Справа №2-770/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

12 травня 2010 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Скічко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчці  Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі відділення «Кременчуцька філія» філії Полтавське ГРУ закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконними дій банку та визнання недійсною умови кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, відповідно до якого просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії відповідача закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі відділення «Кременчуцька філія» філії Полтавське ГРУ закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» по збільшенню процентної ставки з 16,8 % річних до 29,5 % річних за користування кредитом за кредитним договором № PLRMGA0000000002 від 15 лютого 2008 року; визнати недійсною з моменту укладення кредитного договору № PLRMGA0000000002 від 15 лютого 2008 року до 9 січня 2009 року умову пункту 2.3.1 щодо збільшення процентної ставки в односторонньому порядку; зобов»язати відповідача відновити переплату за тілом кредиту, що існувала до моменту збільшення процентної ставки за кредитним договором № PLRMGA0000000002 від 15 лютого 2008 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що 15 лютого 2008 року між нею та закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» а особі Кременчуцького відділення був укладений кредитний договір № PLRMGA0000000002, за умовами якого банк надав позивачці кредит в розмірі 118 294 грн. 45 коп., в тому числі 100 000 грн. – на споживчі цілі, 18 294 грн. 45 коп. – на сплату страхових внесків, на строк користування до 15 лютого 2023 року зі сплатою відсотків в розмірі 16,8 % річних під заставу житла. Того ж дня сторонами було укладено договір іпотеки, згідно якого виконання зобов»язань ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечується належним останній на праві власності будинком № 24/27 по вулиці Шкільній в місті Кременчуці. У вересні 2008 ОСОБА_1 отримала лист закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», де їй повідомлялось про зміну процентної ставки за кредитним договором до 18,12 % річних в односторонньому порядку, після чого під час щомісячного внесення нею до каси банку чергового платежу, касир повідомляла позивачку, що згідно інформації, яка міститься у комп»ютерній базі даних, розмір процентної ставки не змінився і заборгованість перед відповідачем відсутня. Однак 14 січня 2009 року ОСОБА_1 отримала лист відповідача за вихідним номером 20.1.3.2/6-43075 від 25 грудня 2008 року, в якому повідомлялося про збільшення процентної ставки до 29,52 % річних, починаючи з 1 лютого 2009 року, в разі погашення позивачкою в строк до 1 лютого 2009 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 25 519 грн. 39 коп., відсоткова ставка підвищиться до 24,48 %, а у разі сплати 49 198 грн. 98 коп. – відсоткова  ставка не зміниться і залишиться на рівні 18,12 % річних. 19 січня 2009 року позивачка направила на адресу відповідача заяву, в якій не погодилася зі зміною в односторонньому порядку процентної ставки. Вважає такі дії банку незаконними з наступних підстав. Пунктом 2.3.1 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більш ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання кредитного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищезазначеному порядку можливе у границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США. В даному випадку банк двічі збільшував процентну ставку за відсутності правових підстав. В листах щодо зміни процентної ставки відповідач взагалі не вказав підставу зміни процентної ставки, а лише перелічив випадки збільшення ставки, зазначені у кредитному договорі. Таким чином, дії банку суперечать Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зокрема вимогам щодо того, що банки  мають право змінити проценту ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати проценту ставку за кредитом у зв»язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку). Дана вимога вказаних вище Правил повністю узгоджується з вимогами статті 652 Цивільного кодексу України щодо можливості зміни умов договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. При цьому позивачка зауважує, що направлення відповідачем листа на її адресу про збільшення процентної ставки 8 січня 2009 року дає підстави припустити, що таке збільшення процентної ставки пов»язане не з обставинами, які вплинули на вартість кредитних ресурсів, а з прийняттям закону щодо заборони банкам збільшувати процентні ставки в односторонньому порядку, який набув чинності 9 січня 2009 року.   Також позивачка зазначає, що відповідно до роз’яснень НБУ №18-311/3496-14715 від 28 жовтня 2008 року, при розрахунку відсоткової ставки за кредитом, банки мають право враховувати  лише ті зміни облікової ставки НБУ, які можуть відбутися після 13 жовтня 2008 року. При цьому, з вказаного періоду облікова ставка НБУ не змінювалась, що також свідчить про відсутність у Банку правових підстав збільшувати процентну ставку за кредитним договором.  

    В листі від 4 грудня 2008 року Національний банк України вказує, що відповідно до пункту 2.2 постанови Правління Національного банку України від 11 жовтня 2008 року N 319, банки повинні враховувати, що внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься як порушення вимог статті 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.    

    Крім того, у своєму листі від 5 січня 2009 року Національний банк України зазначив, що, якщо договором про надання кредиту передбачена можливість зміни процентної ставки по кредиту залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках, банки зобов’язані в кредитному договорі вказати правило, по якому змінюється процентна ставка по кредиту: що саме може бути підставою для зміни процентної ставки; фактори, які будуть свідчити про обґрунтованість таких змін; правило впливу ринкових умов на розмір процентної ставки тощо.

Враховуючи викладене, як на думку позивачки, слід дійти висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при збільшенні процентної ставки, зокрема: вимог п.3.5 Правил №168 щодо зміни процентної ставки лише в разі настання події,  яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку;  вимог статті 652 Цивільного кодексу України щодо можливості зміни умов договору у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору; вимог листа НБУ №18-118/331-1069 від 30.01.2008р., відповідно до якого єдиним випадком, коли відсоткова ставка за кредитом може бути підвищена, є зміна облікової ставки Національного банку України.

    Вимоги відповідача щодо сплати позивачкою підвищеної процентної ставки є незаконними, оскільки відповідачем порушено порядок зміни процентної ставки, а саме на адресу позивачки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки не надіслано письмове повідомлення про зміну процентної ставки.

    Умова кредитного договору, передбачена пунктом 2.3.1 щодо права відповідача збільшувати розмір процентної ставки є нікчемною з 9 січня 2009 року (дати набрання чинності статтею 1056-1 Цивільного кодексу України)і не створює для сторін договору ніяких юридичних наслідків.  

    Стосовно вимог відповідача про сплату позивачкою процентної ставки в розмірі 18,12 % до 9 січня 2009 року, вважає їх незаконними, оскільки банк ініціював збільшення процентної ставки майже на 100 %, позивачка не має фінансової можливості сплачувати підвищену процентну ставку, окрім того правилами ділового обороту не передбачено, що ризик зміни обставин повинна нести тільки сторона позичальника. Окрім того, проаналізувавши положення норм Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільного кодексу України, позивачка вважає, що умови договору щодо права банку  в односторонньому порядку збільшувати проценту ставку порушує вимоги статті 3 Цивільного кодексу України, статей 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки порушує її законні права та інтереси, є несправедливою та на підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 203 Цивільного кодексу України є недійсною з моменту укладення.

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її  представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд позов задовільнити в повному обсязі.

    Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просив відмовити у зв»язку з його безпідставністю, посилаючись на наступне. Наказом закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 23 вересня 2008 року № СП-2008-934 у зв»язку із змінами на фінансовому ринку України та прийняття кредитним комітетом ГО від 26 серпня 2008 року рішення про збільшення відсоткових ставок по діючим кредитам бізнесі «Іпотечне кредитування» та «Авто в кредит» до рівня доходності не менше 13,08 % в доларах США, Євро, в національній валюті -18 %, затверджені умови кредитування по збільшенню відсоткових ставок та організована відправка листів позичальникам, зокрема і позивачу. Розпорядженням закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 25 грудня 2008 року № Э.40.0.0.0/1-20 у зв»язку зі змінами на світовому фінансовому ринку та для збереження доходності по операціям «Авто в кредит» і «Житло в кредит» згідно прийнятого рішення на оперативній нараді 25 грудня 2008 року підвищено доходність по активам, що видано у гривнях бізнесів «Іпотечне кредитування» і «Авто в кредит» для позичальників до 30 % річних. Наказом закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» від 5 січня 2009 року № КТ-БТ-СП-2009-1/1 підвищено доходність по активах, що видано у гривнях, бізнесі «Іпотечне кредитування» та «Авто в кредит» для позичальників до 30 % річних у зв»язку зі змінами процентних ставок по депозитах, збільшенням облікової ставки НБУ, коливанням курсу долара США більше ніж на 10 % з метою забезпечення ліквідності банку, можливості проводити своєчасні розрахунки з вкладниками банку, про що повідомлено позичальника. На підставі прийнятого банком управлінського рішення від 25 грудня 2008 року, листом з повідомленням  на адресу позивачки було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки з 18,12 % до 29,52 % річних у зв»язку зі зміною кон»юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

    З огляду на пункт 2.3.1 укладеного відповідачем з ОСОБА_1 кредитного договору, на зміну розміру відсоткової ставки банку можуть впливати декілька чинників. Для банку, як для фінансової установи мало місце декілька підстав для зміни процентної ставки, а саме:  зміна з 30 квітня 2008 року облікової ставки Національного банку України, зміна курсу долара США до гривні більш як на 10 %, а також істотне збільшення середньозваженої ставки по кредитам. Окрім того, зміна відсоткової ставки за умовами кредитного договору – це право банку і згода чи незгода позичальника не має значення, оскільки відсоткова ставка вже змінена, посилання ж банку у листі на те, що у разі незгоди клієнта з підвищенням процентної ставки, він має право погасити заборгованість у повному обсязі слід розуміти  як пропонування альтернативного варіанту – сплата заборгованості за користування кредитом в повному обсязі за старою процентною ставкою. Чинне законодавством до 9 січня 2009 року не містило заборони банкам збільшувати в односторонньому порядку встановлену кредитним договором відсоткову ставку. Рішення Приватбанку від 25 грудня 2008 року згідно з умовами кредитного договору прийнято банком до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» , тому даний закон не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання ним чинності.

    На думку представника відповідача, безпідставними є посилання позивачки як на підставу недійсності правочину правила статті 3 Цивільного кодексу України, статей 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Сторонами кредитний договір був підписаний та виконувався як того вимагає чинне законодавство стосовно обов»язковості договору для виконання сторонами, оспорюваний позивачкою пункт договору укладено у повній відповідності до вимог статті 638 Цивільного кодексу України, норми якої встановлюють, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору . На момент укладення договору, сторонами було додержано вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, тому відсутні підстави для визнання цього пункту недійсним.

    Вислухавши пояснення позивачки та її представника, пояснення представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд встановив наступне.

    15 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк»  було укладено кредитний договір № PLRMGA0000000002, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит в в розмірі 118 294 грн. 45 коп., в тому числі 100 000 грн. – на споживчі цілі, 18 294 грн. 45 коп. – на сплату страхових внесків, на строк користування до 15 лютого 2023 року зі сплатою 16,8 % річних.

    Того ж дня між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» укладено договір іпотеки, за умовами якого виконання зобов»язань ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором забезпечується належним позивачці на праві власності будинком № 24/27 по вулиці Шкільній в місті Кременчуці.

    Згідно статті 652 Цивільного Кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

    Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Як встановлено судом, 25 грудня 2008 року закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» на адресу проживання ОСОБА_1 було направлено лист за вихідним номером 20.1.3.2/6-43075, згідно якого останню повідомлено про зміну умов договору та збільшення з 1 лютого 2009 року  відсоткової ставки за вищезазначеним договором з 16, 08 % річних до 29, 52 % річних та зазначено підстави для такої зміни.

Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що відповідач сповістив її про зміну відсоткової ставки до вступу в чинність зміненої процентної ставки, на думку суду, не є підставою для задоволення позову, оскільки згідно абзацу 4 пункту 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», недійсним є лише таке повідомлення про зміну відсоткової ставки.

Відповідно до п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою правління Національного банку України №168 від 10.05.2007 року  банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

    З наведеного вбачається, що  Договором про надання споживчого кредиту можуть бути передбачені умови для зміни процентної ставки, що визначена у договорі, залежно від зміни облікової ставки НБУ та в інших випадках і банки мають право змінювати процентну ставку за кредитним договором лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

    Кредитним договором, що був укладений між сторонами, зокрема  підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. передбачено, що  Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме збільшення курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долару США відносно гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору;  зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд, або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань в страховий (резервний) фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

    Розпорядженням ЗАТ КБ «Приватбанк» від 25 грудня 2008 року у зв»язку із змінами на світовому фінансовому ринку і для збереження доходності по операціям «Авто в кредит» і «Житло в кредит» підвищено доходність по активам, що видані у гривнях бізнесів «Іпотечне кредитування» і «Авто в кредит» для позичальників до 30 % річних.

    Наказом ЗАТ КБ «Приватбанк» від 5 січня 2009 року підвищено доходність по активам, що видано у гривнях, бізнесів «Іпотечне кредитування» і «Авто в кредит» для позичальників до 30 % річних у зв»язку із змінами процентних ставок по депозитах, збільшенням облікової ставки НБУ, коливанням курсу долара США більше ніж на 10 %, з метою забезпечення ліквідності банку, можливості проводити своєчасні розрахунки з вкладниками банку.

    Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України № 492 від 29 грудня 2007 року «Про регулювання грошово – кредитного ринку» з 1 січня 2008 року встановлено облікову ставку у розмірі 10 % річних.

    Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України № 107 від 21 квітня 2008 року «Про регулювання грошово – кредитного ринку» з 30 квітня 2008 року встановлено облікову ставку в розмір 12 % річних.

    Тобто судом встановлено, що з 15 лютого 2008 року, тобто часу укладення між сторонами кредитного договору та до часу збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки по кредитному договору, облікова ставка НБУ змінилася із 10 % річних до 12 % річних.

    Станом 15 лютого 2010 року, тобто на час укладення кредитного договору між сторонами, НБУ було встановлено офіційний курс гривні по відношенню до долару США в розмірі 5,05, а на час прийняття відповідачем рішення про збільшення відсоткової ставки курс долару США складав 7,7, тобто збільшився курс  долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долару США відносно гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору.

    Також, як встановлено судом, на час прийняття відповідачем рішення про збільшення відсоткової ставки, середньозважена ставка по кредитам змінилася на 15 пунктів, оскільки середньозважена ставка по кредитам станом на 15 лютого 2008 року складала 14,00 %, а станом на 5 січня 2009 року складала 29 %.

    Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що станом на час прийняття відповідачем рішення про підвищення відсоткової ставки по кредитному договору були наявні обставини,  передбачені п.2.3.1 п.2.3 договору, які давали право Банку, відповідно до умов договору в односторонньому порядку збільшити розмір процентної ставки по кредитному договору.

Отже рішення відповідача про зміну процентної ставки в односторонньому порядку, а  також форма та спосіб та час його доведення до відома ОСОБА_1 відповідають вимогам законодавства, що регулювало спірні відносини у момент прийняття та виконання цього рішення.

    Посилання позивача на положення Постанови Національного банку України № 319 від 11 жовтня 2008 року про те, що при розрахунку відсоткової ставки за кредитом банки мають право враховувати лише ті зміни облікової ставки НБУ, які можуть відбуватися після 13 жовтня 2008 року, суд не приймає до уваги, оскільки на час прийняття відповідачем рішення про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, тобто станом на 25 грудня 2008 року, зазначена постанова втратила чинність на підставі Постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2008 року № 413 «Про окремі питання діяльності банків».

    У своєму позові ОСОБА_1 також зауважує, що листом від 5 січня 2009 року Національний банк України надав банкам роз»яснення, згідно якого зазначено, якщо договором про надання кредиту передбачена можливість зміни процентної ставки по кредиту залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках, банки зобов»язані в кредитному договорі вказати правило, по якому змінюється процентна ставка по кредиту: що саме може бути підставою для зміни процентної ставки, фактори, які будуть свідчити про обргунтованість таких змін, правило випливу ринкових умов на розмір процентної ставки.

    На думку суду, дане роз»яснення не можна розцінювати як підставу визнання незаконною умови договору, оскільки воно надане вже після укладення сторонами кредитного договору від 15 лютого 2008 року, окрім того дане роз»яснення носить рекомендаційний, а не обов»язковий характер.

    Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності 9 січня 2009 року  Цивільний Кодекс України доповнено статтею 1056 -1, відповідно до якої, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Також статтю 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” доповнено частиною четвертою, відповідно до якої банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року встановлено, що за загальновизнаним принципом права, який закріплений у часті 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно – правові  акти не мають зворотньої дії у часі. Закріпивши положення щодо неприпустимості зворотньої дії у часі законів та інших нормативно – правових актів, Конституція водночас передбачає їх зворотню дію у часі у випадках, коли вони пом»якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно – правовий акт, що пом»якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення.

    Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», від 12 грудня 2008 року не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З наведеного вбачається, що законодавство, яке регулювало спірні правовідносини до 9 січня 2009 року не містило заборони банкам збільшувати в односторонньому порядку встановлений кредитним договором розмір процентів.

Оскільки відповідач закрите акціонерне товариством комерційний банк «Приватбанк» прийняв рішення про підвищення процентної ставки за укладеним між ним та ОСОБА_1 договором № PLRMGA0000000002 від 15 лютого 2008  року згідно умов договору та до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», а у самому Законі немає вказівки про зворотню дію у часі, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки з 16,8 % річних до 29,52 % річних та зобов»язання відповідача відновити переплату за тілом кредиту, що існувала до моменту збільшення процентної ставки є необгрунтованими і в їх задоволенні необхідно відмовити.

    Що стосується позовних вимог про визнання недійсною умову підпункту 2.3.3 пункту 2.3. кредитного договору № PLRMGA0000000002 від 15 лютого 2008 року з моменту укладення кредитного договору, тобто з 15 лютого 2008 року то суд приходить до наступних висновків.

    Згідно статті 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Як встановлено судом, кредитний договір від 15 лютого 2008 року був підписаний та виконувався сторонами, тобто вказаний договір є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Відповідно до статті 629 Цивільного Кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

    Відповідно до статті 651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Зі змісту вказаної норми вбачається, що договором можуть бути передбачені умови  у разі настання яких, договір може бути змінений або розірваний без згоди сторін, тобто в односторонньому порядку.

    Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3. укладеного між сторонами  кредитного договору, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання обумовлених договором обставин.

    Згідно статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Відповідно статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

    Згідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»  продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добрососвісності його наслідокм є істотний дисбаланс договірних прав та обов»язків на шкоду споживача.    

    Згідно пункту 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 Цивільного Кодексу України  підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

    Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що на момент укладення сторонами 15 лютого 2008 року кредитного договору № PLRMGA0000000002, сторонами було додержано вимоги статті 203 Цивільного Кодексу України,  оспорювана позивачкою умова договору не призводить до істотного дисбалансу у договірних правах та обов»язках сторін, а тому підстав для визнання недійсною умови підпункту 2.3.1 пункту 2.3 кредитного договору, у зв»язку з чим в задоволенні позову у цій частині необхідно також необхідно відмовити.

Керуючись статями 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 Цивільного процесуального України,  статтею 58 Конституції України, статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», статтями 203, 215, 629, 638, 1056 – 1,651, 652 Цивільного Кодексу України, суд, -

    ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в особі відділення «Кременчуцька філія» філії Полтавське ГРУ закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконними дій банку та визнання недійсною умови кредитного договору  – відмовити.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м.Кременчука на протязі десяти днів починаючи з дня проголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження або в порядку передбаченому частини 4 статті 295 Цивільного процесуального кодексу України на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про його апеляційне оскарження.

Суддя