Україна

                Романівський районний суд  Житомирської області

290/318/20

  У Х В А Л А

         14 січня 2021 року                                                                      смт. Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з учасю секретаря судового засідання Панасюк К.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , під час розгляду у підготовчому засіданні цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Романівської селищної ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,-

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність посадових осіб даного органу місцевого самоврядування та зобов`язати відповідача винести рішення про передачу безкоштовно у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області в АДРЕСА_1 , де розташовані об`єкти нерухомості, із частин земель, що належали ОСОБА_5 .

Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 6 жовтня 2020 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також під час підготовчого провадження у даній цивільній справі, суд прийшов до переконання, що у зв"язку із створення об"єднаної територіальної громади - Романівської селищної ради Житомирської області та набуття повноважень новообраною радою, до складу якої, серед іншого, ввійшла Романівська сільська рада Романівського району Житомирської області, Романівська селищна рада Житомирського району Житомирської області з 6 грудня 2020 року є правонаступником прав та обов`язків Романівської сільської ради Романівського району Житомирської області, відповідно підпункту 9 пункту 6-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядуваня".

За змістом статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, для якої усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час підготовчого засідання, ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги, вказавши, що він просить суд зобов"язати відповідний орган місцевого самоврядування прийняти рішення про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка перебуває у його користуванні і якою користувався його батько - ОСОБА_5 , до своєї смерті.

Представник відповідача у підготовчому засідані зазначив, що земельна ділянка, право на безоплатну передачу у власність якої має намір реалізувати ОСОБА_1 , знаходиться у комунальній власності. Окрім цього вказав, що питання про безоплатну передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки неодноразово вирішувалося на сесії Романівської сілької ради Романівського району Житомирської області, як уповноваженим на вирішення даного питання суб"єктом владних повноважень , за наслідком якої приймалося відповідне рішення.

Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим, за змістом частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Статтею 116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 7 статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частина 11 статті 118 ЗК України).

З аналізу вказаних норм вбачається, що для безоплатної передачі земельної ділянки у власність, зацікавлена особа звертається із заявою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, за результатами розгляду якої визначені в ЗК України органи приймають у встановленому порядку одне з відповідних рішень.

Конституційний Суд України у рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що:

- положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень;

- положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Отже, якщо орган, який наділений повноваженнями на прийняття рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у власність, ці повноваження буде використовувати чи застосовувати не на підставі чи всупереч вимогам законодавства, то тоді може виникнути спір, в основі якого перебуватиме ймовірне порушення, недотримання або в іншій формі невиконання вимог закону, які зачіпатимуть права чи інтереси особи. Такий спір буде прямо пов`язаний з органом держави або в особі органу місцевого самоврядування з владою (владною діяльністю).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їхні права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Водночас, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Хоча ОСОБА_1 і продовжував користуватися земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , після смерті свого батька , в останнього право власності на вказану земельну ділянку ще не виникло. Для набуття цього права необхідно вчинити ряд передбачених законодавством дій та правовідносини, які виникають у процесі вчинення цих дій, прямо пов`язані з органом державної влади в особі органу місцевого самоврядування.

З огляду на вищевикладене вбачається, що у разі коли особа звертається до відповідного органу із заявою про безоплатну передачу земельної ділянки у власність, і орган який наділений повноваженнями на прийняття такого рішення, ці повноваження використовує не на підставі чи всупереч вимогам законодавства, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої владні управлінські функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтею 255  ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Романівської селищної ради Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинення певних дій, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - закрити.

Роз"яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адмінстративного судочинства.

Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя                                                                    М.М. Кірічук