2 ніяких претензій не було.

Згідно з Положенням, затвердженим на конференції, була створена велика комісія, куди запрошувались працівники, обговорювались всі питання, тобто про розмір заробітної плати, про строки погашення боргу та багато інших моментів. Якби не було часткового відшкодування за будівництво будинку, то могли б не завершити його будівництво взагалі. Навіть якби хтось відмовився від часткового відшкодування і не уклав би договір про це, то все одно він би отримав квартиру. Після затвердження Положення, кожен особисто писав заяву про згоду на відрахування певних коштів із його заробітної плати, і ніхто нікого не тягнув за руку.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що в той час вона працювала на ГМК, вона приймала участь у підготовці спільного рішення адміністрації та трудового колективу про порядок надання житла по АДРЕСА_1.   Потім, в подальшому оформляла договори найму житлових приміщень.

У відповідях на запитання вона пояснила, що все це відбувалось у виконкомі в каб. №12, де ОСОБА_4 видавала ордери, а вона потім оформляла договори найму житлового приміщення з кожним наймачем. Юрист з ГМК ОСОБА_6 укладала договори про часткове відшкодування коштів, витрачених на будівництво окремої секції будинку АДРЕСА_1. Заходили, як правило, по одному чоловіку. З ОСОБА_2 проблем ніяких не було, вона все підписала  і  ніяких  питань  не  задавала. Ні вона, ні ОСОБА_6 не вимагали від людей, щоб

                                                                              - 5 -

вони спочатку укладали договір на часткове відшкодування коштів на будівництво, а потім щоб видавати ордер.

Свідок ОСОБА_6 суду показала, що вона, як юрист ГМК, в приміщенні міськвиконкому укладала з людьми договори про часткове відшкодування коштів, витрачених на будівництво окремої секції будинку. Перед цим спеціаліст виконкому з питань побуту ОСОБА_4 оформляла з людьми договори найму жилих приміщень, а потім вже вона (свідок) оформляла договори по частковим затратам. Вона пам`ятає, що ОСОБА_2 ознайомилась з договором, підписала його, а потім написала заяву про проведення відрахувань певної суми коштів із її заробітної плати. Договір підписувався 01.02.2006р., з її боку ніяких погроз не було, ОСОБА_2 не заперечувала проти підписання такого договору. З 12.01.2006р. до 01.02.2006р., тобто поки його підписав генеральний директор, ОСОБА_2 не відмовилась від договору. Якщо б вона не підписала договір, то все одно отримала б квартиру. Спочатку на протязі 6-ти місяців вона оплачувала за договором, а потім написала заяву про припинення стягнень із її заробітної плати. Слід вважати, що 12.01.2006р. це був лише проект договору, а вже 01.02.2006р. він набув чинності, оскільки в той день був підписаний генеральним директором ГМК.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він отримав квартиру і добровільно виплачує часткове відшкодування на будівництво згідно укладеному договору і у нього немає по цьому питанню ніяких проблем та претензій.

Свідок  ОСОБА_10 суду показала, що коли вона получала квартиру, то її викликали в юридичний відділ, дали спочатку один договір, потім через тиждень вона підписала інший договір. На її запитання, - чому платно отримують квартири, їй нічого не відповіли. Вони спочатку підписували договір, а через два тижні отримувались ордери. На запитання представника позивача, вона уточнила, що вона особисто отримала ордер на квартиру в травні 2005р., а 12.01.2006р., коли ОСОБА_2 отримувала квартиру, то тоді вона не була присутньою.

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що до них прийшли з профспілки і сказали, що квартири будуть платні. Її на конференцію не запрошували. Коли вона отримувала квартиру, то спочатку вона підписувала договір, потім видавали ордер, в міській раді все в один день підписували. Вона отримувала квартиру на рік раніше від ОСОБА_2 і вона також звернулась з таким же позовом до суду.

      Свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона отримала квартиру безкоштовно, в один час з ОСОБА_2. Колись в Будинку культури були збори, обговорювали питання про видачу квартир за гроші. На них готували характеристики, збирали документи. Вони всі в один день получали ордери, тобто всі з 6-го під’їзду по АДРЕСА_1.  Той, хто казав, що не зможе виплачувати, йшли на комісію і їм визначали на скільки років розстрочити платежі. В міській раді оформленням документів займались ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, спочатку підписували договір, потім видавали ордер. Дати в договорі не було, дату 12.01.2006р. поставили потім. При підписанні ОСОБА_2 договору, вона не була присутньою поруч з нею. Вона також звернулась до суду з таким же самим позовом, як і ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що вона перебувала на черзі для отримання житла під №3. Сказали, що в подальшому будуть видавати квартири платно. Вона пішла на прийом до генерального директора як одинока мати, їй безплатно видавати квартиру відмовили. Вона вибрала собі трикімнатну квартиру, їй запропонували квартиру «б/у», але платно, вона просила, щоб її сімейний гуртожиток залишити дочці – їй відмовили. Вона отримала квартиру і за неї платить. Вона не пам’ятає, - чи була присутньою, коли позивачка підписувала договір.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що в 2003р. був тиск, сказали, що квартири будуть видавати за гроші. Йому пропонували, він отримувати квартиру за гроші відмовився. 5-й під’їзд розподілили тим, хто був в черзі після нього. Спочатку вони підписували договір у ОСОБА_6, потім у ОСОБА_4 дати на договорі не було. Через деякий час їм дали екземпляри договорів. Він написав заяву,  відмовився платити за квартиру і йому тоді не дали квартиру. Потім у жінки нерви не витримали і він погодився, написав заяву, щоб відраховували кошти із зарплати, після цього він получив квартиру.

Матеріалами справи встановлено наступне.

01.02.2006р. між сторонами було укладено договір №66 на часткове відшкодування витрат, понесених позивачем при будівництві квартири АДРЕСА_1, що підтверджується його копією (т.1 а.с.7-10).

                                                                - 6 -

Заявою від 12.01.2006р. ОСОБА_2 просила утримувати із її заробітної плати щомісяця по 350грн. відповідно до договору №66 від 01.02.2006р. (т.1 а.с.13).

Своєю заявою від 19.08.2006р. вона просила припинити зазначені відрахування, що видно з копії даної заяви (т.1 а.с.13).

21.09.2007р. ОСОБА_2 звернулась з заявою до начальника юридичного відділу ГМК, в якій висловила думку про те, що вимога виконувати умови спірного договору є не законною (т.1 а.с.14), на що була отримана відповідь про обов`язковість виконання умов договору та сплати заборгованості (т.1 а.с.15).

03.01.2006р.  рішенням Вільногірського міськвиконкому було затверджено спільне рішення №31 адміністрації філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» та профспілкового комітету ДП «ВД ГМК» від 22.11.2005р. про надання житла працівникам комбінату, в числі яких під порядковим № 20 значилась ОСОБА_2 (т.1 а.с.50-54).  

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.06.2007р. за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_15 було залишено без змін рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.02.2007р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_15 до ЗАТ «Кримський титан»  про визнання недійсним договору про відшкодування витрат на будівництво квартири та стягнення понесених збитків і моральної шкоди, що видно з копій названих судових рішень (т.1 а.с.56-61).

Вільногірською міською радою було надано до суду копії документів, з яких складається облікова справа по отриманню квартири ОСОБА_2, а облікова справа була надана безпосередньо  для огляду в судове засідання (т.1 а.с.66-107).

03.01.2006р. виконавчим комітетом Вільногірської міської ради було прийнято рішення про затвердження спільних рішень філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан»  та профспілкового комітету «ДП ВДГМК» від 22.11.2005р. №31, від 28.11.2005р. №32 та від 05.12.2005р. №33 «Про надання житла працівникам комбінату» (т.1 а.с.107,108).

До матеріалів справи надано копію протоколу №105 засідання житлової комісії при Вільногірському міськвиконкомі від 03.01.2006р. (т.1 а.с.109-110).

12.01.2006р. ОСОБА_2 було отримано ордер на житлове приміщення №21 серії Н на отримання квартири №204 в буд. АДРЕСА_1, що видно з наданої копії (т.1 а.с.112).

В зв`язку з отриманням житла  ОСОБА_2 зобов`язалась звільнити житло, яке вона займала раніше (т.1 а.с.113).

Своєю заявою від 07.09.2005р. ОСОБА_2 просила надати їй квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.119).

Відповідно до Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та надання жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.12.1984р. №470 було зібрано всі необхідні документи (т.1 а.с.120-144).

Як видно з довідки житлової служби, ОСОБА_2 має склад сім`ї, до якого входять чоловік та дочка (т.1 а.с.149), також нею надано відомості про її доходи (заробіток) – т.1 а.с.150,151.

Відповідно до заявленого в попередньому судовому засіданні клопотання позивачем надано до матеріалів справи копію колективного договору на 2003р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ДАК «Українські поліметали» (т.1 а.с.153-158), копію колективного договору на 2004р. (т.1 а.с.159-162) та на 2005р. (т.1 а.с.169), додатком №46 до якого є Положення про порядок надання житла працівникам комбінату по бульвару АДРЕСА_1 (т.1 а.с.170-171).

Надано також копію колективного договору на 2006р. між стороною власників та трудовим колективом філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» (т.1 а.с.172-175).

Також для розгляду справи надано копію Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2005-2006р.р. (т.1 а.с.165-166).

19.07.2005р. виконавчим комітетом Вільногірської міської ради було прийнято рішення №10 «Про затвердження Акту Державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію закінченої будівництвом блок-секції №1 житлового будинку за поштовою адресою – АДРЕСА_1, квартири №№181-216», що вбачається з наданої копії зазначеного документа (т.1 а.с.186а-190), додано Акт приймання-передачі житлового будинку АДРЕСА_1, блок-секція №1 в комунальну власність згідно рішення сесії Вільногірської міської ради №1250-52/1У від 22.03.2006р. (т.1 а.с.191-194).

                                                                    - 7 -

Як видно з Напису про повідомну реєстрацію галузевих, регіональних угод, колективних договорів, колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ВД ГМК» ДАК «Українські поліметали» реєстровий №73 від 29.01.2004р., значиться відмітка -  «без зауважень» (т.1 а.с.212).

Додатком до колективного договору ДП «ВД ГМК» на 2004р. було Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла для працівників комбінату (т.1 а.с.213-216).

Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ДП «ВД ГМК» від 27.08.2004р. було внесено зміни в Положення про порядок надання та використання цільового займу на будівництво житла по бульвару АДРЕСА_1 для працівників комбінату (т.1 а.с.217-221).

В газеті «Вісник комбінату» за 07.08.2003р. розміщена інформація про те, що колективний договір за 1-е півріччя 2003р. визнано виконаним (т.1 а.с.271), в газеті від 14.08.2003р. розміщена інформація про затвердження Положення про порядок надання та використання цільового займу на будівництво житла по бульвару АДРЕСА_1 (т.1 а.с.272). В газеті від 25.09.2003р. інформувалось про те, що 17.09.2003р. відбулось 1-е засідання комісії по наданню цільового займу на будівництво житла по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.273), інформація щодо вказаного питання також надавалась в названій газеті від 24.01.2004р.

28.10.2005р. відбулося засідання комісії про надання житла з добровільним залученням коштів на будівництво житла, про що складено протокол (т.1 а.с.228-230). На ньому було заслухано заяву ОСОБА_2 про надання житла з добровільним залученням коштів на будівництво житла по АДРЕСА_1 терміном на 6 років.

12.01.2006р. з ОСОБА_2 було укладено договір №130 найму жилого приміщення в будинках філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» (т.1 а.с.231-232).

13.06.2005р. генеральний директор підприємства позивача звертався до прокурора м. Вільногірська з проханням надати роз`яснення, - чи не порушено норми законодавства при наданні житла на умовах часткового відшкодування його вартості.  З відповіді прокурора вбачається, що рішення адміністрації та профспілки комбінату №28 від 23.05.2005р., №29 від 14.06.2005р., № 30 від 21.06.2005р. про надання житла працівникам комбінату по бульвару АДРЕСА_1 прийняті у відповідності з чинним законодавством і не порушують прав інших громадян. Витребування заяв від працівників комбінату про небажання отримувати житло на умовах, оговорених у вищеназваному Положенні не є обов`язковим (т.1 а.с.233,234).

Відповідно до наданої позивачем довідки станом на 01.01.2010р. заборгованість ОСОБА_2 перед комбінатом по договору №66 від 01.02.2006р. складає 14350.00грн. (т.2 а.с.24).

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, її представника та пояснення інших учасників процесу, оцінивши належність, допустимість,  достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення основного позову та про відмову в задоволенні зустрічного позову з наступних підстав.

Зокрема, приймаючи рішення по первісному позову, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позовні вимоги позивача знайшли своє повне підтвердження  під час судового розгляду справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків і як будь-який правочин, є актом, що виражає спільну волю сторін. В зміст договору входять ті умови, на яких сторони погодились виконувати договір, вони повинні дотримуватись взятих на себе зобов'язань.

Статтею 525 ЦК України закріплена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

                                                                  - 8 -

У відповідності до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з нормами цивільного законодавства зобов'язання, підставою виникнення яких є договір, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності і справедливості. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є  обов'язковим  для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що між сторонами склались правовідносини, що випливають із договірних зобов`язань, а саме : між ними укладено договір №66 від 01.02.2006р., відповідно до якого відповідач на підставі добровільного волевиявлення взяла на себе зобов`язання частково відшкодувати позивачу витрати, які понесені ним при будівництві квартири №204, розташованої по бульвару АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, яка була надана відповідачу на підставі договору найму №130 від 12.01.2006р. (т.1 а.с.231-232), розмір витрат 25 210.00грн., вони повинні бути погашені в строк з 01.02.2006р. до 01.02.2012р. щомісячними платежами по 350грн.

Однак, як встановлено в процесі судового розгляду договірні зобов`язання відповідачем виконано частково, тобто нею внесено кошти лише за 6 місяців. В результаті невиконання своїх зобов`язань відповідачем станом на 01.01.2010р. утворилась заборгованість в сумі 14 350.00грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про задоволення позову ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК».

Крім задоволення цього позову в основній його частині, у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати в розмірі 173.50грн., з яких – 143.50грн. – державне мито, 30.00грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Судові витрати позивачем підтверджено документально (т.1 а.с.1,2, т.2 а.с.20).

Приймаючи рішення про відмову в  задоволенні  зустрічному позову суд виходив з наступного.

У відповідності до ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених  позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В процесі судового слідства позовні вимоги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження. В підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 заявила клопотання про допит  свідків ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які надали суду свої показання, що стосуються обставин видачі ордерів, укладення договорів найму житлових приміщень та укладення договорів про часткове відшкодування витрат на будівництво житла. Показання вказаних свідків не дають підстав вважати спірний договір недійсним. До їх показань суд ставиться критично, оскільки всі ці свідки (за виключенням ОСОБА_9) звернулись до суду з аналогічними позовами, отже вони є зацікавленими в тому, щоби вказаний договір було визнано недійсним. При цьому вони підтвердили, що питання про часткове відшкодування витрат на будівництво житла по АДРЕСА_1, яке вони всі отримали, було предметом тривалого обговорення в структурних підрозділах підприємства, рішення було прийнято на загальних зборах трудового колективу.

Заперечення відповідача проти зустрічного позову обґрунтовувалось наданими до матеріалів справи матеріалами та показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 Показання вказаних свідків, на думку суду, є обґрунтованими, послідовними  та такими, що відповідають іншим зібраним по справі доказам.

Під час розгляду справи з наданих письмових матеріалів судом встановлено наступне.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та члени її родини перебували на квартирному обліку на підприємстві за місцем роботи ОСОБА_2, що вбачається з документів облікової справи.

На підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету 03.01.2006р. виконавчим комітетом Вільногірської міської ради було прийнято рішення про затвердження спільного рішення філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан»  та профспілкового комітету  «ДП ВД ГМК»  від 22.11.2005р.  №31, від 28.11.2005р. №32 та від 05.12.2005р. №33

                                                                            - 9 -

«Про надання житла працівникам комбінату» (т.1 а.с.107,108). До матеріалів справи надано копію протоколу №105 засідання житлової комісії при Вільногірському міськвиконкомі від 03.01.2006р. (т.1 а.с.109-110).

12.01.2006р. ОСОБА_2 було отримано ордер на житлове приміщення №21 серії Н на отримання квартири АДРЕСА_1, що видно з наданої копії (т.1 а.с.112). З нею було укладено договір найму жилого приміщення №130 від 12.01.2006р.

Також в цей же день між філією «Вільногірський ГМК» ЗАТ «Кримський титан» та ОСОБА_2 було укладено договір №66, згідно з яким ОСОБА_2 на підставі добровільного волевиявлення взяла на себе зобов`язання часткового відшкодування затрат підприємства, де вона працювала, на будівництво квартири, яка їй була надана в найом,  в сумі 25 210.00грн. на протязі 6-ти років, з 01.02.2006р.  до 01.02.2012р. по 350 грн. щомісяця. Про відрахування вказаних коштів із її заробітної плати вона надала про це окремо заяву.

Таким чином, вона добровільно погодилась з умовами договору, і деякий час, на протязі 6-ти місяців,  виконувала свої зобов’язання згідно з його умовами, сплачуючи кошти в зазначеній сумі.

Колективним договором на 2004р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «ВДГМК», прийнятим на конференції трудового колективу 19.12.2003р. передбачається, що цей договір поширюється на всіх працівників, які уклали договори про трудові відносини з комбінатом, прийняті за договором зобов`язання та домовленості є обов`язковими для виконання їх сторонами, адміністрація підприємства зобов`язується забезпечити виконання програми житлово-комунального будівництва, розподіляти житло тільки працівникам комбінату згідно з установленою чергою та відповідно до Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла, затвердженого на зборах трудового колективу комбінату 29.07.2003р.

Вказане Положення регламентує порядок надання та використання грошової позики, що видається підприємством  працівнику комбінату, який працює на умовах безстрокового договору або контракту. Для будівництва житла в блок-секціях жилого будинку у м. Вільногірську по АДРЕСА_1, і має на меті забезпечення одержання житла працівниками комбінату за рахунок використання грошових коштів підприємства, забезпечення залучення додаткових грошових коштів для будівництва житла, забезпечення гарантій та взаємної користі при отриманні та використанні грошової позики для всіх учасників, забезпечення можливості формування у працівників зацікавленості в роботі на підприємстві.

Розмір цільової грошової позики визначається комісією з урахуванням потреби в одержанні житла або поліпшенні житлових умов, професійних, морально-ділових якостей працівника, а також ринкової вартості квартири, визначеної експертним шляхом. Комісія по видачі цільової позики створена протоколом засідання профспілкового комітету від 05.09.2003р. та наказом по ДП «ВД ГМК» від 04.09.2003р. Робота по обговоренню та прийняттю названого Положення всебічно висвітлена у печатному органі підприємства «Вісник комбінату». Так, в цій газеті за 07.08.2003р. розміщена інформація про те, що колективний договір за 1-е півріччя 2003р. визнано виконаним (т.1 а.с.271), в газеті від 14.08.2003р. розміщена інформація про затвердження Положення про порядок надання та використання цільового займу на будівництво житла по бульвару АДРЕСА_1 (т.1 а.с.272). В газеті від 25.09.2003р. інформувалось про те, що 17.09.2003р. відбулось 1-е засідання комісії по наданню цільового займу  на будівництво житла по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.273), інформація щодо вказаного питання також надавалась в названій газеті від 24.01.2004р.

В одному з випусків газети було розміщено список працівників комбінату на отримання та використання цільової позики на будівництво житла в м.Вільногірську по АДРЕСА_1, який підготований згідно поданих заяв працівників, колективного договору та Положення про порядок надання та використання цільової позики. Відповідачка також зверталась з заявою про надання їй позики (т.1 а.с.79).

Спільним рішенням адміністрації і профкому ДП «ВД ГМК» від 27.08.2004р. Положення про порядок надання та використання цільової позики на будівництво житла було змінено та затверджено Положення про порядок надання житла за адресою м. Вільногірськ бульвар Миру, 13 для працівників комбінату, яке регламентує порядок надання житла з урахуванням  добровільної  участі  у  витратах  на  будівництво  житла  у  блок-секціях  цього

                                                                             - 10 -

будинку. Пунктами  3.1, 3.6, 4.1, 4.2 Положення передбачається подачу працівником заяви про добровільну участь у затратах на будівництво, згоду працівника на надання житла і оформлення всіх необхідних документів і договорів, розмір добровільної участі визначається у відповідності до незалежної експертної оцінки житла, що надається, строк виплати визначається договором, укладеним з працівником.

З метою щоб пересвідчитись у  правильності та законності своїх дій керівник підприємства позивача звертався до прокуратури м. Вільногірська, на що було отримано позитивну відповідь (т.1 а.с.233,234).

Отже, судом встановлено, що питання про часткове відшкодування витрат на будівництво житла за рахунок працівників підприємства позивача, яким буде виділятися житло або поліпшуватися житлові умови, виносилось на обговорення та вирішення трудового колективу підприємства, починаючи з липня 2003р., було внесено до Колективного договору адміністрації та трудового колективу на 2004р.

Відповідач ОСОБА_2 протягом півроку виконувала свої зобов`язання відповідно до умов укладеного з нею договору. Ще  задовго до цього, 10.10.2003р. вона зверталась із заявою про надання їй цільової грошової позики (а.с.79) та не вважала незаконними такі дії з боку підприємства.

Як пояснив представник комбінату в судовому засіданні, у зв`язку з відмовою банківських установ видавати позики і з метою створення умов для продовження будівництва житла адміністрацією та профкомом підприємства було переглянуто існуюче Положення і спільним рішенням від 27.08.2004р. затверджено нове Положення, яке регламентувало порядок надання житла в будинку АДРЕСА_1 з частковим відшкодуванням витрат, до нього були включено переважно всі пункти попереднього Положення, а також одноразово з цим врахована можливість передачі комбінату звільненого приватизованого житла.

Діюче Положення про порядок надання житла стосується всіх працівників комбінату, в тому числі і відповідача ОСОБА_2, тому що розділ 2 Положення визначає учасниками надання житла підприємство і працівника комбінату без вказівки на наявність житла у власності, п.3.3, який стосується визначення кандидатур працівників на отримання житла, також не містить посилання на власників приватизованого житла, а п.4.3 допускає зменшення розміру виплат шляхом передачі благоустроєного жилого приміщення працівника у власність підприємства.

Суд приходить до висновку, що жиле приміщення було надано сім`ї відповідача з дотриманням вимог діючого житлового законодавства, зокрема ст.ст.58,60  Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та надання жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР від 11.121.1984р. №470, та ст.ст. 9,31,52,58,61 Житлового кодексу України, які регламентують право та порядок одержання громадянами жилих приміщень.

Спільне рішення №31  адміністрації філії «В ГМК ЗАТ «Кримський титан» та профспілкового комітету ДП «ВД ГМК» від 21.11.2005р. про виділення квартир працівникам комбінату, в тому числі ОСОБА_2, затверджено рішенням Вільногірського міськвиконкому 03.01.2006р., порушень при цьому не виявлено.

Установлений за згодою між адміністрацією підприємства та трудовим колективом порядок надання квартир з залученням коштів працівників для часткового відшкодування витрат на будівництво житла не суперечить закону, він зафіксований у Колективному договорі і відповідає взаємним інтересам сторін. Положення Колективного договору в цій частині не були оскаржені, не скасовані і згідно із ст.18 КЗпП України поширюються на всіх працівників підприємства і є обов’язковими для обох сторін.

Не переконливими є твердження ОСОБА_2 стосовно того, що вона уклала спірний договір під впливом тяжких обставин, які полягали в її тяжкому матеріальному стані і що вона боялася залишитись без житла у разі не підписання нею спірного договору.

Саме через незадовільний її матеріальний стан, який був предметом розгляду на спеціально створеній комісії, їй була надана можливість виплачувати понесені підприємством витрати на будівництво наданої їй квартири на протязі 6-ти років, до 01.02.2012р. Укладення спірного договору відбувалось не до визначення кандидатур на отримання житла, а одночасно з видачею ордерів та укладенням договору найму жилого приміщення, тобто коли кандидатура ОСОБА_2 як отримувача квартири вже була включена до спільного рішення адміністрації і профкому комбінату , затверджена рішенням міськвиконкому  і не було жодної

                                                                       - 11 -

законної підстави для позбавлення ОСОБА_2 права на отримання жилого приміщення або ордеру на квартиру.

В своїй заяві від 07.09.2005р. ОСОБА_2 просила надати їй саме ту квартиру, власноручно зазначила суму часткового відшкодування 25210грн. і написала, що з цими умовами вона ознайомлена.

До того ж, п.1.2 договору №66 від 01.02.2006р. передбачає, що квартира передається особі на підставі договору найму жилого приміщення, а не спірного договору. Договір не містить посилань на те, що при порушенні зобов’язань за договором або у випадку його розірвання особа повинна буде повернути квартиру комбінату. ОСОБА_2 на протязі 6-ти місяців після укладення договору здійснювала встановлені договором платежі, що дає підстави вважати, що вона не відмовлялась від виконання договору і  не вважала його незаконним.

Судом не встановлено будь-яких порушень, які б дали підстави вважати спірний договір незаконним.

У відповідності до положень ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Вони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно із ст.ст. 627-629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені з ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 638,640,642 ЦК України передбачають, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь.

У випадку, який є предметом розгляду даної справи, ОСОБА_2 12.01.2006р. підписала зі свого боку спірний договір, а керівник комбінату підписав його 01.02.2006р., тобто у разі незгоди її в договором, вона могла відкликати свій підпис і відмовитись від подальшого його оформлення, однак вона цього не зробила і, більш того,  на протязі 6-ти місяців виконувала свої  зобов’язання по договору.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача щодо того, що вона отримала житло на платній основі, оскільки предметом договору є не купівля-продаж, а  часткове відшкодування витрат на будівництво житла і в обов’язок ОСОБА_2 по договору входить не сплата вартості житла, а частково відшкодування витрат на будівництво житла.

Видача ордеру та укладення з відповідачкою договору найму житлового приміщення є доказом та підтвердженням того, що квартира їй надана в користування у відповідності до вимог житлового законодавства України. За цим договором вона не набуває права власності на отримане житло.

ОСОБА_2 в своєму позові вказує на порушення публічного порядку. Однак, відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод

людини і громадянина. При цьому нею не наведено конкретних доказів того, в чому саме полягає порушення публічного порядку.

Судом встановлено, що укладення таких договорів сприяло завершенню будівництва окремої блок-секції буд. АДРЕСА_1, що надало можливість забезпечити працівників підприємства житлом, тобто поліпшились їх побутово-соціальні умови. З пояснень представника ГМК вбачається, що особи, які не укладали такі договори, з черги не виключались, їм надавалось житло в інших будинках.

Як видно з помітки в правому верхньому куті спірного договору, його було зареєстровано в юридичній службі комбінату 12.01.2006р. як проект, в цей день його було підписано ОСОБА_2. А як пояснив представник комбінату, генеральний директор підписав його 01.02.2006р., тому саме з цієї дати він вважається повністю оформленим, ця дата є датою початку його дії. Тобто договір було підписано з дотриманням вимог діловодства, які встановлені на підприємстві, порушень при його оформленні судом не виявлено.

                                                              - 12 -

З огляду на вищенаведене суд дійшов до впевненого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним.

Вирішуючи питання стосовно іншої позовної вимоги ОСОБА_2, тобто стосовно  визнання недійсним з 27.08.2004р. Положення про порядок надання житла за адресою – АДРЕСА_1 для працівників комбінату, затвердженого сумісним рішенням адміністрації та професійної спілки ДП ВДГМК від 27.08.2004р. (додаток №34 до колективного договору на 2004р. між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат» ДАК «Українські поліметали»), суд також приходить до впевненого висновку про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник безпідставно та помилково ототожнюють та пов’язують  умови спірного договору з Положенням про надання житла по АДРЕСА_1 працівникам ГМК, адже правовідносини, які регулюються цими актами, лежать в різних правових площинах і регулюються окремими нормами законодавства – КЗпП України, ЖК України та ЦК України.

Оспорюване відповідачкою Положення про порядок надання житла працівникам комбінату по бульвару АДРЕСА_1 не є правочином, який може визнаватись недійсним. Воно на протязі тривалого часу було предметом обговорення в усіх структурних підрозділах комбінату, приймалось за спільною згодою трудового колективу та адміністрації з участю профспілкового органу.  Це Положення є додатком до Колективного договору, а відповідно до вимог ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Визнання недійсним колективного договору не передбачено чинним законодавством. В газеті підприємства «Вісник комбінату» міститься інформація про результати виконання колективного договору.  Як пояснив представник профспілки, колективний договір був предметом експертного дослідження, є відмітка реєструючого органу – «без зауважень».

Положення було предметом перевірки прокуратури м. Вільногірська, підстав для прокурорського реагування знайдено не було.

В ст.251 ЦК України зазначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Назване Положення було додатком до Колективного договору на 2006 рік, на даний час ні колективний договір, ні додаток до нього вже не діють. Визнання недійсним акту, який на даний момент не є чинним, не передбачено існуючим законодавством.

При прийнятті вказаного акту – Колективного договору, також додатків до нього, з’ясовувалась думка, воля та бажання трудового колективу підприємства, це питання узгоджувалось та обговорювалось на протязі тривалого часу в підрозділах підприємства і в результаті було прийняте. Тому, за спливом великого проміжку часу, за спливом строку його дії це Положення не може бути визнано недійсним за ініціативою окремої особи.

Колективним договорам присвячена окрема глава КЗпП України. Відповідно до ст.16 цього Кодексу недійсними можуть бути умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників.  Наявність таких умов в даному випадку відповідачкою не наведено. Вона не надала суду доказів того, що під час проведення обговорення колективного договору та окремих його положень вона, чи будь-хто з членів трудового колективу звертались з будь-якими пропозиціями щодо незаконності чи невідповідності колективного договору чи додатків до нього нормам законодавства.

Відповідно до ст.17 КЗпП України після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий, або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. За період дії колективного договору ніяких звернень щодо його незаконності не було, в засобах масової інформації (газета «Вісник комбінату») було опубліковано звіт про виконання Колективного договору в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного суд дійшов до впевнених висновків про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в цій частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по зустрічному позову, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача за зустрічним позовом і на її користь не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60, 88, 212-215, 209 ч.3, 218 ч.2 ЦПК України, ст. 6, п.1  ч.2

                                                                         - 13 -

ст.11,ст.ст.203,215,228,233,251,525,526,530,627-629,638,640,642 ЦК України, ст.ст. 10-20 КЗпП України, ст.ст.9,31,52,58,61 Житлового кодексу України, Законом України  «Про колективні договори і угоди» ,  п.п.58,60 Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов та надання жилих приміщень в УРСР, затверджених постановою Ради Міністрів України від 11.12.1984р. №470, суд

                                          В  И  Р  І  Ш  И  В  :    

Позов ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 66 від 01.02.2006р. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.№ НОМЕР_1, яка проживає за адресою – АДРЕСА_1, працює в дитячому закладі №6 м. Вільногірська, на користь  ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК» (Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Степова, 1, р/р 26004050266020 в Вільногірському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 33173973)  - 14 523.50грн.,  з яких 14 350.00 грн. – заборгованість по договору, 173.50грн. – судові витрати.

ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову до ЗАТ «Кримський титан» в особі філії «Вільногірський ГМК», професійної спілки філії «Вільногірський ГМК» (третя особа – виконавчий комітет Вільногірської міської ради) про визнання недійсними договору № 66 від 01.02.2006р. про часткове відшкодування витрат, пов’язаних з будівництвом кв.№204 в буд. АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, та Положення про порядок надання житла працівникам комбінату за адресою – АДРЕСА_1  відмовити.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено  11.05.2010р.

                СУДДЯ                                                                                                Р.А.ЛИТВИНОВА